Постанова

від 18.02.2014 по справі 813/194/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року № 813/194/14

11 год. 19 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Прокопчука О.С.

представників сторін:

від позивача - Оприск І.С.

від відповідача - Задорожний І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» (далі - ТзОВ «Магнат-РР») звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001882210 від 13.12.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що оскаржуване рішення прийняте на підставі висновка акта перевірки № 270/22-10/33087083 від 22.11.2013 року, в якому податковий орган зазначив про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Ангара». Позивач звертає увагу суду та той факт, що в акті перевірки зроблено висновок про те, що господарські операції між ними фактично не відбулись. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємствам, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків. На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Ангара» представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. З урахуванням наведеного просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві. Додатково зазначила, що у відповідач не мав права виносити податкове повідомлення-рішення, оскільки згідно акту від 05 березня 2012 року № 322/23-0/33087083, такий період уже обревізовувався та претензій щодо господарської діяльності ТзОВ «Магнат-РР» та його контрагента - ТзОВ «Ангара Приват» у податкового органу не було. Окрім того, минуло 1095 днів, передбачених ПК України, з моменту нарахування податкових зобов'язань, який міг контролюючий орган здійснити, податкова накладна була отримана у жовтні 2010 року, а податкове повідомлення-рішення винесене аж у грудні 2013 року. На підставі викладеного, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, подав письмові заперечення та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що аргументи, викладені в позовній заяві вважає такими, що не спростовують наявності виявленого порушення, зафіксованого в акті перевірки і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши їх у судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

На підставі направлення від 05.11.2013 року № 154/22-10 ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Магнат-РР» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби при взаєморозрахунках з ТзОВ «Ангара Приват» (код ЄДРПОУ 37073797) за вересень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 270/22-10/33087083 від 22.11.2013 року, за висновками якого позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 17397,00 грн., в тому числі по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ангара Приват» за жовтень 2010 року в сумі 17397,00 грн. та п. 5.1 п.п. 5.2.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 21746,00 грн., в тому числі по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ангара Приват» за III квартал 2010 року на суму 21746,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001882210 від 13.12.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 21746,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 5436,50 грн.

Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства стали наступні обставини. Відповідно до документів, які надійшли в інспекцію від позивача на запит ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 08.10.2013 року № 2569/22-00, встановлено, що ТзОВ «Ангара Приват» поставлено товар, що підтверджується податковими накладними. Проте, договору укладеного між ТзОВ «Магнат-РР» та ТзОВ «Ангара Приват» від 08.09.2010 року № 172/08/09/10 платником не подано. Згідно АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредитку в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти) по даних (податковому зобов'язанню) задекларованому ТзОВ «Ангара Приват» та даними (податковим кредитом), задекларованим ТзОВ «Магнат-РР» встановлено розбіжності: за вересень 2010 року всього в сумі ПДВ 17397,03 грн.(сторінка Акту 6). В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «Магнат-РР» податкову накладну отриману від ТзОВ «Ангара Приват» п/н від 09.09.2010 року № 553 на загальну суму 104382,20 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 17397,03 грн. включено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року. Під час перевірки використано матеріали ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК ТзОВ «Ангара Приват» (ЄДРПОУ 37073797), акту від 29.04.2013 року № 626/22-3/37073797, яким встановлена відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Даним актом також зафіксовано відсутність цього підприємства за юридичною адресою, а за результатами дослідження податкової звітності встановлено відсутність необхідних умов для здійснення ТзОВ «Ангара Приват» господарської діяльності. З огляду на це, із врахуванням факту ненадання ТзОВ «Ангара Приват» до перевірки документів, ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК зроблено висновок про те, що всі правочини ТзОВ «Ангара Приват» є фіктивними та нікчемними в силу ст. 228 ЦК України.

Із врахуванням вищенаведених відомостей та Акту ДПІ у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК та факту ненадання до перевірки жодного документу, який підтверджує факт переміщення товару, відповідачем зроблений висновок про нереальність господарських операцій позивача та неправомірне формування податкового кредиту в жовтні 2010 року на суму 17397,00 грн.

Щодо господарських операцій позивача і його контрагента, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2010 року між позивачем - покупцем та ТзОВ «Ангара Приват» - постачальником, укладено договір поставки № 172-08/09/10, предметом якого було придбання бітуму нафтового дорожнього в'язкого 60/90/60/130. Даний договір виконаний в повному обсязі, що підтверджується податковою (№ 553 від 09.09.2010 року на загальну суму з ПДВ - 104382,20 грн.) та видатковою ((№ 553 від 09.09.2010 року на загальну суму з ПДВ - 104382,20 грн.) накладними на відвантаження товару. Транспортування бітуму дорожнього здійснювалось згідно ТТН № 446 від 09.09.2010 року, перевезення здійснювало автопідприємство ТзОВ «Галичина-НПС», автомобіль RENALT PREMIUM № ВІ 2129 АР, причіп KRONE ВІ 1967 ХТ. Як вбачається із накладних, які офоромлені сторонами за результатами поставок, товари отримані відповідальною особою позивача.

Окрім того, на підтведження своєї правової позиції, представником позивача в судовому засіданні були долучені документи, що підтверджують вчинення гсоподарських операцій та подальшої реалізації бітуму нафтового дорожнього в'язкого, а саме: договір оренди № 7 від 01 липня 2010 року, згідно якого, Орендодавець (ТзОВ «Будімекс автодор») зобов'язується передати Орендареві (ТзОВ «Магнат-РР») в строкове, на строк 12 (дванадцять) календарних місяців, платне користування мобільну асфальтозмішувальну установку МВА 160 фірми Benninghoven В комплекті з дизель-генератором № 100861 (далі - обладнання). Орендар зобов'язується прийняти назване обладнання та використовувати його відповідно до технічного призначення та своєчасно сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Розмір середньомісячної орендної плати обладнання за цим Договором становить 200000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменті його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе обов'язків за цим Договором; видаткова накладна № РН - 0000029 від 17 вересня 2010 року на загальну суму з ПДВ - 613468,08 грн.; податкова накладна № 171 від 17 вересня 2010 року на загальну суму з ПДВ - 613468,08 грн.; попередня калькуляція вартості виробництва продукції № КА - 0000044 від 14 вересня 2010 року (всього по матеріалах - 61528,16 грн.) та попередня калькуляція вартості виробництва продукції № КА - 0000045 від 15 вересня 2010 року (всього по матеріалах - 158409,24 грн.).

З наведеного вбачається реальність виконання взятих на себе сторонами зобов'язань. Первинні документи були надані для перевірки в органи державної податкової служби (дане підтверджується Актом перевірки від 22.11.2013 року № 270/22-10/33087083). Усі операції було документально оформлені, засвідчені первинними документами, в т.ч. й податковими накладними.

Станом на час вчинення правочину ТзОВ «Ангара Приват» перебувало в реєстрі чинних платників податку на додану вартість, що підтверджує правосуб'єктність ТзОВ «Ангара Приват».

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг;)

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При аргументації своєї правової позиції ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області посилається на акт перевірки ТзОВ «Ангара Приват» від 29.04.2013 року № 626/22-3/37073797 проведеної ДПІ у м.Сімферополі, в якому зазначено, що для здійснення господарської діяльності у ТзОВ «Ангара Приват» були відсутні адміністративно-господарські можливості виконання господарських зобов'язань за договорами.

З вказаними висновками суд не погоджується, оскільки відсутність трудових ресурсів, певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагента платника ПДВ виконати операції із надання поставок та придбання товарів (робіт, послуг), з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів. Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства суб'єкта господарювання - платника ПДВ, позаяк не залежать від волі останнього.

Закон України «Про податок на додану вартість» не пердбачає відповідальність платника ПДВ за діяльність інших платників та не ставить в залежність право на податковий кредит з проведенням зустрічних звірок.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

З огляду на викладене, акт може бути укладений виключно у випадку встановлених фактів порушень податкового законодавства, оскільки контроль за його дотриманням покладено на органи державної податкової служби.

З акту перевірки № 270/22-10/33087083 від 22.11.2013 року вбачається, що така перевірка проводилась шляхом аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів - постачальників товару для суб'єктів підприємницької діяльності - ТзОВ «Ангара Приват», з яким ТзОВ «Магнат-РР» перебувало у господарських відносинах, де зафіксована відсутність місцезнаходження суб'єкта за юридичною адресою та відсутність у такого власних офісних приміщень та людських ресурсів.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів купівлі-продажу товарів ґрунтується на припущеннях, без посилань на первинні документи. Жодних доказів на підтвердження даної позиції податковим органом суду не подано.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Положеннями ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення правочинів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств правомірним.

Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ТзОВ «Ангара Приват» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 151-154, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001882210 від 13 грудня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» (місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул. Городоцька, 367/2, код ЄДРПОУ - 33087083 ) 1830 (тисяча вісімсот тридцять) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 21 лютого 2014 року.

Суддя Тертичний В.Г.