Ухвала

від 15.04.2014 по справі 813/194/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р. Справа № 876/2730/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Гуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» (далі - ТзОВ «Магнат-РР») звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001882210 від 13.12.2013 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі висновка акта перевірки №270/22-10/33087083 від 22.11.2013 року, в якому податковий орган зазначив про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Ангара». На переконання позивача, податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з ТзОВ «Ангара», не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001882210 від 13.12.2013 року.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що в процесі проведення перевірки, результати якої оскаржуються платником податків встановлено, що в контрагента позивача відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси, що виключає можливість виконання своїх зобов»язань згідно укладених договорів.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду заяви не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення від 05.11.2013 року №154/22-10 ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Магнат-РР» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби при взаєморозрахунках з ТзОВ «Ангара Приват» (код ЄДРПОУ 37073797) за вересень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №270/22-10/33087083 від 22.11.2013 року, за висновками якого позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 17397,00 грн., в тому числі по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ангара Приват» за жовтень 2010 року в сумі 17397,00 грн. та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 21746,00 грн., в тому числі по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ангара Приват» за III квартал 2010 року на суму 21746,00 грн. (а.с. 11-42).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001882210 від 13.12.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов»язання з податку на прибуток підприємств на 21746,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 5436,50 грн. (а.с. 8).

Висновки відповідача ґрунтуються на нікчемності правочинів по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Ангара Приват». Під час перевірки використано матеріали ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК ТзОВ «Ангара Приват» (ЄДРПОУ 37073797), акт від 29.04.2013 року №626/22-3/37073797, яким встановлена відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Даним актом також зафіксовано відсутність цього підприємства за юридичною адресою, а за результатами дослідження податкової звітності встановлено відсутність необхідних умов для здійснення ТзОВ «Ангара Приват» господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.09.2010 року між позивачем - покупцем та ТзОВ «Ангара Приват» - постачальником, укладено договір поставки №172-08/09/10, предметом якого було придбання бітуму нафтового дорожнього в»язкого 60/90/60/130. Даний договір виконаний в повному обсязі, що підтверджується податковою (№553 від 09.09.2010 року на загальну суму з ПДВ - 104382,20 грн.) та видатковою (№553 від 09.09.2010 року на загальну суму з ПДВ - 104382,20 грн.) накладними на відвантаження товару. Транспортування бітуму дорожнього здійснювалось згідно ТТН №446 від 09.09.2010 року, перевезення здійснювало автопідприємство ТзОВ «Галичина-НПС», автомобіль RENALT PREMIUM №ВІ 2129 АР, причіп KRONE ВІ 1967 ХТ. Як вбачається із накладних, які офоромлені сторонами за результатами поставок, товари отримані відповідальною особою позивача (а.с. 43-49).

Крім цього, вчинення господарських операцій та подальша реалізація бітуму нафтового дорожнього в»язкого підтверджується договором оренди №7 від 01.07.2010 року, згідно якого, Орендодавець (ТзОВ «Будімекс автодор») зобов»язується передати Орендареві (ТзОВ «Магнат-РР») в строкове, на строк 12 календарних місяців, платне користування мобільну асфальтозмішувальну установку МВА 160 фірми Benninghoven в комплекті з дизель-генератором №100861; видатковою накладною №РН - 0000029 від 17.09.2010 року на загальну суму з ПДВ - 613468,08 грн.; податковою накладною №171 від 17.09.2010 року на загальну суму з ПДВ - 613468,08 грн.; попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №КА - 0000044 від 14.09.2010 року (всього по матеріалах - 61528,16 грн.) та попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №КА - 0000045 від 15.09.2010 року (всього по матеріалах - 158409,24 грн.) (а.с. 65-71).

На момент вчинення господарських операцій ТзОВ «Магнат-РР» з ТзОВ «Ангара Приват» останнє перебувало в реєстрі чинних платників податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 ст 5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв»язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді; суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв»язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов»язання.

Крім цього, у відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв»язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, заслуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги акт перевірки ТзОВ «Ангара Приват» від 29.04.2013 року №626/22-3/37073797 проведеної ДПІ у м. Сімферополі, в якому зазначено, що для здійснення господарської діяльності у ТзОВ «Ангара Приват» були відсутні адміністративно-господарські можливості виконання господарських зобов»язань за договорами, і вказав, що відсутність трудових ресурсів, сировини, матеріалів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагента платника ПДВ виконати операції із надання поставок та придбання товарів (робіт, послуг), з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів. Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства суб»єкта господарювання - платника ПДВ, позаяк не залежать від волі останнього.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з посиланням на положення ст.ст. 203, 204, 215, 228 Цивільного кодексу України, якими визначено вимоги до укладення правочинів, підстави їх недійсності, так як відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов»язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або про намір приховати дійсний об»єкт оподаткування чи зменшити бази оподаткування.

Таким чином, будь - які господарські операції не можуть бути кваліфіковані за ст. 228 Цивільного кодексу України, а отже і відсутні правові підстави для висновків про їх нікчемність на підставі вказаної норми.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки органу державної податкової служби не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі, а тому відповідач не мав законних та обгрунтованих підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі №813/194/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Гуляк В.В.