Ухвала

від 13.02.2014 по справі 815/4645/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

13 лютого 2014 р. Справа № 815/4645/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Півень М. О.

за участю представника позивача -Гусарова О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства « Сизиф-98» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення документальної невиїзної перевірки» від 12.04.2013 року № 440; визнання протиправними дії щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Сизиф-98» із підприємствами-контрагентами, перелік яких наведений в акті №1288/22-1/30154895 від 17.04.2013 року; зобов'язання вчиняти певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Сизиф-98», звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ «Про проведення документальної невиїзної перевірки» від 12.04.2013 року № 440; визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Сизиф-98» із підприємствами-контрагентами, перелік яких наведений в акті №1288/22-1/30154895 від 17.04.2013 року, та зобов'язати відповідача утриматись від розповсюдження та використання в роботі висновків, викладених в акті №1288/22-1/30154895 від 17.04.2013 року та здійснювати коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі висновків акту №1288/22-1/30154895 від 17.04.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року - позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про проведення документальної невиїзної перевірки» від 12.04.2013 року № 440. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Сизиф-98» із підприємствами-контрагентами, перелік яких наведений в акті №1288/22-1/30154895 від 17.04.2013 року. В решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеської області , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 12.09.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.04.2013 року на підставі службового посвідчення, виданого ДПС в Одеській області, Наказу від 12.04.2013 року № 440, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 , п.78.1.1 ч.78 ст. 78 ч.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755-VI , була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Сизиф-98» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником «Екобудкомплект Т.М» їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 1288/22-1/30154895 від 17.04.2013 року.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу був надісланий запит № 2712/7/22-1 від 13.02.2013 року про надання інформації з питань взаємовідносин з ТОВ «Екобудкомплект ТМ» за період з 01.03.2012 року по 01.06.2012 року.

Позивач, у відповідності до приписів ст.78 Податкового Кодексу України , надав у десятиденний термін відповідь на вищезазначений запит відповідача, до якого додав всі необхідні копії документів та витребувану інформацію, які запросив відповідач.

Таким, чином, колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно того, що наказ ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про проведення документальної невиїзної перевірки» від 12.04.2013 року № 440, є протиправним, оскільки був виданий без наявності на те підстав.

Що ж стосується посилань податкового органу в акті перевірки про нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України , у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Поряд з цим, слід відзначити, що відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

В ході судового розгляду позивачем в підтвердження наявності та доцільності витрат по придбанню товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Екобудкомплект ТМ», а також в підтвердження правочинів укладених в подальшому позивачем із контрагентами, було надано суду, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, які оформлені та завірені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , що в повному обсязі спростувало доводи відповідача про відсутність доказів щодо доцільності використання відповідних сум та підтверджує обґрунтованість формування податкового кредиту, які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що вказані в акті перевірки висновки про нікчемність укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, носять характер припущення і є суб'єктивною думкою відповідача.

Надаючи оцінку обставинам у справі в частині задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправними дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси щодо включення до акту перевірки від 17.04.2013 р. висновків про нікчемності правочинів, укладених ПП «Сизиф -98» із контрагентами, та відсутності факту передачі товарів за цими угодами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України , юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення коштів (відшкодування заборгованості) або скасування податкового повідомлення -рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу, щодо визначення в акті нікчемними правочини, неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС .

Неврахування зазначеного судом першої інстанції призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі в цій частині та вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даному випадку повно з'ясував обставини справи і дійшов вірного висновку щодо протиправності наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про проведення документальної невиїзної перевірки» від 12.04.2013 року № 440, однак помилково відкрив провадження і розглянув по суті позовні вимоги щодо визначення протиправними дії податкового органу по зазначенню в акті перевірки висновків щодо нікчемності угод.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.4 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. 254, 157 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства «Сизиф-98» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення документальної невиїзної перевірки» від 12.04.2013 року № 440; визнання протиправними дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Сизиф-98» із підприємствами-контрагентами, перелік яких наведений в акті №1288/22-1/30154895 від 17.04.2013 року; зобов'язання вчиняти певні дії, - скасувати в частині визнання протиправними дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Сизиф-98» із підприємствами-контрагентами, перелік яких наведений в акті №1288/22-1/30154895 від 17.04.2013 року.

Провадження у справі в цій частині - закрити.

В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 18 лютого 2014 року.

Головуючий:

Судді: