Рішення

від 04.02.2014 по справі 910/14838/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14838/13 04.02.14

За позовом прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест"

про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків

Суддя Удалова О.Г.

представники учасників процесу:

від прокуратури Янківський С.В. (посвідчення № 019586)

від позивача-1 не з'явився

від позивача-2 не з'явився

від позивача-3 Глущенко М.М. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач-1), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач-2), комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (позивач-3) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" про розірвання договору № ДНП 2012-12/16 від 21.12.2012 р. про надання права експлуатацію фіксованих місць паркування; зобов'язання звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 37-35А, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів; стягнення збитків у розмірі 52 591,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов договору, укладеного між ним та комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", облаштував на паркувальному майданчику значно більшу кількість місць паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору, що є підставою для розірвання договору та стягнення збитків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/14838/13 та призначено її до розгляду на 27.08.2013 р.

Через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивачі підтримали позовні вимоги. Відповідач своїх представників в засідання не направив та вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Розгляд справи було відкладено на 10.09.2013 р.

09.09.2013 р. через канцелярію від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги та надав клопотання про зупинення провадження у справі та призначення експертизи.

Представники позивачів позовні вимоги підтримали та надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача відзиву на позов не надав, у судове засідання не з'явився. Клопотання про відкладення розгляду справи судом відхилено як необґрунтоване.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р. було призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі до проведення судової експертизи та одержання висновку експерта.

Через канцелярію суду 20.12.2013 р. з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/14838/13 та висновок експертів за результатами проведеної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 р. було поновлено провадження у справі № 910/14838/13 та призначено її до розгляду на 15.01.2014 р.

Через канцелярію суду 09.01.2014 р. з прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення по справі з урахуванням висновку судових експертів.

15.01.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про витребування від позивача доказів та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням відповідачем копії висновку судових експертів, внаслідок чого відповідач не має неможливості надати суду письмові пояснення по справі. Одночасно, відповідачем було подано клопотання про призначення у справі додаткової експертизи, оскільки у висновку експертами не надано відповіді щодо кількості машиномісць, облаштованих відповідачем згідно з договором № ДНП 2012-12/16 від 21.12.2012 р.

Клопотання відповідача про призначення у справі додаткової експертизи судом відхилене як необґрунтоване виходячи з того, що у висновку експертизи вказана кількість машиномісць, облаштованих відповідачем.

Крім того, відповідачем було подано додаткові документи по справі та подано клопотання про виклик у судове засідання для дачі додаткових пояснень судових експертів, які проводили судову експертизу у справі № 910/14838/13. Вказане клопотання мотивоване тим, що з висновку експертизи не вбачається, з яких матеріалів виходив експерт стверджуючи, що відповідач згідно з умовами спірного договору облаштував більшу кількість машиномісць.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, справу № 910/14838/13 передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р. справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 04.02.2014 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. справу передано судді Удаловій О.Г. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. справу було прийнято до провадження.

Представники позивача-1, позивача-2 та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Представники прокуратури та позивача-3 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21.12.2012 р. між комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" (сторона-2) було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/16 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. сторона-l надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 80 (вісімдесяти) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 (дев'ять) спеціальних місць, для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. А. Ахматової, 37-35А, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Згідно з п. 1.2. під "об'єктом" в цьому Договорі визначено 80 (вісімдесят) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 (дев'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. А. Ахматової, 37-35А, що розташовані в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Пунктом 1.3. визначено, що сторона-2 набуває право на організацію та експлуатацію об'єкту з моменту набрання чинності даним Договором.

Згідно з п. 6.1. цей Договір вважається укладеним і набирає чинності 01.01.2013 р. і діє до 31.12.2013 р.

Відповідно до п. 6.4 сторона-l має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, зокрема у разі несплати стороною-2 послуг сторони-1 в розмірі щомісячного платежу протягом одного місяця з дня закінчення строку відповідного платежу; у разі грубого або систематичного порушення умов договору; у разі використання об'єкту не за цільовим призначенням або всупереч умов договору.

Згідно з п. 6.5 Договору про дострокове розірвання Договору сторона-1 надсилає стороні-2 письмове повідомлення не менше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору. Повідомлення про розірвання договору вважається таким, що направлене належним чином, якщо воно направлене стороною-1 стороні-2 за адресою, зазначеною в цьому договорі. Договір вважається розірваним після спливу 30 календарних днів з дати надсилання стороні-2 повідомлення про розірвання договору.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, просить розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору, що виявилися в облаштуванні місць для паркування у кількості більшій, ніж передбачено п. 1.2 Договору, і, як наслідок, неповній сплаті орендної плати на користь сторони-2, тобто завданні їй збитків.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою спірний договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Умовами Договору передбачене право сторони-2 на облаштування 89 місць для паркування (80+9).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової експертизи № 10507/10508/13-42/10509/13-4111354/13-45 від 17.12.2013 р. у справі № 910/14838/13 (далі - висновок експерта) на момент обстеження на паркувальному майданчику, розташованому в Дарницькому р-ні, вул. А. Ахматової, 37-35А в межах ІІІ територіальної зони для паркування стороною-2 фактично облаштовано 158 машино-місць для паркування транспортних засобів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт використання об'єкту всупереч умовам Договору, оскільки стороною-2 фактично використовувалась більша кількість місць для паркування, ніж це визначено умовами такого договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки висновком підтверджується, що відповідачем допущено грубе порушення умов договору, позовні вимоги прокурора про розірвання Договору пред'явлено правомірно.

У той же час, під час розгляду справи в суді, термін дії Договору № ДНП-2012-12/16 закінчився. Згідно з п. 6.1. цей Договір вважається укладеним та набирає чинності 01.01.2013 р., діє до 31.12.2013 р.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення вимоги прокурора про розірвання договору на час прийняття рішення. На підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі стосовно вимоги про розірвання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/16 від 21.12.2012 р., укладеного між комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест".

Прокурор просить зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. А. Ахматової, 37-35А, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів, та повернути земельну ділянку позивачу-3.

Зважаючи на порушення відповідачем умов Договору та закінчення терміну дії останнього, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого знаходження на земельній ділянці.

Пунктом 6.7. визначено, що після припинення або розірвання Договору (окрім випадку оформлення права власності/права користування земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку) сторона-2 втрачає право на експлуатацію об'єкту. Сторона-2 зобов'язана не пізніше дати припинення/розірвання даного Договору звільнити ділянку, на якій розташований об'єкт.

Також прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 52 591,50 грн.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні норми містяться і в ст. 22 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Облаштування стороною-2 більшої кількості місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. А. Ахматової, 37-35А, є порушенням зобов'язання за Договором, а також свідчить про протиправну поведінку відповідача.

При цьому, стосовно розміру завданих збитків (упущеної вигоди) суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором у позовній заяві було вказано, що внаслідок експлуатації відповідачем більшої кількості місць для паркування, ніж передбачено Договором, у період з 01.01.2013 р. по 03.04.2013 р. стороні-1 було завдано збитки у розмірі 52 591,50 грн.

У той же час, висновком експерта встановлено, що на момент обстеження на паркувальному майданчику, розташованому в Дарницькому районі м. Києва по вул. А. Ахматової, 37-35А в межах ІІІ територіальної зони для паркування стороною-2 фактично облаштовано 158 машино-місць для паркування транспортних засобів.

Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10507/10508/13-42/10509/13-4111354/13-45 від 17.12.2013 р., складеного за результатами проведення комплексної судової експертизи, підтверджується недоотримання (упущена вигода) грошових коштів в сумі 41 710,50 грн. територіальною громадою міста Києва в особі комунального підприємства "Київтранспарксервіс" від відповідача.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність вини відповідача у порушенні умов Договору. За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог прокурора та стягнення з відповідача на користь позивача-3 збитків у розмірі 41 710,50 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 10 881,00 грн. судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення вимоги прокурора в частині звільнення земельної ділянки та повернення її комунальному підприємству "Київтранспарксервіс", а також стягнення збитків на суму 41 710,50 грн. У стягненні 10 881,00 грн. збитків відмовлено. Провадження у справі в частині розірвання спірного договору припинено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладається 3 658,53 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, буд. 13, код 35199050) звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 37-35А, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів, та повернути земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 37-35А, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів, комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, буд. 13, код 35199050) на користь комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) грошові кошти у розмірі 41 710 (сорок одну тисячу сімсот десять) грн. 50 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, буд. 13, код 35199050) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 658 (три тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 53 коп.

5. Припинити провадження у справі в частині вимог про розірвання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/16 від 21.12.2012 р., укладеного між комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест".

6. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 20.02.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова