Постанова

від 26.05.2014 по справі 910/14838/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 910/14838/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від прокуратури - Тєлічко І.В., прокурор відділу прокуратури міста Києва, посвідчення № 002689 від 05.09.2012;

від першого позивача - представник не прибув;

від другого позивача - представник не прибув;

від третього позивача - представник не прибув;

від відповідача - Горлач В.М., довіреність № 1 від 09.01.2014,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 910/14838/13 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" про розірвання договору № ДНП-2012-12/16 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 21.12.2012, зобов'язання звільнення земельної ділянки та стягнення збитків в сумі 52 591, 50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 910/14838/13 позов задоволено частково; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" звільнити земельну ділянку, на якій розташований паркувальний майданчик, та повернути її комунальному підприємству "Київтранспарксервіс"; вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" на користь комунального підприємства "Київтранспарксервіс" грошові коти в сумі 41 710,50 грн.; провадження у справі в частині вимог про розірвання договору припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання звільнення земельної ділянки та стягнення збитків дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору в частині використання більшої кількості місць для паркування ніж ним передбачено.

В частині вимог про розірвання договору провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки договір припинив свою дію під час розгляду справи в суді.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 910/14838/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання звільнення земельної ділянки та стягнення збитків з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що відповідачем за спірний період зобов'язання з використання фіксованої кількості місць для паркування виконані належним чином, що підтверджується підписаними без заперечень обопільно сторонами Актами здачі-приймання робіт.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 26.05.2014 надав пояснення якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.

Представник прокуратури надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Позивачі не скористались правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, від комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника третього позивача.

Від Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання звільнити земельну ділянку та стягнення збитків з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, з наступних підстав.

Між комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (Сторона - 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" (Сторона - 2) 21.12.2012 укладено договір № ДНП-2012-12/16 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування.

Згідно предмету даного договору Сторона - 1 надає за плату Стороні - 2 право на організацію та експлуатацію 80 (вісімдесяти) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 (дев'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. А. Ахматової, 37-35А, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхньої автотранспорту (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг складає 6,50 (шість) грн. 50 коп. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що Сторона - 1 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках Акт здачі наданих послуг. Сторона - 2 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати Акт здачі наданих послуг, протягом двох робочих днів з дня отримання Акту підписати його та повернути Стороні - 1 один примірник Акту.

Факт невиконання або неналежного виконання умов договору підтверджується відповідним Актом, складеним Стороною - 1 та за можливості має бути зафіксований технічними засобами з зазначенням дати та часу такого порушення (п. 4.3 договору).

Отже, допустимим доказом неналежного виконання умов договору є документи визначені наведеною умовою договору.

Згідно п. 6.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності 01.01.2013 р. і діє до 31.12.2013 р.

Відповідно до умов договору відповідач отримав фіксовані місця для паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. А. Ахматової, 37-35А.

Належне виконання умов договору сторонами за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 р. підтверджується Актами здачі-приймання робіт підписаних без заперечень обопільно сторонами.

Прокуратурою міста Києва проведено перевірку додержання вимог законодавства щодо повноти надходження платежів за експлуатацію паркувальних майданчиків у місті Києві.

У рапорті оперативного уповноваженого відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, під час обстеження об'єкту, вказано, що на паркувальному майданчику (м. Київ, Дарницький р-н, вул. А. Ахматової, 37-35А) розміщено 176 місць для паркування транспортних засобів, тобто на 87 місць більше, ніж передбачено Договором.

Так, зазначений рапорт не має ані дати його складання, ані дати проведення обстеження об'єкту.

На виконання листа Прокуратури міста Києва від 14.03.2013 № 07/1/1-169 вих-13, Державною фінансовою інспекцією в місті Києві здійснено перевірку повноти надходження платежів за паркування та дотримання бюджетного законодавства при використанні коштів на виконання робіт та закупку товарів комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

За результатами вказаної перевірки Державною фінансовою інспекцією в місті Києві складено довідку від 17.04.2013, в якій вказано про порушення виконання відповідачем умов Договору в частині використання більшої кількості місць для паркування ніж передбачено договором. Крім цього, у зазначеній довідці Інспекцією здійснено розрахунок суми грошових коштів неотриманих від відповідача за додатково експлуатовані ним місця для паркування за період часу з 01.01.2013 по 03.04.2013 в розмірі 52 591 грн. 50 коп.

Враховуючи наведене, Прокурор міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" про розірвання договору № ДНП-2012-12/16 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 21.12.2012, зобов'язання звільнення земельної ділянки та стягнення збитків в сумі 52 591 грн. 50 коп.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору в частині використання більшої кількості місць для паркування ніж ним передбачено.

Колегія суддів з наведеним висновком місцевого господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, договір № ДНП-2012-12/16 від 21.12.2012 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 188 Господарського кодексу України регламентовано наступний порядок зміни та розривання господарських договорів.

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставами позовної вимоги про розірвання договору прокурор визначав обставини з порушення відповідачем у справі умов договору в частині використання більшої кількості місць для паркування ніж ним передбачено. Наведені обставини прокурор вважає істотним порушенням договору, яке має наслідком його розірвання.

При цьому, в обґрунтування вищезазначеного порушення прокурор посилається на рапорт оперативного уповноваженого відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві та довідку Державної фінансової інспекції в місті Києві від 17.04.2013.

Проте, зазначені документи не можуть бути належними доказами використання відповідачем більшої кількості місць для паркування ніж передбачено договором, у зв'язку зі значними недоліками допущеними при їх складанні (відсутність у рапорті дати здійснення перевірки, розміру площі автостоянки).

Крім того, умовами договору, а саме п. 4.3, визначено, що факт невиконання або неналежного виконання умов договору підтверджується відповідним Актом, складеним Стороною - 1 та за можливості має бути зафіксований технічними засобами з зазначенням дати та часу такого порушення.

Отже, саме такі документи мають бути допустимими доказами для доведення спірної обставини.

При цьому, складеними сторонами Актами здачі-приймання робіт підтверджено зворотнє - належне виконання умов договору, про що ґрунтовніше буде наведено нижче у даній постанові.

Довідка ж Державної фінансової інспекції в місті Києві від 17.04.2013 взагалі складена без будь-яких додатково встановлених обставин та лише на підставі рапорту.

Слід також зазначити, що висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.12.2013 р. № 10507/10508/13-42/10509/13-4111354/13-45 згідно якого, відповідачем ніби то експлуатується 158 місць для паркування транспортних засобів, тобто на 69 місць більше, ніж обумовлено сторонами у Договорі, також не може бути належним та беззаперечним доказом порушення відповідачем умов договору, з огляду на наступне.

Так, зазначене експертне дослідження проводилось не у спірний період, а значно пізніше, що в свою чергу ставить під сумнів достовірність викладеної у висновку інформації по встановленню порушення відповідачем умов договору в частині використання більшої кількості місць для паркування.

Наведені в ньому обставини не встановлені належними доказами.

Отже, в контексті наведеного експертний висновок також не може вважатися належним доказом порушення відповідачем умов договору.

Разом з тим, в матеріалах даної справи наявні Акти здачі-приймання робіт підписаних обопільно сторонами без будь-яких заперечень, що в свою чергу підтверджують належне виконання умов договору, як комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", так і товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" за спірний період.

Будь-яких Актів, складання яких передбачено п. 4.3 договору, які б підтверджували невиконання або неналежне виконання сторонами умов договору, ані прокурором, ані позивачами до суду надано не було.

За наведених обставин, враховуючи наявність Актів здачі-приймання робіт підписаних обопільно сторонами без будь-яких заперечень, доводи прокурора про порушення відповідачем умов договору в частині використання більшої кількості місць для паркування ніж ним передбачено відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Отже, заявником та позивачами не доведено істотного порушення відповідачем умов договору, що могло б бути наслідком його розірвання.

Разом з тим, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції термін дії Договору № ДНП-2012-12/16 закінчився (згідно п. 6.1 договір діє до 31.12.2013 р., а оскаржуване рішення прийнято 04.02.2014), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання договору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, в частині задоволення позовної вимоги про звільнення відповідачем земельної ділянки суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, з огляду на наступне.

Так, на момент прийняття рішення судом першої інстанції термін дії Договору № ДНП-2012-12/16 закінчився.

Отже, відповідно з моменту закінчення терміну дії договору підстав для зайняття відповідачем земельної ділянки не було.

Разом з тим, ані заявником, ані позивачами не надано суду доказів користування відповідачем земельною ділянкою (надання на ній послуг) вже після спливу терміну дії договору та на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, не доведено, що відповідач продовжував займати земельну ділянку після закінчення терміну дії договору.

За наведених обставин, враховуючи недоведеність ані заявником, ані позивачами користування відповідачем земельною ділянкою на момент прийняття рішення судом першої інстанції, тобто вже після закінчення терміну дії договору, підстави для зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" її звільнити відсутні.

Отже, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення зазначеної позовної вимоги.

Враховуючи недоведеність обставини перебування відповідача на земельній ділянці після закінчення терміну дії договору, позовна вимога про звільнення земельної ділянки не підлягає задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що на даний час на спірній земельній ділянці послуги надає інша юридична особа відповідно до договору № ДНП-2014-04/14 від 17.04.2014.

Також, суд першої інстанції дійшов невірних висновків і в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 41 710, 50 грн.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Так, прокурором заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоді в сумі 52 591, 50 грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене є упущеною вигодою.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання.

Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 23.04.2013 по справі № 15/5007/38/13.

Заявником та позивачами належних доказів наявності збитків у вигляді упущеної вигоди до суду не надано.

Як вже зазначалось, судом не приймається як належний доказ з підстав наведених вище висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.12.2013 р. № 10507/10508/13-42/10509/13-4111354/13-45, яким, зокрема, визначено розмір недоотриманого доходу в сумі 41 710, 50 грн.

Так, експертом визначено, що за період з 01.01.2013 по 03.04.2013 комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" недоотримано від товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" грошові кошти в сумі 41 710, 50 грн. внаслідок облаштування та експлуатації 158 паркувальних місць, що на 69 машино-місць більше, ніж передбачено умовами договору.

Проте, зазначений висновок експертизи не може бути належним доказом використання відповідачем більшої кількості місць для паркування, оскільки спірний період передував проведенню експертизи, а тому відповідно експерт не міг достовірно встановити зазначену обставину.

Таким чином, судом не приймається, як належний доказ зазначений експертний висновок.

Крім того, як вже зазначалось вище, в матеріалах даної справи наявні Акти здачі-приймання робіт, підписані обопільно сторонами без будь-яких заперечень, що в свою чергу підтверджують належне виконання умов договору, як комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", так і товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" за спірний період, що в свою чергу спростовує висновки судового експерта в частині використання відповідачем більшої кількості місць для паркування.

Отже, ані прокурором, ані позивачами належних доказів як наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, так і обґрунтованого розрахунку їх розміру до суду не надано.

Виходячи з наведеного, суду не доведено належним чином всіх складових обставин, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків, що відповідно унеможливлює задоволення позову.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку в частині задоволення позовної вимоги про стягнення збитків в сумі 41 710, 50 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання звільнення земельної ділянки та стягнення збитків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання звільнення земельної ділянки та стягнення збитків з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються в рівних частинах на позивачів.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 910/14838/13 за позовом Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" про розірвання договору, зобов'язання звільнення земельної ділянки та стягнення збитків в сумі 52 591 грн. 50 коп. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 910/14838/13 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання звільнити земельну ділянку та стягнення збитків скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

В частині припинення провадження за вимогою про розірвання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/16 від 21.12.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 у справі № 910/14838/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36, код за ЄДРПОУ 22883141) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" (м. Київ, вул. Сормовська, б. 13, код за ЄДРПОУ 35199050) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 507 грн. 50 коп.

4. Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (м. Київ, вул. Леонтовича, б. 6, код за ЄДРПОУ 37405284) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" (м. Київ, вул. Сормовська, б. 13, код за ЄДРПОУ 35199050) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 507 грн. 50 коп.

5. Стягнути з комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (м. Київ, вул. Копилівська, б. 67, корп. 10, код за ЄДРПОУ 35210739) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвест" (м. Київ, вул. Сормовська, б. 13, код за ЄДРПОУ 35199050) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 507 грн. 50 коп.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко