Рішення

від 18.02.2014 по справі 902/19/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 лютого 2014 р.

Справа № 902/19/14

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання Д.Нестеров

за участю представників :

позивача : Дорогань О.Д. - за довіреністю;

відповідача : не з"явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Іноземного підприємства "Кока - кола Беверіджиз Україна Лімітед" (51 км С-Петербурзького шосе, смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442) до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" (вул. Фрунзе, буд.4, м. Вінниця, 21001) про стягнення 50 884, 46 грн., з яких: заборгованості в сумі 48 587, 88 грн. та 2296, 58 грн. - 3% річних згідно договору поставки №1008676 від 29.09.2011р., -

ВСТАНОВИВ :

Відповідач вимог ухвал суду від 09.01.2014 р., 28.01.2014 р. про явку в судове засідання представника та надання додаткових доказів двічі не виконав. Пояснень про невиконання вимог ухвали суду не надав. Вказана ухвала направлена відповідачу рекомендованим листом на адресу вказану в позовній заяві та в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Копії ухвали від 09.01.2014 р., 28.01.2014 р., які надсилалися відповідачу органом поштового зв"язку повернуті до суду з відміткою: "Вибув", "Вибули".

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Вказане розцінюється як вручення рекомендованих листів із ухвалами відповідачу та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.

В доповненнях до уточнення позовних вимог від 18.02.2014 р. представник позивача від позовних вимог про стягнення 2296, 58 грн. - 3% річних, на підставі ст.20 ЦК України ст. 22 ГПК України, відмовився. Наслідки часткової відмови роз"яснено судом представнику позивача та відомі останньому. На підставі ч.2 ст.49 ГПК України просить повністю відшкодувати за рахунок відповідача позивачеві судовий збір в сумі 1720, 50 грн., у зв"язку з неправильними діями (бездіяльністю) відповідача і доведення спору до розгляду в суді з вини відповідача.

Відмова представника позивача від позовних вимог про стягнення 2296, 58 грн. - 3% річних не суперечить законодавству, матеріалам справи, а тому вказана відмова приймається господарським судом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд ухвалив про припинення провадження у справі № 902/19/14 в частині вимог про стягнення 2296, 58 грн. - 3% річних, відповідно до п. 4 ч. 1 ст.80 ГПК України.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав щодо заборгованості в сумі 48 587, 88 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, на підставі ст. 11, 16, 20, 509, 525, 526, 530, 655, 712 ЦК України підлягають задоволенню в сумі 48 587, 88 грн. заборгованості. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 2296, 58 грн. - 3% річних слід припинити, на підставі п. 4 ч. 1 ст.80 ГПК України.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

29.09.2011 р. між позивачем (в договорі - "Постачальник") та відповідачем (в договорі - "Покупець") було укладено договір поставки № 1008676.

Згідно п. 1.1. договору предметом договору є поставка покупцю продукції з торговою маркою Компанії "Кока-Кола", та продукції з іншими торговими марками, які постачає постачальник (надалі - Товар).

Відповідно до п.2.1., п.2.1.1. договору постачальник зобов"язався прийняти від покупця через свого торгового представника замовлення на постачання Товару та здійснити поставку Товару за адресою, вказаною у замовленні.

Згідно п.2.2., п.2.2.1., п.2.2.2 договору покупець зобов"язався прийняти доставлений товар згідно товарно - транспортних документів з обов'язковою вказівкою кількості отриманих одиниць товару та тари. Своєчасно сплатити вартість товару та заставну вартість тари згідно товарно-транспортних накладних.

У вказаному договору сторони домовилися, що ціна на товар та заставна вартість тари вказуються в товарно-транспортній накладній. Розрахунки за отриману партію товару здійснюються у гривнях на поточний рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару, або готівкою в момент здійснення доставки постачальником у відповідності з лімітами та порядком, які встановлено чинним законодавством України. В ціну Товару включена вартість доставки Товару до місця призначення, вказаного в замовленні та вартість пляшок, в які розлита продукція (товар), вартість рекламного обладнання та вартість його установки, яке є необхідним для збільшення обсягів продажу, утримання та розширення присутності на ринку позицій постачальника, що призводить до збільшення доходу постачальника і є невід'ємною частиною господарська діяльності постачальника. Вартість зворотної (заставної) тари не включено до вартості товару (п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору).

Позивач на виконання умов договору у період з 11.10.2011 р. по 11.02.2012 р. поставив відповідачу, а останній отримав товар на загальну суму 382295, 10 грн., що стверджується копіями товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей.

Відповідач умови договору виконав частково, за період з 26.10.2011 р. по 20.09.2012 р. оплатив за отриманий товар на загальну суму 333 707, 22 грн., що стверджується бухгалтерською довідкою від 17.02.2014 р., довідкою від 05.02.2014 р.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем станом на 18.02.2014 р. не погашений і становить 48 587, 88 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Позивач надіслав відповідачу вимогу від 05.04.2013 р. № 15/6694 про сплату боргу в сумі 48 587, 88 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Зміст договору, взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки (купівлі-продажу) товару, які регулюються ст. 712, 655 ЦК України.

Згідно ст. 655, 712 за договором купівлі-продажу, положення якого застосовуються до договорів поставки згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525, 526, 692 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. покупець зобов"язаний оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статті 628, 629 ЦК України передбачають, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.І ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що відповідач - ТОВ "ДОМІНІКАНА" 20.09.2012 р. перебуває в стані припинення за рішенням засновників. До 28.11.2012 р. встановлено строк подачі заяв кредиторів.

Із пояснень представника позивача від 18.02.2014 р., поданих в судовому засіданні, вбачається, що позивач не звертався до 28.11.2012 р. до відповідача із вимогою про включення до складу кредиторів відповідача щодо вимог, що є предметом цього позову. Даний строк згідно з даними ЄДР був встановлений для пред"явлення вимог кредиторів.

Згідно ч.3 ст.112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Тому те, що позивач не звернувся із заявою до ліквідаційної комісії відповідача про включення до складу кредиторі із заборгованістю в сумі 48 587, 88 грн. не припиняє зобов"язань відповідача, а порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Наведене свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення 48 587, 88 грн. заборгованості є законними і обґрунтованими поданими в справу доказами, а тому підлягають задоволенню. Провадження в справі в частині вимог про стягнення 2296, 58 грн. - 3% річних підлягає припиненню, на підставі п. 4 ч. 1 ст.80 ГПК України.

В зв'язку із доведенням спору до розгляду в суді внаслідок неправильних дій (бездіяльності) відповідача судові витрати на судовий збір в сумі 1720, 50 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82 - 84, 85, 115, 116, 117 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Провадження в справі в частині вимог про стягнення 2296, 58 грн. - 3% річних припинити.

2. Позов задоволити частково в сумі 48 587, 88 грн. боргу. Судові витрати на судовий збір в сумі 1720, 50 грн. покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана", код ЄДРПОУ 36830709 (вул. Фрунзе, буд.4, м. Вінниця, 21001) на користь Іноземного підприємства "Кока - кола Беверіджиз Україна Лімітед", код ЄДРПОУ 21651322 (51 км С-Петербурзького шосе, смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442)48 587, 88 грн. - боргу, 1720, 50 грн. - для відшкодування судових витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію даного рішення направити рекомендованою поштою відповідачу або вручити його повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 18.02.2014р. Повний текст рішення відповідно до ст. 84 ГПК України оформлено і підписано 24.02.2014 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Фрунзе, буд.4, м. Вінниця, 21001)