Рішення

від 19.02.2014 по справі 919/77/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року справа № 919/77/14

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватікіоті"

(наб. Назукіна, 15, м. Севастополь, 99042)

про визнання укладеним договору,

за участю представників сторін:

позивача - Тельнова К.П., довіреність б/н від 08.01.2014;

відповідач - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватікіоті" про визнання договору про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя укладеним.

Позовні вимоги з посиланням на статті 181, 187 Господарського кодексу України, статтю 641 Цивільного кодексу України та статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обґрунтовані тим, що відповідач порушує вимоги законодавства щодо обов'язкового укладення зазначеного договору, у зв'язку з чим позивач просить визнати укладеним між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ватікіоті" договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя у доданої ним редакції.

Ухвалою від 15.01.2014 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 15.01.2014 та 05.02.2014 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (повернення поштових відправлень від 27.01.2014, 17.02.2014 з відміткою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (арк.с.16-20, 39-42).

У абзаці третьому пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватікіоті" є наб. Назукіна, 15, м. Севастополь, 99042 (арк.с.21-22).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Декларацією про готовності об'єкту до експлуатації № СТ14212500296 від 11.12.2012 закінчений будівництвом об'єкт - прибудова до житлового будинку по наб. Назукіна, 15 у місті Севастополі прийнятий до експлуатації; замовником будівництва є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватікіоті" (код ЄДРПОУ 36461044); датою початку будівництва є червень 2011 року; датою закінчення будівництва є листопад 2012 року (арк.с. 9-11).

Позивач листом за вих. №01-15/617 від 25.02.2013 надіслав для підписання на адресу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватікіоті" бланк заяви та проект договору про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя (арк.с. 8).

Ухилення відповідача від укладення договору про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя, у редакції, направленої Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, стало підставою для звернення позивача до суду з зазначеним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Пунктом 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений у статті 181 Господарського кодексу України.

В свою чергу, примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору.

З загального правила про свободу договору є виключення, а саме, частина третя статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів місцевого самоврядування.

Отже, з огляду на наведену норму, суд може зобов'язати особу укласти договір виключно якщо його укладення є обов'язковим в силу закону.

При цьому, необхідною підставою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідного переддоговірного спору між сторонами.

Питання правових засад пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулюються, зокрема, положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон ).

Частиною другою статті 40 Закону визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, що передбачено частиною третьою статті 40 Закону.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку його інфраструктури, встановлений частиною другою статті 40 Закону і реалізується шляхом укладання договору з органом місцевого самоврядування (частина п'ята статті 40 цього Закону).

Частиною дев'ятою статті 40 Закону визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення , але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Факт прийняття об'єкта до експлуатації доводиться Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № СТ14212500296, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі 11.12.2012.

Зазначена дата, в силу правил пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011, є датою прийняття об'єкта до експлуатації.

Оскільки судом встановлено, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір після прийняття об'єкта будівництва до експлуатації, та враховуючи приписи частини дев'ятої статті 40 Закону, укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя, в редакції, запропонованій позивачем, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію є безпідставним та суперечить вимогам названого Закону, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.02.2014.

Суддя О.О. Єфременко

919/77/14/3850/14