Постанова

від 17.02.2014 по справі 909/1187/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа № 909/1187/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Авангард" № 1088 від 23.12.2013р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2013р.

у справі № 909/1187/13 (суддя - Б.П. Гриняк)

за позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, с. Загвіздя Івано-Франківської області

до Публічного акціонерного товариства "Авангард", с. Загвіздя Івано-Франківської області

про стягнення 209395,20 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водокористування

за участю представників сторін:

від прокуратури: Яворський Я.Т. - старший прокурор управління прокуратури Львівської області (посвідчення від 24.10.2012 р. № 011137)

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2013 року у справі №909/1187/13 (суддя - Гриняк Б.П.) позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Авангард" 209395,20 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 104697, 6 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, 41879, 04 грн. до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету, 62818, 56 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Авангард" в доход Державного бюджету України 4188, 00 грн. судового збору (з врахуванням ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2013р. про виправлення описки).

Рішення місцевого господарського суду обгрунтоване тим, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України протягом періоду з 08.12.2012р. по 27.03.2013р. здійснював спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу, внаслідок чого заподіяв державі шкоду в розмірі 209395,20грн., яка відповідно до ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підлягає відшкодуванню.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач (Публічне акціонерне товариство "Авангард") звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2013р. у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що місцевий господарський суд порушив вимоги ст.2-4 ГПК України, не надавши належної правової оцінки поданим відповідачем на спростування позовних вимог доказам. Зокрема, на переконання скаржника, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається наявність шкоди, оскільки за період відсутності дозволу на спеціальне водокористування він використовував запасну воду з резервних колодязів, розташованих на території підприємства, а не з водних об'єктів; Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області в порядку вимог ст.56 Водного кодексу України не приймалось жодного рішення щодо припинення права відповідача на спеціальне водокористування, а тому таке право Публічного акціонерного товариства "Авангард" не припинилось; відповідач вживав усіх заходів щодо продовження дії дозволу на спеціальне водокористування, однак позитивного результату не було досягнуто з незалежних від нього причин.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «Авангард» № 1088 від 23.12.2013р. та справу господарського суду Івано-Франківської області № 909/1187/13 призначено до розгляду на 03.02.2014р.

3 лютого 2014р. заслухавши думку представника апелянта та прокурора, розгляд справи колегією Львівського апеляційного господарського суду відкладено на 17.02.2014р.

В судове засідання 17.02.2014 року з'явився прокурор, який заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів визначених у відзиві на апеляційну скаргу. Загвіздянська сільська рада та відповідач участі уповноважених представників по справі не забезпечили, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. участь представників сторін у судове засідання визначена на власний розсуд. Заслухавши в судовому засіданні думку прокурора, взявши до уваги викладене апелянтом у попередньому судовому засіданні та враховуючи те, що у відповідності до вимог ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності судового процесу, закріпленого в ст. 4-3 ГПК України, судова колегія вважає можливим здійснювати розгляд справи у відсутності представника Загвіздянської сільської ради та апелянта .

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2013р. у справі №909/1187/13 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

З 07.03.2013р. по 11.03.2013р. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області було проведено позапланову перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством "Авангард" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони водних ресурсів, в результаті якої встановлено, що на території ПАТ "Авангард" наявні три джерела водопостачання для виробничих та господарсько-побутових потреб: колодязі №1 глибиною 4,7м та №2 глибиною 3,8м., а також р. Бистриця Солотвинська. Згідно звітності за 2012 рік з поверхневих вод р. Бистриця Солотвинська забрано 49,8 тис.куб.м. води, а зі штатних колодязів вода не використовувалась. При цьому, термін дії дозволу на спеціальне водокористування, виданого відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області 21.03.2011р. № УКР-2399-А-Ів-Фр закінчився 07.12.2012р. та не був продовжений. Відтак, Публічне акціонерне товариство "Авангард" у період з 08.12.2012р. здійснювало забір води без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області складено акт №281 (а.с.13-21), протокол від 11.03.2013р. №00060 про адміністративне правопорушення відносно посадової особи відповідача - головного інженера ПАТ "Авангард" Кобзея М.А. (а.с.25) та постанову від 11.03.2013р. №00060 про накладення на вказану посадову особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн. (а.с.26), який було повністю сплачено 20.03.2013р. (а.с.27).

На підставі матеріалів проведеної перевірки та листа Публічного акціонерного товариства "Авангард" №543 від 22.05.2013р., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області, відповідно до приписів Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної Публічним акціонерним товариством "Авангард" державі самовільним водокористуванням, який становить 209 395,20 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи письмовим розрахунком від 23.05.2013р. (а.с. 23).

Листом №05-12/1514-1 від 23.06.2013р. Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області направила Івано-Франківському міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері розрахунок завданих Публічним акціонерним товариством "Авангард" збитків для вжиття заходів прокурорського реагування (а.с.24).

5 червня 2013р. Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області направила на адресу Публічного акціонерного товариства "Авангард" претензію №84/13 про відшкодування шкоди на суму 209395,23грн., заподіяної внаслідок самовільного водокористування. Однак, відповідач в добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодував , що і слугувало підставою для звернення Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з позовом у даній справі.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно з положеннями статей 44, 49 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Пунктом "з" частини 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 111 Водного кодексу України , підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Матеріалами справи, зокрема, актом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони водних ресурсів №281 (а.с.13-21) підтверджено, що відповідач здійснював спеціальне водокористування - забір води для виробничих та господарсько-побутових потреб з поверхневих вод р. Бистриця-Солотвинська.

Посилання ж скаржника на те, що він використовував запасну воду з резервних колодязів, розташованих на території підприємства, а не з водних об'єктів не обґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

При цьому, в період з 08.12.2012р. по 27.03.2013р. спеціальне водокористування здійснювалось Публічним акціонерним товариством "Авангард" без відповідного дозволу, чим порушено вимоги ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, оскільки термін дії дозволу на спеціальне водокористування, виданого відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області 21.03.2011р. № УКР-2399-А-Ів-Фр (а.с.68) закінчився 07.12.2012р. та не був продовжений.

З приводу твердження скаржника про те, що він вживав усіх заходів щодо продовження дії дозволу на спеціальне водокористування, однак позитивного результату не було досягнуто з незалежних від нього причин, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є, зокрема, установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Частиною 1 ст.4 цього Закону визначено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру.

Згідно ч.1 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Пунктом 6 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженого постановою КМ України № 459 від 10.08.1992р. та пунктом 4 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМ України №321 від 13.03.2002р., встановлено строк видачі дозволу на спеціальне водокористування, який становить один місяць з дня подання у встановленому порядку відповідного клопотання. Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін. У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.

Згідно ч.5 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. При цьому, письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (письмове повідомлення місцевого дозвільного органу надається державному адміністратору) із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.

Частинами 2, 3 статті 49 Водного кодексу України передбачено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Аналогічне положення викладене і в п.3 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМ України №321 від 13.03.2002р., відповідно до якого, дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання поверхневих вод - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства); у разі використання підземних вод - з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінприроди.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2012р. відповідач звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області з метою продовження дозволу на спеціальне водокористування без погоджень державних органів геології та водного господарства (а. с. 75).

В результаті чого листом №05-50/4965 від 20.11.2012р. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області відповідачу було відмовлено у продовженні дії дозволу на спеціальне водокористування.

Повний обсяг документів було підготовлено відповідачем та подано через обласний дозвільний центр Івано-Франківської області до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області лише 01.03.2013р. (а.с.78), в результаті чого 28.03.2013р. відповідачем було отримано новий дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-2870-А-Ів-Фр (а.с.71).

З огляду на те, що чинним законодавством саме на особу, яка звертається до дозвільного органу з заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування, покладено обов'язок підготувати та подати повний пакет документів, необхідний для одержання такого дозволу та зважаючи на те, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області було відмовлено відповідачу у видачі дозволу на спеціальне водокористування з підстав та у строки, визначені чинним законодавством, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність його вини у завданні шкоди з посиланням на те, що ним було вжито всіх необхідних заходів для своєчасного отримання дозволу.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дії або бездіяльність посадових осіб дозвільних органів та державних адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом. Проте, в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем дій Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування.

З приводу твердження скаржника про те, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області в порядку вимог ст.56 Водного кодексу України не приймалось жодного рішення щодо припинення права відповідача на спеціальне водокористування, судова колегія зазначає наступне.

В силу приписів статей 55, 56 Водного кодексу України закінчення строку спеціального водокористування не означає автоматичного припинення права водокористувача на спеціальне водокористування, оскільки таке право припиняється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Отже, закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк спеціального водокористування у встановленому чинним законодавством порядку. У свою чергу, дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування, без його продовження та за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням та є порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а шкода, завдана державі такими діями підлягає відшкодуванню у визначених законодавством розмірах та порядку.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) встановлюється Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №389 від 20.07.2009 року (далі - Методика).

Відповідно до п.9.1.Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою З = 100 х W х Тар, (23 ), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб. м; Тар - розмір, грн/100 куб. м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 куб. м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Пунктом 9.2. Методики визначено, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Публічного акціонерного товариства "Авангард" №543 від 22.05.2013р. (а.с.40), підписаної в.о. директора та скріпленої відтиском печатки товариства, в період з 08.12.2012р. по 27.03.2013р. відповідачем було витрачено 10 640 куб.м. води.

Саме на підставі вказаної довідки відповідача та за формулою, визначеною пунктом 9.1. Методики державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної Публічним акціонерним товариством "Авангард" державі самовільним водокористуванням, та визначено, що такий становить 209 395, 20 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з матеріалів справи вбачається наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, обв'язкових для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, а місцевий господарський суд підставно та обгрунтовано задоволив позов Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.

При цьому, статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Враховуючи наведені положення законодавства, місцевий господарський суд дійшов до підставного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом її стягнення до фонду охорони навколишнього природного середовища Загвіздянської сільської ради, спеціальних фондів Івано-Франківського обласного бюджету та Державного бюджету України у названих вище розмірах.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України „Про судовий збір" від 06.10.2011 р. № 3828-VI, який набрав чинності з 01.11.2011 року і застосовується до апеляційних скарг, що надійшли після набрання ним законної сили.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більш 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При поданні апеляційної скарги відповідач сплатив платіжним дорученням №18586 від 20.12.2013р. судовий збір в розмірі 4188, 00 грн.,, в той час підлягало до сплати 2093, 95 грн. (1% від загальної суми шкоди, присудженої до стягнення рішенням місцевого суду).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

Отже, судовий збір сплачений скаржником в більшому розмірі на суму 2094,05 грн., ніж передбачено ст.4. ЗУ «Про судовий збір», підлягає поверненню скаржнику на підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ « Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2013 р. у справі №909/1187/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авангард" - без задоволення.

2. Повернути Публічному акціонерному товариства "Авангард" (77450 с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 00853582) з Державного бюджету України надмірно сплачений платіжним дорученням №18586 від 20.12.2013р. судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2094, 05 грн.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №909/1187/13 повернути господарському суду Івано-Франківської області.

повний текст постанови підписано 19.02.2014р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.