Постанова

від 09.07.2014 по справі 909/1187/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 909/1187/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Авангард" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. у справі№ 909/1187/13 Господарського судуІвано-Франківської області за позовомІвано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області доПублічного акціонерного товариства "Авангард" провідшкодування шкоди за участю

- відповідача:Пікуль Д.С. (довіреність від 09.07.14р.) - прокурора:Боднарчук В.М. (посвідчення від 22.11.13р., № 023013), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (далі - позивач) з даним позовом, Івано-Франківській міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авангард" (далі - відповідач) 209395,20 грн. майнової шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював самовільне водокористування без спеціального дозволу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2013р. (суддя Гриняк Б.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Давид Л.Л., судді Данко Л.С., Юрченко Я.О.), позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області 104697,60 грн., спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету 41879,04 грн., спеціального фонду Державного бюджету України 62818,56 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області з 07.03.2013р. по 11.03.2013р. позапланової перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони водних ресурсів, встановлено, що на території відповідача наявні три джерела водопостачання для виробничих та господарсько-побутових потреб: колодязі №1 глибиною 4,7м та №2 глибиною 3,8м., а також р. Бистриця Солотвинська. Згідно звітності за 2012 рік з поверхневих вод р. Бистриця Солотвинська забрано 49,8 тис.куб.м води, а зі штатних колодязів вода не використовувалась. При цьому, термін дії дозволу на спеціальне водокористування, виданого відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області 21.03.2011р. №УКР-2399-А-Ів-Фр закінчився 07.12.2012р. та не був продовжений. Відтак, відповідач у період з 08.12.2012р. здійснював забір води без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статті 44 Водного кодексу України.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області складено акт №281, протокол від 11.03.2013р. №00060 про адміністративне правопорушення відносно посадової особи відповідача - головного інженера ОСОБА_7 та постанову від 11.03.2013р. №00060 про накладення на вказану посадову особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн., який було повністю сплачено 20.03.2013р.

На підставі матеріалів проведеної перевірки та листа відповідача №543 від 22.05.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області відповідно до приписів Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (далі - Методика №389), здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем державі самовільним водокористуванням, який становить 209395,20 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи письмовим розрахунком від 23.05.2013р.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено протиправність дій відповідача, який повинен відшкодувати завдані збитки. Апеляційний суд в постанові зазначив також те, що посилання відповідача на використання ним води з резервних колодязів, а не з водних об'єктів, не підтверджені, а посилання на відсутність вини спростовуються обставинами справи та приписами законодавства.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Статтею 111 10 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для скасування або зміни рішення або постанови. Згідно цієї норми підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до приписів статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

В п.9 ст.44 кодексу встановлено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Судами встановлено, а відповідачем не спростовано, що ним здійснювалось спеціальне водокористування без дозволу.

При цьому судами встановлено, що 26.10.2012р. відповідач звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області з метою продовження дозволу на спеціальне водокористування без погоджень державних органів геології та водного господарства у зв'язку із чим листом №05-50/4965 від 20.11.2012р. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області відповідачу було відмовлено у продовженні дії дозволу на спеціальне водокористування.

Повний обсяг документів було підготовлено відповідачем та подано через обласний дозвільний центр Івано-Франківської області до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області лише 01.03.2013р., в результаті чого лише 28.03.2013р. відповідачем було отримано новий дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-2870-А-Ів-Фр.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Статтею 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено, що принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Таким чином з приписів цієї норми вказаного Закону вбачається, що, принцип мовчазної згоди може бути застосований лише в разі подання відповідної заяви в установленому порядку та документів в повному обсязі, що в даному випадку не відбулось.

Щодо доводів, наведених у касаційній скарзі, стосовно висновків судів про недоведеність відповідачем його тверджень про використання ним запасної води з резервних колодязів, а не з водних об'єктів, з посиланням при цьому на вказаний вище акт перевірки, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що судами дана неповна оцінка цьому акту. Судами встановлено, що відповідач з 08.12.2012р. здійснював спеціальне водокористування без дозволу шляхом забору води з поверхневих вод з р. Бистриця Солотвинська. При цьому, як зазначив апеляційний суд, посилання відповідача на те, що він використовував воду з резервних колодязів, а не з водних об'єктів, доказами не підтверджено.

Відтак не вбачається, що у цій частині доводи, викладені у касаційній скарзі, спростовують висновки судів.

Стосовно доводів відповідача про те, що довідка про нормативні витрати води є неналежним доказом, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень п.9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) визначається на основі, зокрема, довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Таким чином доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Публічного акціонерного товариства "Авангард" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. у справі Господарського суду Івано-Франківської області №909/1187/13, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський