Постанова

від 18.02.2014 по справі 910/16845/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 910/16845/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 18.02.2014 року по справі № 910/16845/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр" на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 09.12.2013 року) по справі № 910/16845/13 (суддя - Нечай О.В.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр"

про стягнення заборгованості в розмірі 17 105,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр" про стягнення заборгованості в розмірі 17 105,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 15 920,80 грн., заборгованість за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 877,02 грн., 3 % річних в розмірі 293,99 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 13,20 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. Зараховано заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 15 920,80 грн., заборгованість за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 877,02 грн. на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго". Зараховано 3 % річних в розмірі 293,99 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 13,20 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства "Київенерго" № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго".

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Олександр", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не дослідив майновий стан відповідача, а саме останній з 28.09.2012 року не веде фінансово-господарської діяльності та не отримує прибуток, а тому не може сплатити борг.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/16845/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року по справі № 910/16845/13 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 18.02.2014 року.

В зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/16845/13 колегію суддів у складі головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Куксова В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року по справі № 910/16845/13 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр" до розгляду зазначеною колегією.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго», м. Київ, не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року по справі № 910/16845/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між акціонерним енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Олександр» (споживач, відповідач) було укладено договір № 6582 від 02.08.2000 року на постачання електричної енергії (договір) з додатками до нього (а.с. 17 - 46).

За умовами договору, сторони дійшли згоди, що позивач відпускає відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язується оплачувати використану електроенергію своєчасно та в повному обсязі.

Договором встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 150 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно пункту 13 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2000 року та вважається продовжним на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно п. 6.1 Правил користування електричною енергією, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

За результатами дослідження матеріалів справи, колегія апеляційного суду встановила, що звіти про використану енергію, а також рахунки за активну та реактивну електроенергію, односторонні рахунки-розшифровки по реактивній енергії можна вважати доказами, що підтверджують факт надання та отримання енергії споживачем (а.с. 51-62).

Однак, свої зобов'язання відповідачем виконано лише частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 15 920,80 грн.

Таким чином, щодо стягнення суми основного боргу, апеляційний господарський суд вважає, що позов в цій частині правомірно задоволений судом першої інстанції, а тому сума заборгованості має бути стягнута з відповідача.

Крім основного боргу позивач у своїй позовній заяві зазначає про те, що у грудні 2012 року ним було зафіксовано перевищення договірних величин споживання відповідачем електроенергії на 772 кВ/г.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено 8000 кВт/г на грудень 2012 року, в свою чергу, з рахунку № 3106582/12/1 від 18.12.2012 року вбачається, що відповідачем за даний період було спожито 8772 кВт/г. (а.с. 62).

У зв'язку з чим, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 3106582/12/2 від 18.12.2012 року за перевищення договірних величин споживання електричної енергії на суму 877,02 грн., що є двократною вартістю різниці між фактично спожитою електричною енергією і договірною величиною, зазначений розрахунок залишено відповідачем поза увагою.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 877,02 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 293,99 грн. та інфляційної складової боргу у сумі 13,20 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 293,99 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 13,20 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зазначаємо наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач ґрунтує апеляційну скаргу не можу бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

Щодо того, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, також не може бути прийняте до уваги, оскільки прийняте по суті рішення є законним та обґрунтованим.

В даному випадку скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд не дослідив майновий стан відповідача, а саме останній з 28.09.2012 року не веде фінансово-господарської діяльності та не отримує прибуток, а тому не може сплатити борг.

Доказів зазначеному відповідачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції.

Зазначене не можу бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/16845/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр" на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року по справі № 910/16845/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/16845/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16845/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

К.В. Тарасенко