Рішення

від 18.02.2014 по справі 909/1530/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 р. Справа № 909/1530/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства"Прикарпаттяобленерго" в особі філії Яремчанський РЕМ, вул.Свободи,240, м.Яремча, 78500

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Клас" вул.Л.Українки б.126, с. Красилівка,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77475

про стягнення заборгованості у сумі 37 117,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача-1:Редченко В.А: - юрисконсульт відділу з претензійно-позовної роботи, довіреність № 712 від 28.08.13

від позивача-2:Греджук О.В- юрисконсульт по обслуговуванню філії ПАТ "Яремчанський РЕМ", довіреність № 737 від 03.10.13

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

приватне акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго» в особі філії Яремчанський РЕМ звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут-Клас» про стягнення 37117,61грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем зобов"язань згідно договору постачання електричної енергії №24/1 від 22.02.13 та обґрунтовано положеннями ст.193, 230, 275 Господарського та 625 Цивільного кодексів України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду від 25.12.13 та 31.01.14, що підтверджується відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи, а також повідомленням про вручення поштового відправлення №2931765 (вручено відповідачу 08.01.14).

На момент винесення судом рішення заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надіслані відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвалу про порушення провадження у справі вручено відповідачу 08.01.14, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №2931765, ухвалу про відкладення розгляду справи підприємством зв"язку суду не повернуто.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.13 у справі №2010/541/2012-14/28 між сторонами у справі укладено договір про постачання електричної енергії №24/1 від 22.02.13.

За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов»язався продати, електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановки споживача, а споживач (відповідач), у свою чергу, - оплачувати постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Розділом 5 даного договору сторони погодили порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності: для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 грудня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії; у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Облік електроенергії, спожитої споживачем, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ(п.7.1 договору).

Відповідно до умов спірного договору розрахунковим приладом обліку є прилад, встановлений на межі балансової належності згідно схеми підключення відповідача, відповідно до додатку 7.1 договору.

Згідно додатку 5 до спірного договору до мереж споживача приєднано об»єкти субспоживачів, які проводять розрахунки з позивачем на підставі розрахункових приладів обліку та укладених з позивачем договорів. Згідно п.2 додатку 2 до спірного договору у разі наявності субспоживачів, що мають прямі договори про постачання електроенергії, споживач у акті зазначає обсяг поставленої електроенергії як різницю між обсягом електроенергії, визначену за засобом обліку субспоживача.

Згідно п.3 додатку №2 до спірного договору споживач здійснює попередню оплату на наступний розрахунковий період у сумі 100% вартості обсягу постачання електричної енергії. Щомісячно споживач проводить остаточний розрахунок по усіх платежах, передбачених даним договором, протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку.

07.03.13 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення №035/1162 про проведення технічної перевірки розрахункового засобу обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстру поштових відправлень та повідомлення про вручення поштового відправлення.

14.03.13 позивачем проведено технічну перевірку приладу обліку електроенергії споживача, про що складено акт технічної перевірки. Цим же актом зафіксовано контрольний показник розрахункового приладу обліку, від якого споживач зобов»язаний проводити оплату за спожиту електроенергію.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача в судовому засіданні, у період з 14.03.13 по 28.11.13 розрахунковим приладом обліку споживача зафіксовано поставлену електроенергію в кількості 50630 кВт/год, з яких 22324 кВт/год - поставлено субспоживачам. Таким чином, кількість спожитої відповідачем електроенергії за вказаний період становить 28306кВт/год.

Згідно виставлених позивачем рахунків на оплату електроенергії за період з 14.03.13 по 28.11.13, копії яких наявні в матеріалах справи, вартість спожитої відповідачем електроенергії становить 34583,00грн.

Матеріали справи містять реєстри поштових відправлень, супровідні листи та повідомлення про вручення поштових відправлень, які підтверджують факт надсилання позивачем на адресу відповідача рахунків на оплату електроенергії, однак вартість спожитої електроенергії відповідачем не оплачено.

23.09.13 позивачем на адресу відповідача направлено претензію щодо погашення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення. Факт надсилання претензії позивачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

У зв»язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов»язань позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору нараховано 1368,74грн. пені, 1020,30грн. 10% річних та 145, 57грн. інфляційних збитків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом п. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом п. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем електроенергії, вимоги позивача про стягнення 34583,00грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 4.2.1 спірного договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 10% річних та інфляційні збитки.

Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв»язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов»язань позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору нараховано 1368,74грн. пені, 1020,30грн. 10% річних та 145, 57грн. інфляційних збитків за період з 08.04.13 по 30.11.13.

Відповідно до ст.55, 83 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 10 % річних та пені та задоволено їх у повному обсязі, оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним.

Інфляційні втрати у розмірі 145,57грн., нараховані за період з 08.04.13 по 30.11.13, не підлягають до стягнення з відповідача з огляду на наступне.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р., а тому в задоволенні інфляційних втрат слід відмовити за необґрунтованістю.

При цьому судом враховано практику Вищого господарського суду України з розгляду подібних спорів, викладену, зокрема, у постановах від 26.03.13 у справі №5023/977/12 та від 27.03.13 у справі №10/5025/1681/11.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629,712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут-Клас» про стягнення 37117,61грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут-Клас»(вул.Л.Українки, 12 б, с.Красилівка, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 36251865) на користь приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (вул.Індустріальна, 34, р/р зі спеціальним режимом використання №26030300464 в Івано-Франківському обласному управлінні ПАТ "Ощадбанк" МФО 336503, код 25683365) 34583,00(тридцять чотири тисячі п"ятсот вісімдесят три гривні) основного боргу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут-Клас»(вул.Л.Українки, 12 б, с.Красилівка, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 36251865) на користь приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (вул.Індустріальна, 34, р/р зі спеціальним режимом використання №26002300533 в Івано-Франківському обласному управлінні ПАТ "Ощадбанк" МФО 336503, код 25683365) 1368,74(одну тисячу триста шістдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки) пені, 1020,30(одну тисячу двадцять гривень тридцять копійок) 10% річних та 1713,75(одну тисячу сімсот тринадцять гривень сімдесят п"ять копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.14

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"