Постанова

від 18.06.2014 по справі 909/1530/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа № 909/1530/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г. Г.

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача Редченко В. А.

відповідач не з'явився

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Клас" від 28.04.2014 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2014 року

у справі за № 909/1530/13

за позовом: публічного акціонерного товариства"Прикарпаттяобленерго" в особі філії Яремчанський РЕМ, вул.Свободи,240, м.Яремча, 78500

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Клас" вул.Л.Українки б.126, с. Красилівка,Тисменицький район, Івано-Франківська область,

про стягнення заборгованості в сумі 37 117,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2014 року в справі № 909/1530/13 позов приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Клас" про стягнення 37117,61грн. задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Клас" на користь приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" 34583,00 основного боргу. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Клас" на користь приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" 1368,74 пені, 1020,30 - 10% річних та 1713,75 судового збору.

В частині нарахування інфляційних втрат рішенням суду відмовлено за безпідставністю.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Беркут-Клас", не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2014 року, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи. Зокрема зазначає, що їхнє підприємство не здійснює використання електричної енергії що надається позивачем, отже у них не може бути жодної заборгованості за її споживання. В підтвердження заявленого, відповідач долучив до апеляційної скарги акт обстеження від 11.04.2014 року, де вказано що на момент обстеження підстанція ЗТП-531 не подає електроенергію підприємству ТОВ «Беркут-Клас», так як електролічильник знаходиться в нерухомому стані, а саме: відєднано вхідний кабель в комірці РШ - 1.

В свою чергу позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач заперечив доводи апелянта, а саме, вказав, що посилання апелянта на те, що ТОВ «Беркут-Клас» не здійснює використання електричної енергії і у їх підприємства відсутня заборгованість перед ПАТ «Прикарпаттяобленерго» є безпідставним, окрім того, долучений до апеляційної скарги акт обстеження є незаконним та оформленим апелянтом односторонньо без повідомлення та залучення представників ПАТ «Прикарпаттяобленерго».

Апелянт участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином були повідомлений про час та місце судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Клас" без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.13 у справі №2010/541/2012-14/28 є доказом наявності договірних відносин між сторонами про постачання електричної енергії №24/1 від 22.02.13, оскільки окремого договору на підставі ріщення суду сторонами укладено не було.

За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався продати, електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановки споживача, а споживач (відповідач), у свою чергу, - оплачувати постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Розділом 5 даного договору сторони погодили порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності: для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 грудня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії; у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Облік електроенергії, спожитої споживачем, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ(п.7.1 договору).

Відповідно до умов спірного договору розрахунковим приладом обліку є прилад, встановлений на межі балансової належності згідно схеми підключення відповідача, відповідно до додатку 7.1 договору.

Згідно додатку 5 до вищезгаданого договору до мереж споживача приєднано об"єкти субспоживачів, які проводять розрахунки з позивачем на підставі розрахункових приладів обліку та укладених з позивачем договорів. Згідно п.2 додатку 2 до спірного договору у разі наявності субспоживачів, що мають прямі договори про постачання електроенергії, споживач у акті зазначає обсяг поставленої електроенергії як різницю між обсягом електроенергії, визначену за засобом обліку субспоживача.

Згідно п.3 додатку №2 до спірного договору споживач здійснює попередню оплату на наступний розрахунковий період у сумі 100% вартості обсягу постачання електричної енергії. Щомісячно споживач проводить остаточний розрахунок по усіх платежах, передбачених даним договором, протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку.

07.03.13 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення №035/1162 про проведення технічної перевірки розрахункового засобу обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстру поштових відправлень та повідомлення про вручення поштового відправлення.

14.03.13 позивачем проведено технічну перевірку приладу обліку електроенергії споживача, про що складено акт технічної перевірки. Цим же актом зафіксовано контрольний показник розрахункового приладу обліку, від якого споживач зобов"язаний проводити оплату за спожиту електроенергію.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 14.03.13 по 28.11.13 розрахунковим приладом обліку споживача зафіксовано поставлену електроенергію в кількості 50630 кВт/год, з яких 22324 кВт/год - поставлено субспоживачам. Таким чином, кількість спожитої відповідачем електроенергії за вказаний період становить 28306кВт/год.

Згідно виставлених позивачем рахунків на оплату електроенергії за період з 14.03.13 по 28.11.13, копії яких наявні в матеріалах справи, вартість спожитої відповідачем електроенергії становить 34583,00грн.

Матеріали справи містять реєстри поштових відправлень, супровідні листи та повідомлення про вручення поштових відправлень, які підтверджують факт надсилання позивачем на адресу відповідача рахунків на оплату електроенергії, однак вартість спожитої електроенергії відповідачем не оплачено.

23.09.13 позивачем на адресу відповідача направлено претензію щодо погашення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення. Факт надсилання претензії позивачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень.

Доказів погашення заборгованості відповідачем як до суду першої інстанції так і досуду апеляційної інстанції не подано.

У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору нараховано 1368,74грн. пені, 1020,30грн. 10% річних та 145, 57грн. інфляційних збитків.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом п. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на те що, колегія суддів Львівського апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем електроенергії, вимоги позивача про стягнення 34583,00грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 4.2.1 спірного договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 10% річних та інфляційні збитки.

Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору нараховано 1368,74грн. пені, 1020,30грн. 10% річних та 145, 57грн. інфляційних збитків за період з 08.04.13 по 30.11.13.

Перевіривши правильність розрахунків пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 08.04.13р. по 30.11.13р. та 10 % річних передбачених п. 4.2.1 спірного договору за період з 08.04.13р. по 30.11.13р., колегія суддів дійшла висновку про задоволення таких вимог.

Однак, як вірно вказав суд першої інстанції інфляційні втрати у розмірі 145,57грн., нараховані за період з 08.04.13 по 30.11.13, не підлягають до стягнення з відповідача з огляду на наступне.

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р., а тому в задоволенні інфляційних втрат судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Щодо посилання апелянта на акт долучений до апеляційної скарги, то такий не заслуговує на увагу, оскільки був складений 11 квітня 2014 року, окрім того даний акт оформлений апелянтом односторонньо без повідомлення та залучення представників ПАТ «Прикарпаттяобленерго» та не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність боргу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-Клас" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2014 року в справі № 909/1530/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 23.06.2014 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.