Постанова

від 19.02.2014 по справі 813/9128/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року № 813/9128/13-а

12 год. 35 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Кукса В.А.

з участю:

представник позивача Черниш І.І.

представник відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кам'янка-Бузького районного центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_3 незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Обставини справи.

Позивач, Кам'янка-Бузький районний центр зайнятості, звернувся 05.12.2013 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_3, незаконно отриманої допомоги в сумі 8381 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при отриманні допомоги по безробіттю приховав факт перебування у трудових відносинах з ЛДФП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", тому отримані кошти, як допомога по безробіттю, підлягають поверненню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив щодо незаконно отриманої допомоги в період з 10.01.2006 р. по 22.06.2011 р., пояснив, що позивач подавала заяви про прийняття на роботу декільком роботодавцям, і про перебування її у трудових відносинах у період з 05.01.2006 по 22.06.2011 року відповідачеві не було відомо. Просить у задоволенні позивних вимог в цій частині відмовити, у іншій частині проти позову не заперечує.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив докази у їх сукупності та

встановив:

На підставі поданих відповідачем, ОСОБА_3, заяв позивачеві (а.с.11-15), Кам'янка-Бузькому районному центру зайнятості, відповідачеві надано статус безробітного та виплачено у період з 20.11.2007р по 25.03.2012 року матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 8940,23 грн. (а.с.10).

Згідно акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №584 від 26.03.2012 року, складеного Львівським міським центром зайнятості за результатами перевірки на підставі листа позивача (а.с.19-20), розслідуванням встановлено перебування позивача у трудових відносинах з 10.01.2006 року по 16.06.2011 року і згідно звіту за формою 1ДФ за 3 квартал 2010 року ОСОБА_3 отримала дохід в сумі 174,36 грн.

З метою відшкодування відповідачем безпідставно отриманих коштів, позивачем 17.04.2013 року скеровано вимогу (а.с.30), яка відповідачем залишена без задоволення, повернуто лише суму 558,87 за період з 05.03.2012 року по 25.03.2012 року.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Частиною першою статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно зі статтею 19 цього ж Закону, у якій визначено обов'язки і права державної служби зайнятості, остання, зокрема, має право: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 р.

Так, згідно зі статтею 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно п.7 ч.1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно;

Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення».

Судом згідно отриманих на вимогу суду доказів встановлено прийняття відповідача згідно наказу №77-к від 05.01.2006 року на роботу з 10.01.2006 року агентом з ідентифікації і реєстрації тварин за сумісництвом у Львівську філію Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" (а.с.43) та звільнення відповідача з вказаної роботи згідно поданої заяви наказом №545-к від 22.06.2011р. (а.с.44), а також укладення відповідачем договору від 12.07.2011 року про виконання разової роботи №13/55 (а.с.45-49), розірваного відповідно до угоди від 12.03.2012 року (а.с.53). Та обставина, що позивач отримував кошти при роботі за сумісництвом підтверджується податковим розрахунком (а.с.25), чим спростовується твердження представника позивача, що позивач не знав про оформлення з ним трудових відносин за сумісництвом у Львівській філії Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин".

Вищевказані встановлені судом фактичні обставини справи доводять, що при поданні позивачем 20.11.2007р., 30.04.2009р., 15.02.2010р., 10.11.2010р., 05.03.2012 р. (а.с.11-15) заяв про надання статусу безробітного, позивач не був безробітним, оскільки у цей час перебував у трудових відносинах за сумісництвом з Львівською філією Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин".

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч.4 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, і лише в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідно до ч.2 ст.71 КАС України на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, який вправі звертатися до адміністративного суду із заявленими вимогами, такі вимоги заявлено у порядку та спосіб передбачені чинним законодавством, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості та не спростовано доводи позивача про безпідставне одержання коштів, то позовні вимоги є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) в користь Кам'янка-Бузького районного центру зайнятості (Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Грушевського 4, код ЄДРПОУ 22358736) допомогу по безробіттю в сумі 8381 (вісім тисяч триста вісімдесят одну) грн. 36 коп.

3. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 24.02.2014 р. о 10:00 год.

Суддя Коморний О.І.