Ухвала

від 25.02.2015 по справі 813/9128/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 876/3646/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом Кам'янка-Бузького районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

05 грудня 2013 року Кам'янка-Бузький районний центр зайнятості (далі - Кам'янка-Бузький РЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 8381,36 грн. допомоги по безробіттю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі № 813/9128/13-а позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду справи по суті, покликаючись на порушення процесуального права та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що наказом № 77-к від 05.01.2006 року відповідача було прийнято на роботу, проте вона не була ознайомлена з даним наказом, на момент звернення до центру зайнятості для отримання статусу безробітного їй не було відомо про перебування у трудових відносинах з ЛФДП «Агентством з ідентифікації і реєстрації тварин». Апелянт зазначає, що позивач був зобов'язаний скористатися відомостями персоніфікованого обліку застрахованих осіб, що накопичуються в органах Пенсійного фонду України, щодо працевлаштування ОСОБА_3

У ході апеляційного розгляду представник відповідачки підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов Кам'янка-Бузького РЦЗ, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка ОСОБА_3 перебуваючи на обліку в Кам'янка-Бузькому РЦЗ у якості безробітної одночасно перебувала у трудових відносинах за сумісництвом з Львівською філією державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (далі - ЛФДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»), а тому вимоги позивача підлягають до задоволення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Згідно з абзацом першим частини 1 статті 1, частини третьої пункту «б» Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 803-ХІІ), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така що як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

За приписами частини 1 статті 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 11 цього ж Закону громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість.

Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Як безспірно встановлено судом, 20 листопада 2007 року, 30 квітня 2009 року, 15 лютого 2010 року, 10 листопада 2010 року, 05 березня 2012 року ОСОБА_3 отримувала статус безробітного у Кам'янка-Бузькому РЦЗ та відповідно до довідки, виданої Кам'янка-Бузьким РЦЗ, отримувала допомогу по безробіттю за періоди з 20.11.2007 року по 27.03.2008 року в сумі 1490,74 грн., з 30.04.2009 року по 27.07.2009 року в сумі 1452,15 грн., з 15.02.2010 року по 29.06.2010 року в сумі 2281,68 грн., з 10.11.2010 року по 24.03.2011 року в сумі 3156,79 грн., з 05.03.2012 року по 25.03.2012 року в сумі 558,87 грн., а всього в сумі 8940,23 грн. (а.с. 10).

Разом з тим, з 10 січня 2006 року (наказ № 77-к від 05.01.2006 року) по 22 червня 2011 року ОСОБА_3 (наказ № 545-к від 22.06.2011 року) працювала за сумісництвом у ЛФДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (а.с. 43-44).

Крім того, 12 липня 2011 року відповідачкою укладено з ЛФДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» договір про виконання разової роботи за № 13/55, який розірвано додатковою угодою № 1 від 12 березня 2012 року (а.с. 45, 53).

За приписами пункту восьмого частини 1 статті 31 та частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, а сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За приписами частини другої і абзацу першого частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким законодавством, яке регулює порядок стягнення є Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, відповідно до пункту 6.14 якого, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Покликання апелянта на те, що відповідачці не було відомо про прийняття її на роботу, на переконання апеляційного суду, є безпідставними і спростовується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі № 813/9128/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Я.С.Попко

Ухвала у повному обсязі складена 26 лютого 2015 року.