Постанова

від 16.07.2013 по справі 814/815/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 липня 2013 року Справа № 814/815/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю»Агроторгова компанія» (вул. Електронна, 56, кВ. 42, м. Миколаїв, 54031)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 року № 0000922360, № 0000932360,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторгова компанія» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 року № 0000922360, № 0000932360.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі Акту перевірки від 06.11.2012 року № 3067/22-100/34992483 відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.11.2012 року № 0000922360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на сум 9 843,75 грн.; від 21.11.2012 року № 0000932360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 61 861,26 00 грн. Прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні та вважає, що у нього були підстави для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторгова компанія» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва як платник податків.

В період з 24.10.2012 року по 30.10.2012 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, по взаємовідносинам з ПП «Єпраксія» (код ЄДШОУ 32543238) за лютий, березень, квітень 2012 року.

Актом перевірки від 06.11.2012 року №3067/22-100/34992483 (надалі - акт перевірки) встановлено порушення ТОВ «Агроторгова компанія» п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-\/І із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 7 875,00 грн., а також податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього на суму 49 489,01 грн., у т.ч. за лютий 2012 року - 21 652,33 грн., за березень 2012 року - 23 124,80 грн., за квітень 2012 року - 4 711,88 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0000922360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на сум 9 843,75 грн., з яких: основний платіж - 7 875,00 грн., штрафні санкції - 1 968,75 грн.; від 21.11.2012 року № 0000932360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 61 861,26 00 грн., з яких: основний платіж - 49 489,01 грн., штрафні санкції - 12 372,25 грн.

У акті перевірки зроблено висновки про те, що господарські операції позивача по придбанню послуг у контрагента ПП «Єпраксія» (код ЄДРПОУ 32543238) за період лютий, березень, квітень 2012 року, носять безтоварний характер, а тому на думку відповідача, документи, виписані контрагентом для позивача не підтверджені фактом реального здійснення господарської операції, в силу чого не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

В обґрунтування вказаних висновків відповідач зазначає, що за фактом створення ПП «Єпраксія» як такого, що має ознаки фіктивного, порушено кримінальну справу за ч. 1 ст.205 КК України, ПП «Єпраксія» не має у наявності необхідних умов для забезпечення результатів відповідної господарської діяльності, а саме - відсутні технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби.

Суд також вважає за необхідне зазначити і те, що обґрунтовуючи встановлені порушення з ПДВ, податковий інспектор посилається на недійсність правочинів, укладених ТОВ «Агроторгова компанія» і контрагентом ПП «Єпраксія» за період лютий -квітень 2012 року, та зазначає, що дані правочини були вчинені без мети реального настання правових наслідків.

При цьому, на думку відповідача, підставами нікчемності угод є: інформація, наведена в постанові слідчого СВ ПМ ДПС у Миколаївській області від 23.05.2012 року щодо порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ в одне провадження та прийняття справи до свого провадження за фактом перереєстрації «фіктивного» підприємства ПП «Єпраксія» за ч.2 ст. 205 КК України.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства встановлюють презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Зважаючи на це, лише законом чи судом має бути встановлено недійсність господарського правочину. Так, у розглянутому випадку порядок і підстави визнання правочину недійсним повинні визначатись відповідно до ст. 228 ЦК України, 207 ГК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тільки у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За нормами ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 83 ПКУ визначено вичерпаний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, належать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Крім того, п.2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 року № 984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку. Відповідно до п.4-6 р. 1 цього Порядку результати перевірки викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАС України та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

До винесення судом вироку, що вступив у законну силу, не можна однозначно стверджувати про доведеність вчинення тих чи інших дій, що призвели до порушення кримінальної справи за ч.2 ст.205 КК України, так як кримінальна справа порушується за наявності ознак вчинення того чи іншого злочину, і лише вирок суду дає чітке визначення винуватості чи невинуватості особи, відносно якої порушено кримінальну справу.

Згідно з вимогами п. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт проведення сторонами господарської діяльності підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, а саме:

- договорами № ДГ-0000020 від 19.03.2012 року, № ДГ-0000015 від 15.02.2012 року;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 20.03.2012 року;

- видатковими накладними № РН-000002 від 09.04.2012 року, № РН - 0000003 від 20.03.2012 року, № РН - 0000002 від 12.03.2012 року, № РН - 0000001 від 24.02.2012 року;

- податковими накладними № 43 від 15.02.2012 року, № 8 від 09.04.2012 року, № 11 від 20.03.2012 року, № 10 від 20.03.2012 року, № 9 від 12.03.2012 року, № 54 від 24.02.2012 року, № 53 від 23.02.2012 року, № 52 від 22.02.2013 року, № 49 від 21.02.2012 року, № 48 від 20.02.2012 року, № 46 від 17.02.2012 року, № 45 від 16.02.2012 року;

- виписками з банку щодо розрахунків з ПП «Єпраксія»від 29.03.2012 року, від 21.02.2012 року.

Надані документи підтверджують здійснення оплати за надані послуги в безготівковій формі.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Таким чином, з наведених законодавчих норм випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування, є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Отже, ТОВ «Агроторгова компанія» зі своєї сторони, було виконано податкові зобов'язання в повному обсязі. Законодавством не передбачено відповідальність платників податків за дії інших суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі підприємств, установ, організацій, з якими товариство мало господарські відносини.

Також з тексту акту вбачається, що відповідач дійшов висновку про наявність підстав вважати, що правочини, здійснені ТОВ «Агроторгова компанія» з контрагентом ПП «Єпраксія», є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України суперечать інтересам держави і є нікчемними.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсніть встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд вважає, що висновки акту перевірки про порушення ТОВ «Агроторгова компанія» п.1, п.5 статті 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, до них належать: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне оволодіння ним. Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків (п. 1 ст. 202 ЦК України).

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься і обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність у фізичної особи мети, зазначеної в диспозиції ст.. 228 України, тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторгова компанія» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 року № 0000922360, № 0000932360 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби є обґрунтованими і слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторгова компанія» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0000922360, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

3. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0000932360, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих