Ухвала

від 04.02.2014 по справі 815/6781/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6781/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника апелянта Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Кочура Ю.О.

за участю представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Електрокомплектація» Шестирікова О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Електрокомплектація» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Електрокомплектація» (далі - ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013 року № 0001072260, № 0001082260.

Позивач зазначає, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ«Констрактбуд» за період квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.09.2013р. №1407/15-53-22-6/36552230. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013р. №0001072260, №0001082260 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями та зазначає, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області при проведенні перевірки посилалась на неможливість проведення зустрічної перевірки з ТОВ «Констрактбуд», але ТОВ «Констрактбуд» визнано банкрутом, у зв'язку з чим 31.05.2012р. була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи. Крім того, позивач стверджує, що на підтвердження операцій з вказаним контрагентом має всі необхідні документи, які були надані до перевірки - договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, оборотна відомість по розрахунках з ТОВ «Констрактбуд». Разом з цим, позивач зазначає, що законом не передбачена обов'язковість для покупця мати дорожній лист та товарно-транспортні накладні на перевезення товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.09.2013р. № 0001072260, № 0001082260.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.08.2013р. по 29.08.2013р. підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 20.08.2013р. №438 та направлення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 20.08.2013р. №000218/329 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Констрактбуд» за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.09.2013р. №1407/15-53-22-6/36552230.

Відповідно до зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ«Торговий Дім «Електрокомплектація» пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, пп. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 345 000 грн., за 4 квартал 2011 року, та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 300 000 грн.

На підставі акта перевірки №1407/15-53-22-6/36552230 ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013р. №0001072260, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 345 000 грн. за основним платежем (а.с. 18); податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013р. №0001082260, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 300 000 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн. (а.с. 17).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Електрокомплектація» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013р. № 0001072260, № 0001082260 підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п. 2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що між ТОВ «Констрактбуд» (постачальник), з одного боку, та ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» (покупець), з другого боку, був укладений договір поставки від 06 квітня 2011р. №30-2011, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного договору обладнання, кількісні і якісні характеристики якого викладені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. (а.с. 34-36)

На виконання зазначеного договору позивачем були надані до суду наступні документи: додаток №1 до договору № 30-2011 від 06 квітня 2011 року - специфікація № 1, в якій зазначений товар роз'єднувачі SGF 363p 125 у кількості 6 штук на суму 1 800 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 300 000,00 грн. (а.с. 37); платіжні доручення від 06 квітня 2011 року № 302679 та від 28 квітня 2011 року № 302687 на загальну суму 1 800 000, 00 грн. (а.с. 38-39); податкові накладні від 06.04.2011 року № 7 та від 28.04.2011 року №43 (а.с. 40-41), видаткова накладна №92 від 24.11.2011р. (а.с.42)

Зазначені податкові накладні на підтвердження операцій між позивачем та ТОВ«Констрактбуд» включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ«Торговий Дім «Електрокомплектація» у розділі ІІ «Отримані податкові накладні» за № 1 та № 2. (а.с. 144-145)

Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції про помилковість висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо порушень ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» податкового законодавства за правочином, укладеним з ТОВ «Констрактбуд» з огляду на таке.

Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Мін доходів в Одеської області не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як мотивом для судження відповідача про нікчемність спірного правочину є висновок про відсутність виробничої бази (складів, транспортних засобів, технічного персоналу та інш.) у його контрагента.

Відповідно до ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Також колегія суддів зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неприйняття посилання відповідача на акт від 19.06.2013р. № 497/22-225/37436375 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Констрактбуд» ( код за ЄДРПОУ 37436375) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентом-постачальником ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Сприяння» (код ЄДРПОУ 33721507)», в якому зазначено, що правочини, здійснені ТОВ «Констрактбуд» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам державі та є недійсними, а самі господарські операції носять безтоварний характер.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, про обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Торговий Дім «Електрокомплектація» про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013р. №0001072260 та № 0001082260.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Електрокомплектація» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 05 лютого 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.