Ухвала

від 20.02.2014 по справі 372/4527/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4527/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/665/14 Доповідач у 2 інстанції Даценко Категорія 36 20.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

13 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Березовенко Р.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Обухівського району Київської області, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до Долинської сільської ради, в якому посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом від 21 січня 2009 року на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 3,8711 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Долинської сільської ради Обухівського району Київської області, яка належала заповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 3 серпня 2004 року.

Спадкоємцями зазначеного спадкового майна є вона та треті особи по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Окрім того, у спадкодавця на день смерті наявні двоє непрацездатних дітей (пенсіонерів), треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які відповідно до ст. 1241 ЦК України претендують на обов'язкову частку у спадщині.

Тому кожний із спадкоємців за законом має право на ? частину від загального спадкового майна. Треті особи по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовляються від своєї частини спадкування за заповітом на її користь, внаслідок чого вона вважає, що має право спадкувати ? частину спадкової земельної ділянки.

Просила визнати за нею право власності на ? частину зазначеної земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

У апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 та треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаються на його незаконність та грубе порушення норм процесуального права, яке полягає в тому, що суд в порушення вимог ст. ст. 31, 32, 33, 34 ЦПК України не вирішив питання про прийняття уточненої позовної заяви від 26.11.2013 року, до якої приєдналися в якості позивачів треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та в порушення ст. 42 ЦПК України неправомірною відмовою у посвідченні довіреності не вирішив питання допуску до участі в справі їхнього представника, чим порушив їх конституційне право на захист.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачкою не надано доказів щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача під час оформлення права власності на вказане спадкове майно. Крім того, суд не прийняв відмову від прийняття спадщини третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки останні не заявили про відмову від спадщини на користь позивачки протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За правилами частин першої, другої та третьої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 пред'явила даний позов до Долинської сільської ради, в якому посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 3,8711 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Долинської сільської ради Обухівського району Київської області, яка належала заповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 3 серпня 2004 року.

Згідно заповіту від 21 січня 2009 року ОСОБА_7 заповідала належну їй зазначену земельну ділянку площею 3,8711 га в такому порядку: 1,000 га ОСОБА_8, 2,8711 га ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному.

Встановлено, що заяви про прийняття спадщини подали в Обухівську районну державну нотаріальну контору Київської області в установлений законом шестимісячний строк позивачка ОСОБА_1 та треті особи ОСОБА_6 ОСОБА_3 і ОСОБА_2

Із листа Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області від 25.07.2013 року № 909/02-14 убачається, що заповіт від 21.01.2009 року неможливо виконати, так як в ньому не вказані частки, які заповідалися ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а вказані площі земельних ділянок в гектарах.

Зазначені обставини підтверджуються копією спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 (а. с. 18-44).

Як убачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 27.09.2013 року пред'явила даний позов до Долинської сільської ради Обухівського району Київської області, в якому в якості третіх осіб зазначила спадкоємців, які згідно спадкової справи прийняли спадщину.

Позовну заяву від 26.11.2013 року, яку позивачка подала в порядку ст. 31 ЦПК України разом з третіми особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, також пред'явлено до відповідача Долинської сільської ради Обухівського району Київської області, а третіх особами зазначено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Як убачається з даної позовної заяви, позивачі просили визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 1 га, що становить відповідно 0,2584 частин від спадкової земельної ділянки площею 3,8711 га, а за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею по 1,4355 га за кожним, що становить відповідно по 0,3708 частин від спадкової земельної ділянки площею 3,8711 га. (а. с. 91-94)

Однак, ухвалою суду дана заява повернута позивачам, що вбачається з журналу судового засідання від 26.11.2013 року. Крім того, з журналу судового засідання убачається, що суд видалив із зали судового засідання представника позивача та третіх осіб ОСОБА_10 (а. с. 157-159).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення вимог ст. ст. 31, 34 ЦПК України не вирішив питання про прийняття уточненої позовної заяви ОСОБА_1 від 26.11.2013 року за участю в якості позивачів третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог та відмовитися від позову, а згідно ч. 1 ст. 34 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував положень ст. 33 ЦПК України щодо заміни відповідача належним відповідачем або залучення до участі в справі іншої особи, як співвідповідача, оскільки суд в порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, та не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та в порушення ст. 33 ЦПК України не обговорив питання про залучення до справи в якості відповідача чи співвідповідача належного відповідача.

Однак, усунення зазначених в апеляційній скарзі порушень норм процесуального права належить виключно до компетенції суду першої інстанції, виходячи з положень ч. 1 ст. 304 ЦПК України, згідно вимог якої справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою ЦПК України про апеляційне провадження.

Главою 1 Розділу V ЦПК України, яка регулює апеляційне провадження, передбачено два випадки, коли сторони можуть реалізувати диспозитивні права щодо розпорядження своїми процесуальними способами захисту: відмова позивача від позову та мирова угода сторін, передбачені ст. 306 ЦПК України, унаслідок чого рішення суду на підставі ст. ст. 205 і 310 ЦПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Тобто, на стадії апеляційного провадження вчинення інших процесуальних дій неможливо.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення ст. 42 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції дійсно безпідставно відмовив апелянтам у посвідченні довіреності їхнього представника за рішенням суду, що передбачено ч. 2 ст. 42 ЦПК України.

За таких обставин, встановивши порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 31, 32, 33, 34, 42 ЦПК України , на які апелянти посилаються в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що зазначені порушення норм процесуального права не є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України.

Таким чином, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача Долинської сільської ради Обухівського району Київської області, порушення якою прав позивача не було встановлено, і суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 3, 10, 33, 213-215 ЦПК України не вирішив питання заміни первісного відповідача належним відповідачем або залучення до участі у справі іншу особу як співвідповідача, а судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження вчинення таких процесуальних дій неможливо, то колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді