Постанова

від 03.02.2014 по справі п/811/68/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року Справа № П/811/68/14

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми "КІТ" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в

Приватне мале підприємство Науково-виробнича фірма "КІТ" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної держаної податкової інспекції № 0001082202 і № 0001072202 від 16 жовтня 2013 року, якими відповідно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 310800,00 грн., з них за основним платежем - 207200,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 103600,00 грн. і за платежем: податок на додану вартість всього на суму - 296001,00 грн., з них за основним платежем суму 197 334 грн., і за штрафними (фінансовими) санкціями - 98667,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми "КІТ" (код ЄДРПОУ 13748444) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпропаксервіс" (код 34734098) за березень 2012 року, внаслідок чого було складено акт від 30.09.2013 року № 74/11-23-22-02/13748444.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001082202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 310800,00 грн., з якої основного платежу - 207200,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 103600,00 грн., від 16 жовтня 2013 року № 0001072202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 296001,00 грн., з якої основного платежу - 197334,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 98667,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001082202 від 16.10.2013 р. та № 0001072202 від 16.10.2013 року були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми "КІТ" (код ЄДРПОУ 13748444) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпропаксервіс" (код 34734098) за березень 2012 року (а. с. 48-62).

В акті № 74/11-23-22-02/13748444 від 30.09.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ "Дніпропаксервіс" (код 37297827) на загальну суму 197334 грн., в т.ч.: за березень 2012 року на суму 197334 грн.

- п. 138.2, п.138.4, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в частині взаємовідносин з ТОВ "Днвпропаксервіс" (код 37297827) на загальну суму 207200 грн. в тч: за І квартал 2012 року на суму 207200 грн.

16 жовтня 2013 року на підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001082202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 310800,00 грн., з якої основного платежу - 207200,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 103600,00 грн. та № 0001072202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 296001,00 грн., з якої основного платежу - 197334,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 98667,00 грн. (а. с. 21,23).

В Акті перевірки зазначено, що Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС згідно із п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпропаксервіс" (код ЄДРПОУ 34734098) щодо підтвердження господарських відносин із ПП "Редан" (код ЄДРПОУ 30259193), ТОВ "Квалітет-плюс" (код ЄДРПОУ 31369890) за червень 2011 року , ТОВ "Аркада і К" (код ЄДРПОУ 37189154) за січень 2012 року, ТОВ "Український інвестиційний холдинг" (код ЄДРПОУ 33547165) за травень 2011 року, за березень 2012 року - акт № 417/224/34734098 від 28.01.2013 року. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Дніпропаксервіс" не має в наявності достатніх фізичних та технічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність достатнього кваліфікованого персоналу та факт не знаходження платника за юридичною адресою свідчить, що за травень, червень 2011 року, січень 2012 року господарська діяльність ТОВ "Дніпропаксервіс" має ознаки не реального здійснення фінансово-господарських операцій. Наявні факти свідчать про неможливість підтвердження фінансово-господарської діяльності за травень, червень 2011 року, січень 2012 року. Таким чином, виходячи з вище наведеного вбачається, що через вказане підприємство проходили тільки грошові потоки, чим ставить під сумнів фактичне здійснення придбання та реалізацію товарів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між приватним малим підприємством науково-виробничою фірмою "Кіт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропаксервіс" укладався договір поставки № 3 від 03.01.2012 року (а.с. 99-101).

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, копії платіжних доручень.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Посилання відповідача на акти перевірки контрагентів, складеного посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ "Дніпропаксервіс" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0001082202 від 16.10.2013 р. і № 0001072202 від 16.10.2013, а тому позовні вимоги в частині їх скасування, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 487,20 здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми "КІТ".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми "КІТ" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 16.10.2013 року № 0001082202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 310800,00 грн., з якої основного платежу - 207200,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 103600,00 грн. та від 16.10. 2013 року № 0001072202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 296001,00 грн., з якої основного платежу - 197334,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 98667,00 грн..

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми "КІТ" судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.