Постанова

від 13.02.2014 по справі 822/248/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/248/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріВересняк А.А. за участі:представника позивача - Місяця А.П. за довіреністю від 26.11.2013р. представника відповідача - Розізнаної О.Ф. за довіреністю №280/10/10-017 від 22.10.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Славута-Юнікс" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052201 від 10.01.2014 року, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Славута-Юнікс" (далі - позивач, ПП "Славута-Юнікс") звернулось в суд з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, Славутська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052201 (форма "Р") від 10.01.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 33765,00 грн., в тому числі 27012,00 грн. за основним платежем та 6753,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На думку позивача зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки базується на необґрунтованих висновках документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" за період з 01.03.2013р. по 31.05.2013р., їх реальності та повноти відображення в обліку, які зафіксовані у акті перевірки від 24.12.2013 року №2281/22/35435118.

З висновками відповідача, що операції по взаємовідносинах з ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" фактично не здійснювались в межах господарської діяльності та реальний характер таких операцій документально не підтверджений не погоджується, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є надуманими та необґрунтованими. Вважає, що має всі первинні документи які є необхідними для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та були надані перевіряючим в ході проведення перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні та поданих письмових поясненнях (вх.№4597 від 13.02.2014р.) позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги, в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№4301 від 11.02.2014р.) проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним, оскільки факт порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на додану вартість за березень-травень 2013 року в сумі 27012,00 грн., у зв'язку з безпідставним формуванням податкового кредиту по операціях з придбання товару від ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, встановлений позаплановою виїзною документальною перевіркою приватного підприємства "Славута-Юнікс", результати якої оформлені актом перевірки від 24.12.2013 року №2281/22/35435118. Вказує, що при відсутності в договорах даних за рахунок кого проводилось транспортування товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ); неможливості встановити із текстів договорів, який саме товар постачальник зобов'язується передати у власність та чи придатні вони для мети, з якою товари такого роду звичайно використовуються; не надання для перевірки та не встановлення перевіркою товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) та сертифікатів якості (відповідності), які б підтверджували фактичне отримання від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" товарів, не встановлення місцезнаходження ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон", встановлення за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" та позивача розбіжностей між сумами ПДВ і згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 30.07.2013 року №42/22-1-38403424 свідчать про не здійснення операцій із ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон".

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що приватне підприємство "Славута-Юнікс" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, зареєстроване 19.09.2007 року (код ЄДРПОУ 35435118), що підтверджується копіями довідки управління статистики у Славутському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ №610883, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №690135. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.09.2007 року Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією за №1118, станом на 24.12.2013 року перебувало на обліку в Славутській ОДПІ.

Основними видами діяльності товариства за КВЕД є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20); покрівельні роботи (43.91); інші спеціалізовані будівельні роботи (43.99); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (46.69); підготовчі роботи на будівельному майданчику (43.12).

В період часу з 11.12.2013 року по 17.12.2013 року працівником Савутської ОДПІ на підставі направлення від 11.12.2013 №201, виданого Славутською ОДПІ, згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ та наказу Славутської ОДПІ від 11.12.2013 року №463 проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Славута-Юнікс" код за ЄДРПОУ 35435118 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" код за ЄДРПОУ 38403424 за період з 01.03.2013 по 31.05.2013.

У період, за який проводилась перевірка ПП "Славута-Юнікс" було платником податку на додану вартість (підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.05.2008 року №100116977, виданого Славутською ОДПІ, індивідуальний податковий номер 354351122144); податку на прибуток; податку з доходів фізичних осіб; єдиного соціального внеску.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.12.2013 року №2281/22/35435118 про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Славута-Юнікс" код за ЄДРПОУ 35435118 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" код за ЄДРПОУ 38403424 за період з 01.03.2013 по 31.05.2013, відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.201 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 27012,00 грн., у тому числі: за березень 2013 року в сумі 17220,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 7497,00 грн., за травень 2013 року в сумі 2295,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки від 24.12.2013 року №2281/22/35435118 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 року №0000052201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 33765,00 грн., в тому числі 27012,00 грн. за основним платежем та 6753,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 10.01.2014 року №0000052201 приватне підприємство "Славута-Юнікс" оскаржило його в судовому порядку.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість є викладені в акті перевірки від 24.12.2013 року №2281/22/35435118 висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.03.2013 року по 31.05.2013 року у сумі 27012,00 грн., у тому числі за березень 2013 року в сумі 17220,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 7497,00 грн., за травень 2013 року в сумі 2295,00 грн., внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 27011,63 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого в ціні ТМЦ (будівельних матеріалів), придбаних в ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" на загальну суму 161679,78 грн., що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив наведене нижче.

20.03.2013 року між ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" (продавець) та ПП "Славута-Юнікс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2003/1, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю будівельні матеріали за вартістю 85000,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його на умовах попередньої оплати (п.1 договору); продавець за цим договором передає товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (п.5 договору).

16.04.2013 року між ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" (продавець) та ПП "Славута-Юнікс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №4, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю будівельні матеріали за вартістю 45000,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його на умовах попередньої оплати (п.1 договору); продавець за цим договором передає товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (п.5 договору).

14.05.2013 року між ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" (продавець) та ПП "Славута-Юнікс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №6 відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю будівельні матеріали за вартістю 15000,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його на умовах попередньої оплати (п.1 договору); продавець за цим договором передає товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (п.5 договору).

На виконання умов зазначених договорів купівлі-продажу позивачем було придбано у ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" будівельні матеріали, що підтверджується: рахунками-фактурами №5 від 16.05.2013 року, №4 від 17.04.2013 року; видатковими накладними №КЮ-0000153 від 16.05.2013 року, №КЮ-0000085 від 17.04.2013 року, №КЮ-0000038 від 29.03.2013 року, №КЮ-0000029 від 22.03.2013 року, №КЮ-0000028 від 21.03.2013 року; платіжними дорученнями від 17.04.2013 року №203, від 01.04.2013 року №196, від 22.03.2013 року №189, від 16.05.2013 року №218, від 21.03.2013 року №187; податковими накладними від 16.05.2013 року №22, від 17.04.2013 року №22, від 29.03.2013 року №72, від 22.03.2013 року №44, від 21.03.2013 року №40.

03.12.2012 року між національним університетом "Острозька академія" (замовник), приватним підприємством "Марк" (генпідрядник) та приватним підприємством "Славута-Юнікс" (субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання робіт №3-12/2012, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції існуючих туалетів центрального навчального корпусу замовника під санітарно-побутовий блок з кафе відповідно до проектно-кошторисної документації та графіку виконання робіт, що є невід'ємною частиною цього договору субпідряду, генпідрядник створити необхідні умови для виконання робіт та їх координацію, а замовник - прийняти і оплатити роботи (п.1.1 договору); роботи передбачені в п.1.1 цього договору субпідрядник здійснює самостійно (п.1.2 договору); строк виконання робіт закінчується після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та звільнення субпідрядником будівельного майданчика від сміття, устаткування, механізмів та приведення об'єкту реконструкції у придатний для використання за призначенням стан (п.3.3 договору).

Придбаний у ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" товар (будівельні матеріали) був транспортований позивачем на об'єкт виконання робіт (будівельний майданчик НУ "Острозька академія") згідно зазначеного договору від 03.12.2012 року. Транспортування ТМЦ здійснювалось орендованим транспортом та за рахунок ПП "Славута-Юнікс", що підтверджується подорожніми листами від 22.03.2013 року №34, від 17.04.2013 року №47, від 20.03.2013 року №36, від 16.05.2013 року №56; наказами про відрядження від 21.03.2013 року №12, від 28.03.2013 року №14, від 16.04.2013 року №19, від 15.05.2013 року №24; ТТН від 29.03.2013 року №25, від 22.03.2013 року №23, від 16.05.2013 року №44, від 17.04.2013 року №31.

11.05.2011 року між ПП "Славута-Юнікс" (орендар) та ОСОБА_5 (орендодавець) укладено договір оренди автомобілів, відповідно до якого орендодавець передає в строкове платне користування орендареві в зв'язку з виробничою необхідністю, автомобілі марок: ZYL-MMZ 554, 1991р.в., зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) 3099628, тип ТЗ - самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_1; ZYL 133HYA, 1989р.в., синього кольору, тип - автокран 10 20т, номер шасі (кузова, рами) К01320009, реєстраційний номер НОМЕР_2; екскаватор ЕО 2621, 2000р.в., машина №768069, двигун №281608, реєстраційний номер 01712ВХ (надалі майно) (п.1.1 договору); за цим договором орендодавець передає орендарю автомобілі у користування строком на 3 (три) роки (п.1.4 договору).

Транспортним засобом, зазначеним в договорі оренди автомобілів від 11.05.2011 року, здійснювалось транспортування придбаних у ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" будівельних матеріалів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подорожніх листів та ТТН.

Придбаний від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" товар (будівельні матеріали) отриманий відповідальним за проведення будівельних робіт (призначений згідно наказу про призначення відповідального від 20.12.2012р. №48) на збереження на будівельний майданчик НУ "Острозька академія". Товар (будівельні матеріали) прийнятий згідно актів приймання-передачі ТМЦ №5 від 17.04.2013р., №6 від 16.05.2013р., №4 від 29.03.2013р..

Придбаний від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" товар (будівельні матеріали) позивач оприбуткував і використав у власній господарській діяльності для виконання будівельних робіт за договором субпідряду на виконання робіт від 03.12.2012р. №3-12/2012, що підтверджується актами списання №10 від 31.05.2013р., №9 від 30.04.2013р., №5 від31.03.2013р., актами приймання виконаний будівельних робіт за березень 2013 року №01/03, за травень 2013 року №03/04, №15/04; довідками про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати форми №КБ-3 за березень 2013 року, за травень 2013 року; актами списання від 30.04.2013 року №9, від 31.03.2013 року №5.

Розрахунки позивачем проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 17.04.2013 року №203, від 01.04.2013 року №196, від 22.03.2013 року №189, від 16.05.2013 року №218, від 21.03.2013 року №187, відомостями по рахунку 631.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність реального товарного характеру господарської операції внаслідок встановлення відсутності товарно-транспортних накладних, як на підставу для висновків про відсутність реального виконання договорів, оскільки дане спростовується поясненнями представника позивача та підтверджується наявними в матеріалах справи дослідженими доказами, які вказують на те, що будівельні матеріали отримані, оприбутковані, використані у господарській діяльності позивача.

Суд враховує, що згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. №2344-III, з наступними змінами та доповненнями, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 (далі - Правила №363) діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, дотримання вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Отже, ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Перевізником, що здійснив транспортування товару до покупця - позивача в даному випадку був сам позивач, за рахунок якого здійснювалось перевезення товару.

Також, суд зважає на те, що ТТН є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договорів купівлі-продажу товару (будівельних матеріалів) від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон".

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарські операції з придбання від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" товару (будівельних матеріалів) спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний у власній господарській діяльності.

Всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем в судовому засіданні не спростований факт використання позивачем товарів, придбаних від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон", у власній господарській діяльності.

На підставі оформлених ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" податкових накладних по зазначених вище господарських операціях позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні товару.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Стосовно посилань відповідача на окремі недоліки в первинних документах позивача та відсутність окремих документів, суд звертає увагу на таке.

Будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, відповідальною за здійснення господарської операції.

Таким чином, враховуючи фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, первинні бухгалтерські документи, які надавались позивачем під час проведення перевірки можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності певних недоліків.

Посилання відповідача щодо відсутності сертифікатів на товар (будівельні матеріали), як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, судом враховується наступне.

За змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві.

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про підтвердження відповідності", виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція. Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм вбачається, що постачальника не зобов'язано мати та, відповідно, передавати покупцям продукції засвідчені печаткою виробника сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Законом визначений лише обов'язок постачальника надавати інформацію про сертифікацію продукції.

Суд враховує, що відсутність у позивача сертифікатів на товар (будівельні матеріали) не є підставою для не включення сум ПДВ до податкового кредиту, адже такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам.

Суд не бере до уваги посилання відповідача щодо відсутності у ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, наявність основних фондів, транспортних засобів необхідних для укладання певних видів господарських договорів. Тому висновки відповідача щодо відсутності основних фондів, ТМЦ, сировини, найманих працівників, транспорту, устаткування (стор.11 акту) суперечать ст.ст.6, 12 Господарського кодексу України.

Суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару, які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договорів: позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

Відповідно до вимог ст.218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Доводи відповідача щодо неможливості включення сум ПДВ, сплачених у вартості товарів, отриманих від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон", з огляду на порушення законодавства останнім, суд не враховує.

Так, ПК України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Тобто, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Отже, якщо контрагент не виконує своїх зобов'язань, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку про правомірність формування податкової звітності за результатами господарських відносин позивача із ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон", оскільки реальність та повнота відображення даних операцій в податковому обліку документально підтверджена та не спростована відповідачем. Отже, висновки податкового органу в частині порушення позивачем вимог податкового законодавства під час господарських відносин із ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" є безпідставними, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - протиправне та підлягає скасуванню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №0000052201 від 10.01.2014 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Славута-Юнікс" судові витрати по справі у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) шляхом їх безспірного списання із рахунку Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Стягнути судовий збір у сумі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.) шляхом їх безспірного списання із рахунку Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на користь Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2014 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк