Ухвала

від 03.04.2014 по справі 822/248/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/248/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю., суддів: Курка О.П., Совгири Д.І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника відповідача (апелянта) - Розізнана О.Ф.

представника позивача - Місяця А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Славута-Юнікс" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2014 року Приватне підприємство "Славута-Юнікс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.02.2014 року адміністративний позов задоволено, а саме, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №0000052201 від 10.01.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.02.2014 року з підстав її невідповідності вимогам процесуального та матеріального права.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів їх задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на їх безпідставність та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Славута-Юнікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" за період з 01.03.2013 по 31.05.2013 року, складено акт від 24.12.2013 року №2281/22/35435118. Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.201 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 27012,00 грн., у тому числі: за березень 2013 року в сумі 17220,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 7497,00 грн., за травень 2013 року в сумі 2295,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 24.12.2013 року №2281/22/35435118, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 року №0000052201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 33765,00 грн., в тому числі 27012,00 грн. за основним платежем та 6753,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

В свою чергу, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку, що орган владних повноважень, яким є Славутська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, діяв не у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 року. Зокрема, суд першої інстанції вважає, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, з огляду на наступне.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20); покрівельні роботи (43.91); інші спеціалізовані будівельні роботи (43.99); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (46.69); підготовчі роботи на будівельному майданчику (43.12).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного рішення податкового органу, були викладені в акті перевірки від 24.12.2013 року висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.03.2013 року по 31.05.2013 року у сумі 27012,00 грн., у тому числі за березень 2013 року в сумі 17220,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 7497,00 грн., за травень 2013 року в сумі 2295,00 грн., внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 27011,63 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого в ціні ТМЦ (будівельних матеріалів), придбаних в ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" на загальну суму 161679,78 грн., що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Встановлено, що 20.03.2013 року між ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" (продавець) та ПП "Славута-Юнікс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2003/1, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю будівельні матеріали за вартістю 85000,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його на умовах попередньої оплати (п.1 договору); продавець за цим договором передає товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (п.5 договору).

16.04.2013 року між ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" (продавець) та ПП "Славута-Юнікс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №4, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю будівельні матеріали за вартістю 45000,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його на умовах попередньої оплати (п.1 договору); продавець за цим договором передає товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (п.5 договору).

14.05.2013 року між ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" (продавець) та ПП "Славута-Юнікс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №6 відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю будівельні матеріали за вартістю 15000,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його на умовах попередньої оплати (п.1 договору); продавець за цим договором передає товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (п.5 договору).

На виконання умов зазначених договорів купівлі-продажу позивачем було придбано у ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" будівельні матеріали, що підтверджується: рахунками-фактурами №5 від 16.05.2013 року, №4 від 17.04.2013 року; видатковими накладними №КЮ-0000153 від 16.05.2013 року, №КЮ-0000085 від 17.04.2013 року, №КЮ-0000038 від 29.03.2013 року, №КЮ-0000029 від 22.03.2013 року, №КЮ-0000028 від 21.03.2013 року; платіжними дорученнями від 17.04.2013 року №203, від 01.04.2013 року №196, від 22.03.2013 року №189, від 16.05.2013 року №218, від 21.03.2013 року №187; податковими накладними від 16.05.2013 року №22, від 17.04.2013 року №22, від 29.03.2013 року №72, від 22.03.2013 року №44, від 21.03.2013 року №40.

03.12.2012 року між національним університетом "Острозька академія" (замовник), приватним підприємством "Марк" (генпідрядник) та приватним підприємством "Славута-Юнікс" (субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання робіт №3-12/2012, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції існуючих туалетів центрального навчального корпусу замовника під санітарно-побутовий блок з кафе відповідно до проектно-кошторисної документації та графіку виконання робіт, що є невід'ємною частиною цього договору субпідряду, генпідрядник створити необхідні умови для виконання робіт та їх координацію, а замовник - прийняти і оплатити роботи (п.1.1 договору); роботи передбачені в п.1.1 цього договору субпідрядник здійснює самостійно (п.1.2 договору); строк виконання робіт закінчується після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та звільнення субпідрядником будівельного майданчика від сміття, устаткування, механізмів та приведення об'єкту реконструкції у придатний для використання за призначенням стан (п.3.3 договору).

Придбаний у ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" товар (будівельні матеріали) був транспортований позивачем на об'єкт виконання робіт (будівельний майданчик НУ "Острозька академія") згідно зазначеного договору від 03.12.2012 року. Транспортування ТМЦ здійснювалось орендованим транспортом та за рахунок ПП "Славута-Юнікс", що підтверджується подорожніми листами від 22.03.2013 року №34, від 17.04.2013 року №47, від 20.03.2013 року №36, від 16.05.2013 року №56; наказами про відрядження від 21.03.2013 року №12, від 28.03.2013 року №14, від 16.04.2013 року №19, від 15.05.2013 року №24; ТТН від 29.03.2013 року №25, від 22.03.2013 року №23, від 16.05.2013 року №44, від 17.04.2013 року №31.

11.05.2011 року між ПП "Славута-Юнікс" (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір оренди автомобілів, відповідно до якого орендодавець передає в строкове платне користування орендареві в зв'язку з виробничою необхідністю, автомобілі марок: ZYL-MMZ 554, 1991р.в., зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6, тип ТЗ - самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_1; ZYL 133HYA, 1989р.в., синього кольору, тип - автокран 10 20т, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2; екскаватор ЕО 2621, 2000р.в., машина НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, реєстраційний номер 01712ВХ (надалі майно) (п.1.1 договору); за цим договором орендодавець передає орендарю автомобілі у користування строком на 3 (три) роки (п.1.4 договору).

Транспортним засобом, зазначеним в договорі оренди автомобілів від 11.05.2011 року, здійснювалось транспортування придбаних у ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" будівельних матеріалів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подорожніх листів та ТТН.

Придбаний від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" товар (будівельні матеріали) отриманий відповідальним за проведення будівельних робіт (призначений згідно наказу про призначення відповідального від 20.12.2012р. №48) на збереження на будівельний майданчик НУ "Острозька академія". Товар (будівельні матеріали) прийнятий згідно актів приймання-передачі ТМЦ №5 від 17.04.2013р., №6 від 16.05.2013р., №4 від 29.03.2013р..

Придбаний від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" товар (будівельні матеріали) позивач оприбуткував і використав у власній господарській діяльності для виконання будівельних робіт за договором субпідряду на виконання робіт від 03.12.2012р. №3-12/2012, що підтверджується актами списання №10 від 31.05.2013р., №9 від 30.04.2013р., №5 від31.03.2013р., актами приймання виконаний будівельних робіт за березень 2013 року №01/03, за травень 2013 року №03/04, №15/04; довідками про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати форми №КБ-3 за березень 2013 року, за травень 2013 року; актами списання від 30.04.2013 року №9, від 31.03.2013 року №5.

Встановлено, що розрахунки позивачем проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 17.04.2013 року №203, від 01.04.2013 року №196, від 22.03.2013 року №189, від 16.05.2013 року №218, від 21.03.2013 року №187, відомостями по рахунку 631.

В свою чергу, податковий орган прийшов до висновку, про відсутність реального товарного характеру господарських операцій, внаслідок встановлення відсутності товарно-транспортних накладних, а відтак, і відсутність реального виконання вищезазначених договорів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

Згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. №2344-III, з наступними змінами та доповненнями, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 (далі - Правила №363) діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, дотримання вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Отже, ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Перевізником, що здійснив транспортування товару до покупця - позивача в даному випадку був сам позивач, за рахунок якого здійснювалось перевезення товару.

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що господарські операції з придбання від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" товару (будівельних матеріалів) спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний у власній господарській діяльності. На підставі оформлених ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон" податкових накладних по зазначених вище господарських операціях позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні товару. В свою чергу, податковим органом не спростований факт використання позивачем товарів, придбаних від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон", у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено факт наявності у позивача податкових накладних, та відсутність у податкового органу зауважень щодо їх оформлення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені документи відповідають вимогам первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Що стосується посилань відповідача на окремі недоліки в первинних документах позивача та відсутність окремих документів, колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції, що враховуючи фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, первинні бухгалтерські документи, які надавались позивачем під час проведення перевірки можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності певних недоліків.

Також, що стосується посилань відповідача щодо відсутності сертифікатів на товар (будівельні матеріали), як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів від ТОВ "К.М.А. ЛТД Юніон", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, слід зазначити, що постачальника не зобов'язано мати та, відповідно, передавати покупцям продукції засвідчені печаткою виробника сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Законом визначений лише обов'язок постачальника надавати інформацію про сертифікацію продукції.

За змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві.

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про підтвердження відповідності", виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція. Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність у позивача сертифікатів на товар (будівельні матеріали) не є підставою для не включення сум ПДВ до податкового кредиту, адже такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції.

Колегія суддів вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару, які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту. Позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі, що підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

В свою чергу, податковим органом не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків.

За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, і, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №0000052201 від 10.01.2014 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини даної справи, правильно визначив правове регулювання спірних правовідносин та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції спростовується матеріалами адміністративної справи та законодавчим регулюванням спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 квітня 2014 року.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.