Рішення

від 12.02.2014 по справі 910/24807/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24807/13 12.02.14

За позовомДержавної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» ДоДержавного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Простягнення 7 130,08 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Лисенко В.М. - дов. № 77080/7 від 09.01.14 р.

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позовні вимоги Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» до Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення 7 130,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач отримав зазначені грошові кошти без достатньої на те підстави, оскільки ним було завищено вартість виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.13 р. було порушено провадження у справі № 910/24807/13, розгляд справи призначено на 12.02.14 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 08.02.14 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про залучення до справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію України.

Статтею 27 Господарського-процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Розглянувши заяву позивача про залучення до справи третьої особи, господарський суд відхилив її з тих підстав, що рішення господарського суду в даній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки Державної фінансової інспекції України, а тому суд не має підстав залучати до справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію України.

У судовому засіданні 12.02.14 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.14 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 23.12.13 р. не виконав, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 12.02.14 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним науково-дослідним інститутом інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (сторона-1) та Державною навчально-науковою установою «Академія фінансового управління» (сторона-2) був укладений договір № 32 про відшкодування вартості фактичного споживання комунальних послуг та послуг з охорони від 28.03.2012 р.

Відповідно до п. 1.1. даного договору, сторона-2 користується приміщеннями, які складаються з робочих кімнат, технічних приміщень та приміщень загального користування, загальною площею 1543,9 кв. м. (далі - приміщення), розташованими на 9, 10, 11 поверхах будівлі ДНДІІМЕ за адресою: м. Київ. бульвар Дружби народів. 38 (далі - будівля).

Пунктом 1.2 договору № 32 про відшкодування вартості фактичного споживання комунальних послуг та послуг з охорони від 28.03.2012 р. визначено, що сторона-1 забезпечує комунальне обслуговування та надання послуг з охорони приміщень, а сторона-2 відшкодовує витрати сторони-1 на виконання вказаних послуг.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, сторона-2 відшкодовує стороні-1 вартість комунальних платежів та послуг з охорони за показниками лічильників та пропорційно площі, яку займає (п.1 1 цього договору) за наданими стороною-1 актами приймання-передачі послуг за фактичними показниками спожитих послуг та діючих тарифів комунальних підприємств у звітному періоді, відповідно з наданими до цього договору попередніми розрахунками (додаток 1).

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до п. 2.14 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в м. Києві на III квартал 2013 року ДФІ в м. Києві проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності академії за період з 01.10.12 по 01.07.13 роки.

В ході проведеної планової перевірки Академії ДФІ в м. Києві було проведено зустрічну звірку в Інституті з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків за період з 01.10.12 р. по 01.07.13 р. Звіркою встановлено включення інститутом витрат за послуги охорони до актів приймання-передачі наданих послуг (акти приймання-передачі наданих послуг № 152-10/1 від 23.10.2012 року № 168-11/1 від 27.11.2012 року, №185-12/1 від 19.12.2012 року додаються) до Договору та додаткових угод до нього. Шляхом співставлення зазначених витрат із зводом даних відділу відомчої охорони за жовтень-грудень 2012 року (зводи за жовтень - грудень 2012 року додаються) встановлено, щодо актів, які були виставлені інститутом академії, включено витрати на послуги охорони в сумі 27 941,24 грн. (без ПДВ), проте, згідно зводів, фактичні витрати склали 20 811,16 грн. з урахуванням корегування на коефіцієнт співвідношення займаної площі.

Тобто, сума 7 130,08 грн. не підтверджується фактичними витратами інституту, які виставлено академії в актах приймання-передачі послуг за жовтень-грудень 2012 року.

Вказані вище фактичні порушення були зафіксовані в довідці зустрічної звірки № 072-31/1777 від 07.08.13 р., яка підписана інститутом без зауважень.

Пунктом 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управління» направила Державному науково-дослідному інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України лист-претензію (вих. № 77150/809 від 03.09.13 р.), яка була отримана відповідачем 05.09.13 р. Однак, зазначений лист-претензія були залишені відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києві були передані позовні вимоги Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» до Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 7 130,08 грн. відповідно до договору № 32 про відшкодування вартості фактичного споживання комунальних послуг та послуг з охорони від 28.03.12 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, за умовами ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору, встановлюється вона за домовленістю сторін і її зміна у відповідності до ч. 3 ст. 632 ЦК України після його виконання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, зобов'язання за договором сторонами виконані повністю, приймання-передачу наданих послуг оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами (№ 152-10/1 від 23.10.12 р., № 168-11/1 від 27.11.12 р. та № 185-12/1 від 19.12.12 р.), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін. Крім того, позивач повністю оплатив вартість наданих відповідачем послуг.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договір № 32 від 28.03.12 р. та додаткові договори до нього в частині визначення ціни було визнано у встановленому законом порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни.

Посилання позивача на складену Державною фінансовою інспекцією в місті Києві довідку зустрічної звірки в Державному науково-дослідному інституті інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку України з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з Державною навчально-науковою установою «Академія фінансового управління» № 072-31/1777 від 07.08.13 р., як на доказ безпідставного отримання відповідачем спірної суми, не приймається судом до уваги, оскільки вказана довідка не може обмежувати права та обов'язки сторін з приводу виконання зобов'язань за договором і змінювати умови договору, в тому числі щодо ціни договору, а також не може свідчити про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Таким чином, вищезазначена довідка може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Сама лише довідка зустрічної звірки Державної фінансової інспекції в місті Києві № 072-31/1777 від 07.08.13 р. не визначена законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення.

(Аналогічна правова позиція викладена в постанова Вищого господарського суду України №8/5009/3354/11 від 07.03.2012, № 54/174-10 від 02.02.2011, № 53/73(5021/42/201 1) від 28.09.2011).

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Пунктом 3.1. договору № 32 від 28.03.12 р. визначено, що сторона-2 відшкодовує стороні-1 вартість комунальних платежів та послуг з охорони за показниками лічильників та пропорційно площу, яку займає (п. 1.1. цього договору) за наданими стороною-1 актами приймання-передачі послуг за фактичними показниками спожитих послуг та діючих тарифів комунальних підприємств у звітному періоді. Відповідно з наданими до цього договору попередніми розрахунками (додаток 1).

Умовами п. 3.3. договору № 32 від 28.03.12 р. сторони встановили, розрахункова сума вартості комунальних послуг та послуг з охорони на 2012 рік згідно договору складає 143 145.14 грн. (в т.ч. ПДВ), що складається з: водопостачання та водовідведення - 304,56 грн.; електроенергія за показниками лічильників - 24 495,06 грн.; електроенергія на експлуатацію ліфтів - 8 673,66 грн.; освітлення приміщень загального користування - 4 357,30 грн.; електроенергія реактивна (до 5 % витрат) - 1 876,32 грн.; охорона об'єкту - 103 438,24 грн.

Додатковим договором № 1 від 22.10.12 р. до договору № 32 від 28.03.12 р. п. 3.3 даного договору викладено в наступній редакції:

« 3.3. Розрахункова сума вартості комунальних послуг та послуг охорони на 2012 рік згідно з цим договором складає 143 145,14 грн., включаючи ПДВ. в т.ч.: водопостачання - 555,84 грн., електроенергія за показниками лічильників - 24 181,69 грн.; електроенергія на експлуатацію ліфтів - 8 723,38 грн.; освітлення приміщень загального користування - 4 381,88 грн.; електроенергія реактивна (до 5 % загальних витрат) - 1 864,11 грн.; охорона об'єкту - 103 438,24 грн.».

Додатковим договором № 2 від 19.12.12 р. до договору № 32 від 28.03.12 р. п. 3.3 даного договору викладено в наступній редакції:

« 3.3. Розрахункова сума вартості комунальних послуг та послуг охорони на 2012 рік згідно з цим договором складає 147 626,58 грн., включаючи ПДВ. в т.ч.: водопостачання - 553,28 грн., електроенергія за показниками лічильників - 24 181,69 грн.; електроенергія на експлуатацію ліфтів - 8 723,38 грн.; освітлення приміщень загального користування - 4 381,88 грн.; електроенергія реактивна (до 5 % загальних витрат) - 1 864,11 грн.; охорона об'єкту - 107 922,24 грн.».

У відповідності до п. 3.5. договору № 32 від 28.03.12 р., розмір фактичної плати за комунальні послуги може відрізнятись від розрахункової суми в разі зміни фактично спожитих послуг за показниками лічильників.

Згідно з п. 3.6. договору № 32 від 28.03.12 р., сторона-2 на протязі 3-х днів з дня отримання акту про надання послуг стороною-1 зобов'язана надіслати стороні-1 акт або мотивовану відмову. У випадку відмови сторонами оформляється двосторонній акт з приводу розбіжностей щодо комунального обслуговування, послуг з охорони та строків їх усунення.

На виконання договору від 28.03.2012 р. № 32 та додаткових договорів до нього про надані послуги, між Державною навчально-науковою установою «Академія фінансового управління» та Державним науково-дослідним інститутом інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України було підписано акти приймання-передачі наданих послуг (№ 152-10/1 від 23.10.12 р., № 168-11/1 від 27.11.12 р. та № 185-12/1 від 19.12.12 р. на загальну суму 49 246,77 грн.

Зазначені акти було підписано сторонами без жодних заперечень з приводу розбіжностей.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а згідно з пунктом 3.7. договору № 32 від 28.03.12 р., відшкодування витрат на комунальні послуги та послуги з охорони проводяться щомісяця, до 10-го числа, наступного за звітним, але не пізніше 10-ти днів з дня підписання акта приймання-передачі наданих послуг, перерахуванням коштів у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок сторони-1, то за таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про те, що 7 130,08 грн. були отримані відповідачем від позивача без достатньої на те підстави.

За таких обставин господарський суд міста Києва у задоволенні позову про стягнення з Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 7 130,08 грн. суми безпідставно отриманих грошових коштів відмовляє.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 627, 629, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 189, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 4, 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.