Постанова

від 13.02.2014 по справі 910/14310/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа№ 910/14310/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Закревський А.Ю. - дов. № 87 від 13.01.2014р.

від відповідача: Тихоплав С.О. - дов. б/н від 02.01.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. (повний текст підписано 04.11.2013р.)

у справі № 910/14310/13 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

про стягнення 15 752, 89 грн.

В судовому засіданні 13.02.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про стягнення 15 752, 89 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № NF 4600029806 від 24.02.2010р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 15 752, 89 грн., з яких 11 739, 30 грн. - заборгованість, 2 788, 49 грн. - пеня, 557, 70 грн. - 3% річних та 657, 40 грн. - інфляційні втрати, а також просив стягнути 1 720, 50 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі № 910/14310/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім» 11 739, 30 грн. основного боргу, 557, 70 грн. - 3% річних, 638, 18 грн. інфляційних витрат та 1 412, 75 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. для розгляду справи № 910/14310/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.12.2013р.

У відзиві на апеляційну скарга та письмових поясненнях представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 13.02.2014р., ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

13.02.2014р. до початку судового засідання від представника відповідача надійшли пояснення щодо обсягу реалізованого товару.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.02.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях до неї, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № NF 4600029806, відповідно до п. 1.1. якого (в редакції Протоколу розбіжностей) постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати їх згідно домовленості (в 30-денний термін з моменту реалізації.)

Згідно п. 2.1. договору ціни на товари, що поставляються, вказуються в специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання, є невід'ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, устаткування і доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного в замовленні (правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000р.), тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару, здійснити їх своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строк вказані в такому замовленні. Право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить до покупця у момент підписання сторонами транспортної накладної, яка засвідчує момент приймання товарів покупцем в місці поставки. Товар поставляється і передається у власність покупцеві вільний від будь-яких зобов'язань і обтяжень перед третіми особами.

Пунктом 6.1. договору (в редакції Протоколу розбіжностей) сторони погодили, що при наданні постачальником всіх належним чином оформлених накладних і товаросупровідних документів, покупець оплачує поставлений товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару. При цьому покупець зобов'язаний предоставити постачальнику залишки товару, який він поставляє, не рідше 1 разу на місяць. Різниця залишків за початок і кінець періоду складає кількість проданого товару.

За порушення термінів оплати покупець зобов'язується виплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки (п. 8.15. договору (в редакції Протоколу розбіжностей).

Договір, згідно п. 9.1., набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010р. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну.

Згідно п. 9.2. договору кожна сторона має право достроково розірвати договір, письмово повідомивши про це за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. Протягом цього періоду сторони проводять звірку взаємних розрахунків. Покупець має право припинити платежі постачальникові до закінчення проведення звірки. Остаточні розрахунки повинні бути завершені протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту звірки взаємних розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № NF 4600029806 від 24.02.2010р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 51 235, 86 грн.

Даний факт підтверджується видатковими накладними:

- № Рбн-0000103 від 25.02.2010р. на суму 13 182, 06 грн.;

- № Рбн-0000291 від 27.04.2010р. на суму 994, 68 грн.;

- № Рбн-0000414 від 01.06.2010р. на суму 2 100, 42 грн.;

- № Рбн-0000461 від 16.06.2010р. на суму 5 380, 42 грн.;

- № Рбн-0000540 від 14.07.2010р. на суму 2 409, 66 грн.;

- № Рбн-0000541 від 14.07.2010р. на суму 3 651, 36 грн.;

- № Рбн-0000542 від 14.07.2010р. на суму 2 731, 62 грн.;

- № Рбн-0000824 від 21.09.2010р. на суму 2 394, 24 грн.;

- № Рбн-0000825 від 21.09.2010р. на суму 3 765, 48 грн.;

- № Рбн-0000826 від 21.09.2010р. на суму 4 778, 88 грн.;

- № Рбн-0000827 від 21.09.2010р. на суму 2 400, 48 грн.;

- № Рбн-0001005 від 27.10.2010р. на суму 821, 52 грн.;

- № Рбн-0001006 від 27.10.2010р. на суму 1 657, 80 грн.;

- № Рбн-0001007 від 27.10.2010р. на суму 1 651, 44 грн.;

- № Рбн-0001009 від 27.10.2010р. на суму 1 572, 84 грн.;

- № Рбн-0001010 від 27.10.2010р. на суму 1 742, 72 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений та проданий товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив проданий товар на суму 39 496, 56 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

04.07.2013р. за вих. № 39 позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 11 739, 30 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Крім того, місцевим господарським судом було встановлено, що 31.07.2013р. між сторонами було підписано акт звірки розрахунків станом на 31.07.2013р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 739, 30 грн. (а. с. 99).

Листом б/н від 16.08.2013р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією направити уповноваженого представника для проведення двосторонньої інвентаризації реалізованого товару.

Листом від 27.08.2013р. вих. № 51 позивач запропонував відповідачу самостійно провести інвентаризацію нереалізованого товару з повідомленням про залишки у письмовому вигляді, що відповідачем виконано не було.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 11 739, 30 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № NF 4600029806 від 24.02.2010р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1. договору (в редакції Протоколу розбіжностей) сторони погодили, що при наданні постачальником всіх належним чином оформлених накладних і товаросупровідних документів, покупець оплачує поставлений товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару. При цьому, покупець зобов'язаний предоставити постачальнику залишки товару, який він поставляє, не рідше 1 разу на місяць. Різниця залишків за початок і кінець періоду складає кількість проданого товару.

Доводи апелянта (відповідача) про те, що отриманий від позивача товар ним не реалізований, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності товару, що залишився у відповідача не реалізованим, а відповідно п. 6.1. договору (в редакції протоколу розбіжностей) покупець зобов'язаний предоставити постачальнику залишки товару, який він поставляє, не рідше 1 разу на місяць.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідач не реалізував отриманий від позивача товар та звертався до останнього з питанням щодо неможливості реалізації товару або його повернення.

Крім того, з витягу з Інтернет порталу http://portal.welcash.kiev.ua сторінки відповідача щодо залишків товару на торгових площах ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Фудмережа» (а. с. 171), наданого позивачем суду апеляційної інстанції, вбачається, що залишок товару, поставлений позивачем на всіх торгових точках (позиціях) ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Фудмережа» станом на 15.01.2014р. становить 1 шт., а саме найменування товару: автомодель 1:43 в асортим. Бокс № 01 8*3 торгової марки Карарама. Артикул товару згідно даних відповідача - 438735. Торгова позиція, на якій здійснюється реалізація товару знаходиться за адресою: м. Кіровоград, Конева 2а.

Одиниця товару, яка відображена як залишок, поставлена позивачем та прийнята відповідачем згідно видаткової накладної № Рбн-0000542 від 14.07.2010р., за номером 3, код по каталогу (артикул) 250ND-010, найменування: автомодель 1:43 в асорт. (6 видов х 4) у кількості 6 шт., за ціною 20, 05 грн. без ПДВ.

З пояснень позивача, наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що з метою підтвердження або спростування даних, які відображені на Інтернет порталі щодо залишків товару на торговій точці відповідача, представником позивача було здійснено виїзд за адресою місцезнаходження одиниці товару: м. Кіровоград, Конєва 2а (супермаркет «ВЕЛМАРТ»), що підтверджується квитками (чеками) перевізника та торговим чеком з супермаркету «ВЕЛМАРТ» (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 176). За результатами виїзду було встановлено відсутність зазначеної одиниці товару на вказаній торговій позиції, що, на думку позивача, свідчить про недобросовісність посилань відповідача на те, що поставлений позивачем товар нереалізований та підтверджує факт його реалізації.

Одні лише посилання відповідача в поясненнях від 13.02.2014р. на залишок товару на суму 11 739, 32 грн. (без розшифровки позицій товару, його кількості, ціни та місця нереалізації) не заслуговують на увагу з підстав необґрунтованості.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що поставлений позивачем товар нереалізований, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Посилання апелянта (відповідача), як на підставу скасування рішення, на відсутність у нього заборгованості, оскільки на підтвердження позовних вимог позивачем надано видаткові накладні лише на загальну суму 13 052, 88 грн., а відповідачем оплачено товар на загальну суму 39 496, 56 грн., не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи (видаткові накладні), які підтверджують факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 51 235, 86 грн., та банківські виписки на підтвердження оплати відповідачем товару на суму 39 496, 56 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 788, 49 грн. пені, 557, 70 грн. 3 % річних та 657, 40 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки строк прострочення грошових зобов'язань за накладними від вересня 2010р. почався з 01.11.2010р., за накладними від жовтня 2010р. - з 01.12.2010р., й відповідно штрафні санкції можуть бути нараховані лише за період перших шести місяців від дати початку прострочення зобов'язань, отже позивачем без достатніх на те правових підстав нараховано пеню за період з 01.06.2011р. по 01.07.2013р.

При цьому, під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені (а. с. 70).

Згідно приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У застосуванні вказаної норми потрібно також зважати на те, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день.

Оскільки позивач з даним позовом звернувся до суду 23.07.2013р., то строк позовної давності в один рік для звернення з вимогою про стягнення пені сплив.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 788, 49 грн., у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності в один рік на звернення з даними вимогами до суду, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем до позовної заяви розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за період з 01.12.2010р. по 30.06.2013р., погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 557, 70 грн. та 638, 18 грн. відповідно.

Надані позивачем суду апеляційної інстанції розрахунки 3% річних, нарахованих за період з 02.02.2011р. по 20.07.2012р. на суму заборгованості у розмірі 21 739, 30 грн. та за період з 20.07.2012р. по 29.07.2013р. на суму заборгованості у розмірі 11 739, 30 грн., що складає 1 345, 70 грн., та інфляційних втрат, нарахованих за період з 02.02.2011р. по 20.07.2012р. на суму заборгованості у розмірі 21 739, 30 грн. та за період з 20.07.2012р. по 29.07.2013р. на суму заборгованості у розмірі 11 739, 30 грн., що складає 760, 88 грн., не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки при зверненні до суду позивачем були заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за інший період, заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем суду першої інстанції не подавалось.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 29.10.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі № 910/14310/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі № 910/14310/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14310/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 18.02.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко