Постанова

від 04.02.2014 по справі 805/358/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р. Справа № 805/358/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 104009,27 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 104009,27 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на не те, що ним були направлені відповідачу відповідні акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року. До сум виплаченої відповідним особам пенсії включені витрати на виплату та доставку пенсій у загальному розмірі 104009,27 грн., які не були прийняті до відшкодування відповідачем.

Також позивач вказує на те, що відповідач, не приймаючи виплачені суми до відшкодування, фактично перекладає свої обов'язки з виплати пенсій громадянам, які постраждали внаслідок ушкодження здоров'я, на органи Пенсійного фонду.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 104009,27 грн.

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу без його участі у письмовому провадженні.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу без його участі у письмовому провадженні. Також надав заперечення, згідно яких заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та вказав, що позивачем до актів щомісячної звірки внесено перелік осіб, які не підлягають відшкодуванню пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто осіб, які на момент смерті потерпілого на виробництві не досягли п'ятдесяти п'яти років, або працювали, або не має прямого родинного зв'язку та у яких не має висновку МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання. Тому була складена таблиця розбіжностей, в якій було вказано перелік осіб не прийнятих до заліку відповідачем.

Приймаючи до уваги, що всі особи які беруть участь у справі не прибули у судове засідання та належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області відмовлено у прийнятті до заліку виплачені управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області суми витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року у розмірі 104009,27 грн. відповідно до актів щомісячних звірок особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Спірні відносини сторін регулюються Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV), Законом України від 22 лютого 2001 року №2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон №2272-ІІІ), та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697; далі - Порядок).

1 січня 2004 року набув чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який в частині дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» не розповсюджується на визначення права на пенсію за втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, відповідно до якої останній зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року нараховані та виплачені суми пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідним особам, які на момент призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника не досягли 55 років, але до заліку ці суми відповідачем не прийняті.

Судом встановлено, що позивачем до відшкодування заявлено суму виплаченої пенсії вказаним особам (а.с. 115-117), які на момент призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника не досягли 55 років.

Стосовно відшкодування сум сплаченої пенсії у зв'язку з втратою годувальників відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 позивачем до відшкодування заявлено суму виплаченої пенсії вказаним особам, які на момент призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника працювали.

Отже, вказані особи, яким призначені та виплачені позивачем пенсії по втраті годувальника, не відповідають визначенню осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV).

Судом також встановлено, що позивачем за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року нараховані та виплачені суми пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 але до заліку відповідачем не прийняті.

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Для визнання суми пенсії по втраті годувальника саме страховою виплатою в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», підставою для такої виплати Закон визначає обов'язкову наявність страхового випадку.

За приписами статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Відповідно до п.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного Фонду України №224/30 від 30.04.2002 року, при призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, якщо смерть годувальника настала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи нещасного випадку на виробництві, до заяв про призначення пенсії додаються, зокрема, акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку, що стався (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма П-4). При наявності в архівних пенсійних справах зазначених документів, пенсія у зв'язку з втратою годувальника може бути призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при наданні документів медичних установ, які засвідчують, що смерть померлого інваліда не пов'язана з профзахворюванням або нещасним випадком на виробництві.

Згідно п.п.6.1.1. «Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» затвердженого постановою правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №24 від 27.04.2007р., робочий орган виконавчої дирекції Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім'ї та особам, які мають на це право, приймає рішення про виплати за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями: висновку МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання.

Згідно «Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України №606 від 15.11.2005р., передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

В пенсійних справах ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 відсутні висновки МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання.

Таким чином, зазначені вище особи не мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Отже, в порушення вищенаведених нормативно - правових актів, позивачем до актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням внесено перелік осіб, які не підлягають відшкодуванню пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто осіб, які на момент смерті потерпілого на виробництві не досягли п'ятдесяти п'яти років, або працювали та у яких не має висновку МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 100878,41 грн.

Зазначена правова позиція суду відображена у висновках Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 03 липня 2013 року №К/9991/55820/12.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 3130,86 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року нараховані та виплачені суми пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_27 та ОСОБА_28 але до заліку відповідачем не прийняті.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що у вищевказаних осіб не має прямого родинного зв'язку із померлим внаслідок нещасного випадку на виробництві годувальником, оскільки це спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18.11.1995 року, довідка №754-02 від 02.03.2012 року про склад сім'ї, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3, свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 23.12.1989 року, довідка №2965 від 26.03.2013 року про склад сім'ї.

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що до заліку ним не прийняті виплачені суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві стосовно громадян ОСОБА_29 та ОСОБА_30 у зв'язку з відсутністю страхової справи у фонді, оскільки це не є підставою для відмови у прийнятті до заліку відповідних сум пенсій.

У зв'язку з вищенаведеним суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 3130,86 грн.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 104009,27 грн. в частині стягнення суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 3130,86 грн., в іншій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 104009,27 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області (р/р 3717004200056 в УДК Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164901) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (р/р 256033022016, МФО 335106, в ДОУ ВАТ «Ощадбанк України», ЄДРПОУ 21970814) суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року у розмірі 3130 (три тисячі сто тридцять) грн. 86 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.