Постанова

від 27.01.2014 по справі 814/3691/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року Справа № 814/3691/13-а

м. Миколаїв

11:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Авто Миколаїв», вул. Космонавтів, 81/14, м. Миколаїв, 54028 до відповідача:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2013 № 0001462202, № 0001472202, № 0001482202, Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан Авто Миколаїв» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) від 02.08.2013 № 0001462202, 0001472202, 0001482202.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

ДПІ надала письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 1, ар. 103-105), в яких, з посиланням на результати перевірки Товариства, просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 02.07.2013 по 08.07.2013 ДПІ здійснила позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.02.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 22.02.2012 по 31.12.2012, результати якої оформила актом від 17.07.2013 № 1540/22-200/38086440 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 25-41).

Перевіркою ДПІ виявила:

- порушення Товариством пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 з врахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми доходів за IV квартал 2012 року на 98 622 грн. (стор. 6-8 Акта);

- порушення Товариством пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 з врахуванням підпунктів 14.1.36, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на 502 410 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 року на 194 243 грн., за IV квартал 2012 року на 308 167 грн. (стор. 8-17 Акта);

- порушення Товариством пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 135 554 грн., в тому числі за липень 2012 року на 2 150 грн., за серпень 2012 року на 2 150 грн., за вересень 2012 року на 7 632 грн., за жовтень 2012 року на 2 150 грн., за листопад 2012 року на 54 835 грн., за грудень 2012 року на 66 637 грн. (стор. 21-26 Акта).

Податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2013 № 0001462202 (т. с. 1, ар. 42) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 157 771 грн. (з яких 126 217 грн. - за основним платежем, 31 554 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2013 № 0001472202 (т. с. 1, ар. 43) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 82 556 грн. (з яких 66 045 грн. - за основним платежем, 16 511 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2013 № 0001482202 (т. с. 1, ар. 44) ДПІ зменшила розмір від'ємного значення суми ПДВ на 69 509 грн.

Відповідно до розрахунку ДПІ (т. с. 2, ар. 201-205), до складу не визнаних відповідачем витрат (502 410 грн.) входять суми, що Товариство включило до витрат за результатами господарських операцій з контрагентами:

ТОВ «МЕГА ПРОМ» - 80 583 грн. (ІІІ квартал 2012 року), 91 314 грн. (IV квартал 2012 року);

ФОП ОСОБА_1 - 54 000 грн. (ІІІ квартал 2012 року); 54 000 грн. (IV квартал 2012 року);

ТОВ «Флагман Авто» - 27 409 грн. (ІІІ квартал 2012 року);

ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» - 32 252 грн. (ІІІ квартал 2012 року); 32 252 грн. (IV квартал 2012 року);

ТОВ «МАРИТЕН» - 91 524 грн. (IV квартал 2012 року);

ТОВ «ЛАНТІКОМ» - 39 076 грн. (IV квартал 2012 року).

Як зазначено в Акті, предметом договорів, що були укладені позивачем з ТОВ «МЕГА ПРОМ» і ТОВ «МАРИТЕН», було проведення заходів організації рекламної кампанії продукції та послуг Товариства. Аналогічні послуги (оренда білбордів, друк постерів на білбордах, реклама на сітілайтах, друк постерів на сітілайтах, розміщення реклами в ефірі) позивачу, згідно з актом надання послуг від 27.12.2012 № 734 (т. с. 1, ар. 62), надало ТОВ «ЛАНТІКОМ».

На підтвердження факту отримання послуг від ТОВ «МЕГА ПРОМ» і ТОВ «МАРИТЕН» Товариство під час перевірки надало акти надання послуг (прийому-передачі виконаних робіт) і податкові накладні (т. с. 1, ар. 49-56, 68-71).

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу витрат операційної діяльності включаються витрати на збут, в тому числі витрати на рекламу.

Пунктом 138. 2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

На думку суду, надані Товариством під час перевірки акти надання послуг (прийому-передачі виконаних робіт) за своїм змістом не можуть вважатися належними і достатніми доказами надання послуг, оскільки відомості, що в них містяться, не підтверджуються відповідними документами (відсутня інформація про місця розташування білбордів і сітілайтів, дати і час розміщення реклами в ефірі і т. ін.).

На підтвердження викладеного в актах надання послуг (прийому-передачі виконаних робіт) позивач надав фото (т. с. 1, ар. 159-250, т. с. 1, ар. 1-36). З приводу цих доказів суд зазначає таке. Предметом позову є протиправність податкових повідомлень-рішень, прийняття яких стало наслідками висновків контролюючого органу, що було зроблені за результатами проведеної перевірки платника податків. З урахуванням положень, що викладені у пунктах 44.6 і 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, суд вважає, що факт надання таких доказів під час судового розгляду (за умови, що вони не досліджувалися відповідачем) не може спростувати висновки перевірки.

Крім того, суд прийняв до уваги викладену в Акті інформацію стосовно того, що надання рекламних послуг не є основними видами діяльності ТОВ «МЕГА ПРОМ», ТОВ «МАРИТЕН» і ТОВ «ЛАНТІКОМ», а відсутність «… власних основних засобів, трудових ресурсів та іншого майна, які економічні необхідні для виконання рекламних послуг …» ставить під сумнів можливість надання цих послуг.

До складу витрат у ІІІ-IV кварталах 2012 року Товариство включило суму 108 000 грн. - вартість послуг ФОП ОСОБА_1 з дефектації автомобілів (серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року) і послуг з оренди рекламних конструкцій і друку постерів (акт № ОУ-000037 від 31.07.2012, т. с. 2, ар. 134).

З підстав, що викладені вище, суд визнає обґрунтованими доводи ДПІ про недоведеність позивачем факту надання ФОП ОСОБА_1 рекламних послуг (вартість послуг - 18 000 грн.).

Відповідно до викладеного в Акті, на підтвердження суми 90 000 грн. Товариство надало акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) і акти технічного огляду та прийому-передачі транспортного засобу в МРК (т. с. 2, ар. 135-190).

Згідно з визначенням, що наведено у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як вказано у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 0108АК1, що був укладений Товариством і ФОП ОСОБА_1 01.08.2012 (т. с. 2, ар. 132-133), ФОП ОСОБА_1 зобов'язалася виконувати на замовлення позивача дефектування, дообладнання, добір кольору, відновлювальний ремонт та технічне обслуговування автомобілів Товариства, а Товариство зобов'язалося своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах, визначених цим договором.

Проте, згідно з відомостями, що містяться в актах технічного огляду та прийому-передачу транспортного засобу в МРК, власниками автомобілів, щодо яких ФОП ОСОБА_1 надавала послуги, є інші особи, а не позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Товариство безпідставно включило до складу витрат суму 90 000 грн.

На стор. 15-16 Акта вказано, що до складу витрат у ІІІ кварталі 2012 року Товариство включило суму 27 409 грн. - вартість послуг ТОВ «Флагман Авто» з ремонту автомобіля, факт надання яких підтверджується актом надання послуг від 21.09.2012 № 465 і податковою накладною від 21.09.2012 № 178 (т. с. 2, ар. 192-193).

На думку суду, ненадання Товариством інформації про те, хто є власником автомобіля, ремонт якого виконало ТОВ «Флагман Авто», відсутність відомостей про те, які ремонтні роботи були здійснені, яка їх вартість (окремо за складовими), з урахуванням того, що у складі працівників Товариства (відповідно до викладеного в Акті) працювали механіки і слюсарі, що надавали послуги СТО, ставить під сумнів реальність цих витрат у розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

До складу витрат у III-IV кварталах 2012 року Товариство включило суму 64 500 грн. - вартість послуг ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» з ведення бухгалтерського та податкового обліку. Факт надання послуг Товариство під час перевірки підтвердило договором від 04.07.2012 № 34, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними (т. с. 1, ар. 73-87).

Суд зазначає, що, відповідно до пункту 4.2 договору, в актах приймання-передачі послуг мав наводитися опис наданих послуг за звітний місяць.

Оскільки акти цим вимогам не відповідають, суд погоджується з відповідачем в тому, що витрати в сумі 64 500 грн., в порушення пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, не підтверджені належними і достатніми доказами.

На підставі викладеного, суд вважає правомірним встановлення відповідачем факту завищення Товариством суми витрат на 502 410 грн.

Висновок про заниження Товариством суми доходів на 98 622 грн. ДПІ обґрунтувала тим, що постачальник позивача - ТОВ «МЕГА ПРОМ» був визнаний банкрутом, в зв'язку з чим кредиторська заборгованість у вказаній сумі, згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, набула ознаки безнадійної, тому позивач, відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, був зобов'язаний включити її до складу доходів.

Оскільки позивач суму 98 622 грн. до складу доходів не включив, суд визнає, що у ДПІ були підстави для встановлення факту заниження Товариством доходів.

За таких обставин суд відхиляє вимоги позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001462202.

Відповідно до розрахунку ДПІ (т. с. 2, ар. 201-205), до складу не визнаного відповідачем податкового кредиту (135 554 грн.) входять суми, що Товариство включило до податкового кредиту за результатами господарських операцій з контрагентами:

ТОВ «МЕГА ПРОМ» - 34 380 грн. (листопад 2012 року);

ТОВ «Флагман Авто» - 5 482 грн. (вересень 2012 року);

ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» - 12 900 грн. (по 2 150 грн. за липень-грудень 2012 року);

ТОВ «МАРИТЕН» - 18 305 грн. (листопад 2012 року);

ТОВ «ЛАНТІКОМ» - 7 815 грн. (грудень 2012 року);

ПП «СТРОЙМОНТАЖ ЛМЛ» - 56 672 грн. (грудень 2012 року).

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є зокрема операції платника податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у платника податку у разі здійснення зокрема операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вказаними вище документами.

З підстав, що викладені вище, суд вважає, що Товариство безпідставно включило до складу податкового кредиту відповідних податкових декларацій суми ПДВ, що були сплачені на користь ТОВ «МЕГА ПРОМ», ТОВ «Флагман Авто», ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан», ТОВ «МАРИТЕН», ТОВ «ЛАНТІКОМ».

Також перевіркою ДПІ встановила факт включення Товариством до податкового кредиту грудня 2012 року у складі вартості послуг з капітального ремонту приміщення СТО, що були надані ПП «СТРОЙМОНТАЖ ЛМЛ», суми 56 672 грн. (стор. 24-25 Акта). Як зазначено в Акті, приміщення СТО позивач прийняв у строкове платне користування (оренду) від ТОВ «Вінер Миколаїв» у серпні 2012 року у придатному стані, що ставить під сумнів необхідність проведення капітального ремонту у грудні 2012 року.

Суд зазначає, що, відповідно до частини 2 статті 776 Цивільного кодексу України, капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки придбані позивачем послуги з капітального ремонту приміщення СТО не є послугами, що в подальшому будуть використані в оподатковуваних операціях Товариства у межах його господарської діяльності, включення відповідної суми ПДВ до податкового кредиту було неправомірним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень № 0001472202 і № 0001482202.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна