Ухвала

від 18.02.2014 по справі 2а/2470/1576/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1576/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А., суддів: Сапальової Т.В. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради, реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо проведення реєстрації договору оренди землі , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради, реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо проведення реєстрації договору оренди землі.

17 жовтня 2013 року Чернівецьким окружним адміністративним судом постановлено в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги - зобов'язати реєстраційну службу Чернівецького міського управління юстиції провести реєстрацію договору оренди землі №6885 від 03.11.2010, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм права.

Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради в письмових поясненнях, що надійшли до суду апеляційної інстанції 17 лютого 2014 року (вх. №3255/14), зазначає, що апелянтом в апеляційній скарзі не наведено жодного факту, який свідчив би про те, що постанова суду першої інстанції від 17 жовтня 2013 року у справі №2а/2470/1576/12 про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

В судове засідання призначене на 18 лютого 2014 року сторони не прибули, хоча належним чином повідомлені про розгляд справи, відтак, відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження. При цьому, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у відповідності до вимог частини 6 статті 12 та частини 1 статті 41 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення останньої.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, 14 жовтня 2010 року Чернівецька міська рада 58 сесії V скликання рішенням №1441 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та внесення змін в рішення міської ради з цих питань" затверджено список землекористувачів, яким надаються земельні ділянки в оренду згідно додатку №2. Згідно якого ОСОБА_2 надається земельна ділянка по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі строком на 5 років.

03 листопада 2010 року між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі №6885, в якому зазначено, що до договору додається протокол розбіжностей.

29 листопада 2010 року ОСОБА_2 направила на адресу відповідача-2 Договір оренди в 3-х екземплярах з додатками та протоколами розбіжностей та просить в супровідному листі підписати та завірити печаткою протокол розбіжностей до Договору оренди.

Листом від 17 грудня 2010 року відповідач-1 зазначив, що з умовами, викладеними в протоколі розбіжностей, не погоджується, оскільки умови протоколу розбіжностей суперечать Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки в м. Чернівцях та типовій формі договору, які затверджені рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради від 23.10.08р. №715, а тому пропонують позивачу укласти договір оренди землі в редакції Чернівецької міської ради.

31 жовтня 2011 року позивач подав заяву до управління Держкомзему у м. Чернівці про державну реєстрацію земельної ділянки та державного акта або договору оренди земельної ділянки .

Згідно листа Управління Держкомзему у м. Чернівці Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області від 02 жовтня 2011 року позивачу відмовлено в державній реєстрації Договору оренди, у зв'язку із тим, що згідно із п. 13.3 Постанови №1021 документи подані не в повному обсязі; протокол розбіжностей до Договору оренди не підписаний орендодавцем; відсутні оригінали додатків №1, №2, №3, №4 та №6, а тільки їх ксерокопії .

Згідно акту приймання-передачі від 23 листопада 2011 року начальник управління Держкомзему у м. Чернівці передав, а ОСОБА_2 прийняла - 3 примірники Договору оренди, 3 примірники оригіналів додатку №5 до Договору оренди та 3 примірники ксерокопій додатків №1, №2, №3, №4 та №6 до Договору оренди.

Відповідно до рішення 34 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 28.03.2013 №806 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень і внесення змін до окремих рішень з цих питань" визнано таким, що втратив чинність п. 1 додатка №2 до Рішення №1441 в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0208 га в оренду на 2 роки для обслуговування нежитлової будівлі (кафе), у зв'язку із не укладенням договору оренди землі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_2 відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації договору оренди землі, оскільки на час розгляду справи Рішенням 34 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 28.03.2013 №806 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень і внесення змін до окремих рішень з питань" (пункт 47) визнано таким, що втратив чинність, пункт 1 додатка 2 до рішення міської ради V скликання від 14.10.2010р. №1441 "Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та внесення змін в рішення міської ради з цих питань" в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 в оренду на 5 років для обслуговування нежитлової будівлі (кафе), у зв'язку із не укладенням договору оренди землі. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції вчинити певні дії - провести реєстрацію договору оренди №6885, суд першої інстанції зауважив, що задоволення останньої свідчило б про втручання суду в дискреційні повноваження органу державної влади, що в свою чергу, позбавило б його, зокрема, можливості перевірити наявність інших підстав для відмови у реєстрації права.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає що вони зроблені за виключної оцінки обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Власне, положеннями пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Частиною 4 статті 9 Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

За приписами статті 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Таким чином, державний реєстратор під час розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 16 зазначеного вище Закону, реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

За правилами частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" регламентовано, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В розрізі наведених вище норм випливає, що органи державної реєстрації прав відмовляють у їх реєстрації, в тому випадку, якщо заявником документи подані не в повному обсязі, а також в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Порядком.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача правових підстав для проведення державної реєстрації договору оренди землі №6885 від 03.11.2010 є обґрунтованим.

Правильним є також висновок суду першої інстанції про те, що суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження органу державної влади.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, без порушень принципу розподілу влади.

Тобто, позовні вимоги позивача про зобов'язання Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції провести реєстрацію договору оренди №6885 передбачають втручання в діяльність суб'єкта владних повноважень, який уповноважений приймати відповідні рішення, тоді як, суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством.

Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008 року, згідно якої, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже, перевірка наданих позивачем документів для державної реєстрації договору оренди є виключною компетенцією суб'єкта владних повноважень, а тому суд не вбачає можливим втручання в ці повноваження, підміняючи собою суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року немає.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Сапальова Т.В.

Полотнянко Ю.П.