Рішення

від 19.02.2014 по справі 255/10403/13-ц

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

255/10403/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

секретарі - Натеса О.І., Щукіна О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Косенка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на наступні обставини.

Наказом № 38/К від 01 жовтня 2008 року він був прийнятий на посаду інженера - електрика до ТОВ «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» (далі - ТОВ «ДЕЗАК»), де працював майже п'ять років.

Згідно з наказом № 23-К від 23 липня 2013 року за підписом голови правління ТОВ «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» Ковальова Леоніда Станіславовича, його звільнено з посади інженера - електрика за прогули без поважних причин з 22 липня 2013 року, відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Вважає, що позовна заява про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

8 липня 2013 року він подав заяву на ім'я голови правління ТОВ «ДЕЗАК» Ковальова Л.С., у якій просив надати йому чергову відпустку з 20 липня 2013 року по 4 серпня 2013 року.

Йому було надано право на чергову відпустку, що підтверджується резолюцією голови правління ТОВ «ДЕЗАК» Ковальова Л.С., яку проставлено на його заяві про надання чергової відпустки від 8 липня 2013 року їм особисто та передано до бухгалтерії ТОВ «ДЕЗАК» для подальшого формування наказу про відпустку.

17 липня 2013 року він знаходився у відрядженні у місті Луганську, де проводив розрахункові заміри приміщення для подальшого складання комерційної пропозиції, щодо виготовлення офісних перегородок.

З 18 липня 2013 року по 19 липня 2013 року він знаходився у відрядженні у містах Дніпропетровськ та Запоріжжя, де проводив розрахункові заміри приміщення для подальшого складання комерційної пропозиції, щодо виготовлення та встановлення перегородок ОЗК-2 (кулестійкі перегородки касового вузла).

На передодні своєї чергової відпустки, він запланував поїздку 24 липня 2013 року в місто Судак АРК Крим на фестиваль «Сусідній світ», куди у подальшому і поїхав разом зі своїми друзями 24 липня 2013 року.

Так, 22 липня 2013 року (в понеділок), він за власним бажанням, знаходячись у черговій відпустці з 20 липня 2013 року, вийшов на роботу для обробки проведених за час відряджень замірів, так як сумлінно та свідомо ставився до своїх робочих обов'язків.

Також, 22 липня 2013 року на свою банківську картку для перерахування заробітної плати № 5489....0536 він отримав заробітною плату за час чергової відпустки.

23 липня 2013 року він, за власним бажанням, також вийшов на роботу, з метою доробити розрахунки об'єктів, які після доробки зберіг в мережевій папці під назвою "Для Ковальова" для розгляду та подальшої відправки на завод у місто Костянтинівка.

У 15.00 годині 23 липня 2013 року голова правління ТОВ «ДЕЗАК» Ковальов Л.С. поїхав у відрядження до міста Маріуполь.

Через якийсь час, йому зателефонував голова правління ТОВ «ДЕЗАК» Ковальов Л.С, та повідомив, що у відділенні банку «ГринБанк», що розташований за адресою: місто Донецьк, бульвар Шевченко, будинок № 42А, у якому ТОВ «ДЕЗАК» проводило монтажні роботи, виникли питання щодо якості матеріалів та виявлено брак, та доручив особисто поїхати на місце проведення монтажних робіт і з'ясувати причини виявлення браку.

Приблизно у 16.00 годині 23 липня 2013 року він направився за адресою: місто Донецьк, бульвар Шевченко, буд 42А з метою виконання доручення, поставленого Ковальовим Л.С. Приїхавши за указаною адресою, він зустрівся з начальником господарського відділу банку «ГринБанк» Волошиним Віталієм Олександровичем, з яким обговорював виниклі в ході виконання монтажних робіт питання. Після чого, повернувся до офісу та доробив весь об'єм роботи, котрий запланував собі на цей день.

Так як у його присутності, на його заяві про надання чергової відпустки, головою правління ТОВ «ДЕЗАК» Ковальовим Л.С. була особисто проставлена резолюція, та йому перерахована заробітна плата за час надання чергової відпустки, він 24 липня 2013 року як і планував виїхав до міста Судак АРК Крим на фестиваль «Сусідній світ».

Після закінчення відпустки, вийшовши на роботу 5 серпня 2013 року, голова правління ТОВ «ДЕЗАК» Ковальов Л.С. повідомив, що його звільнено за прогули без поважних причин. Після чого змусив його залишити робоче місце, пригрозивши викликати міліцію. При цьому він повідомив, що 7 серпня 2013 року він зможе забрати свою трудову книжку.

6 серпня 2013 року йому зателефонували з бухгалтерії ТОВ «ДЕЗАК», та попросили прийти 7 серпня 2013 року на роботу і написати пояснювальну записку щодо прогулів без поважних причин, мотивувавши це тим, що дане пояснення повинно бути на підприємстві для уникнення у підприємства проблем, пов'язаних з його звільненням.

7 серпня 2013 року він написав пояснювальну записку, де виклав обставини, які

відбувалися з 8 липня 2013 року по 7 серпня 2013 року.

Також, 7 серпня 2013 року голова правління Ковальов Л.С. пояснив йому, що його трудова книжка знаходиться у місті Костянтинівка, за юридичною адресою ТОВ «ДЕЗАК», та повідомив, що ознайомитися з наказом про звільнення та забрати трудову книжку він зможе 9 серпня 2013 року.

9 серпня 2013 року він був ознайомлений з наказом про звільнення за № 23-К від 23 липня 2013 року, та отримав свою трудову книжку.

Згідно наказу про звільнення за № 23-К від 23 липня 2013 року, він протягом всього періоду роботи систематично порушував вимоги правил внутрішнього розпорядку підприємства, допускав порушення виробничої та трудової дисципліни, регулярно (практично щодня) запізнювався на роботу і несвоєчасно і не якісно виконував поставлені перед ним виробничі завдання. Але це не відповідає дійсності, та не підтверджено будь-якими письмовими доказами.

Також у наказі про звільнення за № 23-К від 23 липня 2013 року викладений факт його відсутності на робочому місці 23 липня 2013 року. Однак це не є дійсним, оскільки саме 23 липня 2013 року він за власним бажанням, знаходячись у черговій відпустці, був присутній на робочому місці, оскільки доробляв розрахунки об'єктів, які після доробки зберіг в мережевій папці під назвою "Для Ковальова" для розгляду та подальшої відправки на завод у місто Костянтинівка, та у 16.00 годин саме 23 липня 2013 року виконував особисте доручення голови правління ТОВ «ДЕЗАК» Ковальова Л.С, а саме направився за адресою: місто Донецьк, бульвар Шевченко, буд 42А, зустрівся за вказаною адресою з начальником господарського відділу банку «ГринБанк», з яким обговорював виниклі в ході виконання монтажних робіт питання, що підтверджується письмовим поясненням Волошина Віталія Олександровича від 23 серпня 2013 року.

У його трудової книжці спочатку внесено запис № 3 від 23 липня 2013 року за підписом бухгалтера ТОВ «ДЕЗАК» Ковальової Л.І., яким згідно до приказу № 23-К від 23 липня 2013 року його звільнено за угодою сторін відповідно до статті 36 КЗпП України, при цьому заяви про звільнення за угодою сторін він не подавав.

Однак записом за № 4 від 23 липня 2013 року за підписом голови правління ТОВ «ДЕЗАК» Ковальова Л.С., встановлено запис № 3 від 23 липня 2013 року недійсним, та його звільнено з посади інженера - електрика згідно до наказу № 23-К від 23 липня 2013 року за прогули без поважних причин.

Вважає, що цей факт свідчить про те, що запис у трудовій книжці було зроблено раніше ніж винесено наказ про звільнення, що є порушенням чинного законодавства у сфері трудових відносин. Також є незрозумілим той факт, що записи № 3 та № 4 зроблені на підставі наказу з однаковим номером 23-К від 23 липня 2013 року.

Під час видачі йому трудової книжки та копії наказу про звільнення, йому помилково віддали оригінал заяви про надання чергової відпустки від 08.07.2013 року

Виходячи з викладеного, просив суд поновити його на посаді інженера - електрика у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» (ТОВ «ДЕЗАК»), (ідентифікаційний код юридичної особи 33467258); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» (ТОВ «ДЕЗАК»), (ідентифікаційний код юридичної особи 33467258) на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22 липня 2013 року по день поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, зауважив, що позивач самовільно пішов у відпустку, при цьому йому було достеменно відомо, що наказ про надання відпустки видано не було. 08.07.2013 року ОСОБА_1 було написано ще одну заяву про надання йому відпустки з 26.07.2013 року по 18.08.2013 року. 23.07.2013 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, що підтверджується відповідними актами та показами свідків. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свідок Ковальов Л.С., допитаний в судовому засіданні, пояснив, що працює головою правління ТОВ «ДЕЗАК». На початку липня 2013 року ОСОБА_1 була подана заява про відпустку. Він його попередив, що після виконання роботи він може піти у відпустку. Приблизно 18 липня 2013 року він дізнався, що необхідний обсяг роботи ОСОБА_1 не виконаний. 20 липня 2013 року ОСОБА_1 з'явився на роботі тому, що знав про невиконання роботи. ОСОБА_1 написав нову заяву, якою відстрочив відпустку. 23 липня 2013 року ОСОБА_1 на роботі не з'явився, про що були складені акти, а коли він йому зателефонував, то ОСОБА_1 відповів, що перебуває у відпустці. Цього ж дня, після повернення з відрядження приблизно о 18.40 ним було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 за прогул. Відпускні кошти були перераховані ОСОБА_1 бухгалтером помилково, за що її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Свідок ОСОБА_6, допитана в судовому засіданні, пояснила, що працює бухгалтером на ТОВ «ДЕЗАК». 22.07.2013 року ОСОБА_1 надав їй заяву про надання йому відпустки, наказу не було, але він їй сказав, що є домовленість з головою правління. 23.07.2013 року ОСОБА_1 на робочому місці протягом дня не було.

Свідок ОСОБА_7, допитана в судовому засіданні, пояснила, що є директором з фінансів та економіки ТОВ «ДЕЗАК». 22.07.2013 року у другій половині дня ОСОБА_1 попросив бухгалтера ОСОБА_6 перерахувати йому відпускні кошти. Голова правління Ковальов Л.С. в цей день був на робочому місці, чому бухгалтер не з'ясувала питання щодо оформлення наказу про надання відпустки їй невідомо. 23.07.2013 року ОСОБА_1 на робочому місці протягом дня не було.

Свідок Волошин В.О., допитаний в судовому засіданні, пояснив, що працює начальником господарського відділу банку «ГринБанк». ТОВ «ДЕЗАК» виконувало монтаж перегородок в офісі банку, ним були виявлені недоліки і він 23.07.2013 року зателефонував Ковальову Л.С., який пообіцяв прислати працівника для вирішення питання. Приблизно через годину приїхав ОСОБА_1, який був на об'єкті приблизно 30 хвилин. Недоліки були усунені протягом тижня.

Свідок ОСОБА_8, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що разом з ОСОБА_1 їхав на фестиваль до АРК Крим в ніч з 23 на 24 липня 2013 року, фестиваль проходив з 26 по 30 липня 2013 року.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 з 01.10.2008 року по 23.07.2013 року працював на посаді інженера-електрика в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» (а.с. 11).

Згідно наказу голови правління ТОВ «ДЕЗАК» № 23-к від 23.07.2013 року «Про звільнення» ОСОБА_1 було звільнено з 22 липня 2013 року за прогули без поважних причин. В наказі зазначено, що «….протягом всього періоду роботи ОСОБА_1 систематично порушував виробничу і трудову дисципліну: регулярно (практично щоденно) запізнювався на роботу, несвоєчасно і неякісно виконував виробничі завдання. Отримавши завдання на підготовку матеріалу по об'єкту м. Дніпропетровськ 18.07.2013 року і не виконавши його, ОСОБА_1, незважаючи на усне попередження 22.07.2013 року про те, що відпустка можлива лише після виконання вказаного завдання, з 23.08.2013 року не виходить на роботу.».

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 08.07.2013 року, він просив надати йому відпустку з 20.07.2013 року по 04.08 2013 року. На вказаній заяві є резолюція голови правління «до наказу», що свідчить про згоду керівництва на надання відпустки ОСОБА_1 саме у вказаний період, оскільки як було встановлено в судовому засіданні графік відпусток на підприємстві не ведеться, що є порушенням ч. 4 ст. 79 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 КЗпП України щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації. Таким чином, зазначення в наказі про можливість надання відпустки за умови виконання завдання взагалі суперечить діючому законодавству, так як законом не встановлено можливості власника або уповноваженого ним органу надавати працівникам відпустки з умовою.

Суд критично ставиться до заяви ОСОБА_1, датованої також 08.07.2013 року, про надання йому відпустки з 26.07.2013 р. по 18.08.2013 року в якості доказу того, що працівник письмово погодився на перенесення відпустки, оскільки на вказаній заяві відсутня резолюція голови правління, відсутній наказ про надання відпустки з 20.07.2013 р. по 04.08.2013 р. та наказ про перенесення цієї відпустки на період з 26.07.2013 р. по 18.08.2013 року.

Також неспроможними є заперечення відповідача з приводу того, що ОСОБА_1 самовільно надав собі відпустку за відсутності відповідного наказу, оскільки видання наказів є обов'язком роботодавця, а законом не встановлено обов'язку працівника ознайомлюватися з наказом про надання відпустки, таким чином у позивача були всі підстави вважати, що відпустка йому надана з 20.07.2013 року по 04.08.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

В порушення вказаної норми голова правління ТОВ «ДЕЗАК» Ковальов Л.С. видав наказ про звільнення ОСОБА_1 за прогули навіть не з'ясувавши причини відсутності працівника на робочому місці.

Також, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3 ст. 149 КЗпП України). Як зазначено в наказі про звільнення ОСОБА_1, він систематично порушував виробничу і трудову дисципліну, однак жодного доказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідачем до суду не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було грубо порушено порядок застосування дисциплінарних стягнень, в зв'язку із чим наказ голови правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» №23-к від 23.07.2013 року про звільнення ОСОБА_1 є незаконним і підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі з 23 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку для таких виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. ( далі - Порядок). Згідно з цим Порядком середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного ( годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки, наданої відповідачем, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 88,74 гривень.

Періодом вимушеного прогулу є період з часу звільнення позивача 23 липня 2013 року і до дня ухвалення судового рішення про поновлення на роботі, тобто до 19 лютого 2014 року. Кількість робочих днів за цей період складає 149 днів.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 13 222,26 гривень (87,74 х 149).

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 243,60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ голови правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» №23-к від 23.07.2013 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера - електрика у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 13222 (тринадцять тисяч двісті двадцять дві) гривні 26 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 гривень.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька О.С. Алтухова