Постанова

від 12.02.2014 по справі 801/11181/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2014 року (15:55) Справа №801/11181/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судці Євдокімової О.О. при секретарі судового засідання Шукаковій М.Е. розглянувши за участю представників позивача Брязгіна А.А., довіреність № 2 від 06.01.2014, паспорт серія НОМЕР_1; Чоба О.О., довіреність № 3 від 06.01.2014, паспорт серія НОМЕР_2; представника відповідача Лук'янець О.Ю., довіреність № 169/9/10.02 від 10.02.2014, паспорт серія НОМЕР_3 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"

до Головного управління Міністерства доходів і зборів в АР Крим; Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос» (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства доходів і зборів в АР Крим (далі перший відповідач) та до Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі другий відповідач) про визнання протиправними дій, щодо проведення фактичної перевірки позивача та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» № 0001772202 від 13.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами при проведенні перевірки, складання Акту фактичної перевірки, винесення податкового повідомлення-рішення порушено норми чинного законодавства України. Позивач зауважує, що оприбутковані кошти у касі підприємства на наступний день після дати звіту «Z» та запису у КОРО, не є порушеннями чинного законодавства, оскільки «Ресепшін2», «Ресепшін3», «Ресепшін4», де зафіксовано це порушення, є відокремленими підрозділами позивача та наділені частиною майна та відповідними повноваженнями, щодо здійснення операцій з готівковими коштами на підставі Положення про відокремленні підрозділи. Також зауважили, що ТОВ «Кронос» не повинно включати до Єдиного держаного реєстру відомості про свої відокремлені підрозділи, оскільки Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», яка є спеціальним нормативним актом, який регулює питання ведення касових операцій в Україні, визначено поняття відокремленого підрозділу.

Крім того, позивач зазначає, що як вбачається з Акту перевірки, об'єктом перевірки був готель ««Radisson», однак зазначена господарська одиниця у позивача відсутня, в той час як «Ресепшін2», «Ресепшін3», «Ресепшін4» відносяться до Готельного комплексу «Кримська Рів'єра», знаходяться не за юридичною адресою позивача та режим їх роботи відрізняється від режиму роботи основної каси підприємства.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2014 року позов підтримали в повному обсязі, з підстав викладених в ньому.

Представник відповідача 1 у судове засідання, яке відбулося 12.02.2014 року не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, судовою повісткою, про причини неявки суд не повідомив, під час розгляду справи проти позову заперечував, однак письмових заперечень не надав, окремо зауважив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2014 року проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав письмові пояснення на позов, в яких окремо зазначив, що готель «Radisson» не є відокремленим підрозділом позивача, оскільки про нього відсутні відомості у Єдиному державному реєстрі, що в свою чергу зобов'язує усю готівку, що надходить до кас своєчасно ( у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковувати. Окрім цього представник відповідача 2 зауважив, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій, щодо проведення фактичної перевірки є також необґрунтованими, оскільки позивачем був поданий позов до Окружного адміністративного суду АР Крим, щодо оскарження Наказу на проведення перевірки, в якому позивачу відмовлено в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача 2, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» зареєстроване юридичною особою 06.11.2001 р. за юридичною адресою: 98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 26, код ЄДРПОУ 31305365, засновником є ТОВ «ІФД Капіталь», має відокремлений підрозділ філія ТОВ «Кронос» Готельний комплекс «Кримська Рив'єра» місцезнаходження якої: м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 Д.

З 17.07.2013 р. по 26.07.2013 р. відповідачем 1 на підставі Наказу № 179 від 15.07.2013 року та направлень № 1127, 1128 від 16.07.2013 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці готелю «Radisson», що розташований за адресою вул. Леніна, 2, м. Алушта, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки від 26.07.2013(далі Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовані наступні порушення :

-загальна сума готівкових коштів яка несвоєчасно оприбуткована у касі підприємства згідно фіскальних Z- звітів та запису у КОРО склала 2119290,84 грн. чим порушено п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637, Закону «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадської харчування та послуг».

Як вбачається з Акту перевірки, порушення зафіксовані на «Ресепшін2», «Ресепшін3», «Ресепшін4».

На підставі зазначеного Акту перевірки 13.08.2013 року відповідачем 2 за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, зареєстрованого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 винесено податкове повідомлення-рішення яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 10596454,2 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся 23.08.2013 за вих. 603/1 зі скаргою до відповідача 1, за результатами розгляду якої прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.10.2013 року № 1236/10/10.2-14, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинна скарга без задоволення.

01.11.2013 р. за вих. № 745 позивач звернувся зі скаргою на вищевказане податкове повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 25.11.2013 р., відповідно до якого залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а скарга без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

На спірні правовідносини розповсюджується Податковий кодекс України (далі ПК України), Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (далі-Закон № 265) та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (далі - Положення N 637) у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.20.1.4. ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки(п.75.1.ст.75 ПК України).

Відповідно до п.п 75.1.3. п.75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.80.1. ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.80.2. ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема передбаченої п.п. 80.2.5 п.80.2. ст.80 ПК України у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п.80.7. ст.80 ПК України).

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (80.9. ст.80 ПК України).

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10 ст.80 ПК України).

Відповідно до п.82.3 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Згідно з п.86.1. ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст.15 Закону України №265 контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 637 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Крім того, пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Статтею 8 Закону № 265 передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до пп. 2.6 п.2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 4.2 вказаного Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Пунктом 4.3 встановлено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що мають відокремлені підрозділи, які проводять касові операції з відображенням їх в касовій книзі і режим роботи яких не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії підприємства - юридичної особи, внутрішнім документом визначають порядок взаємодії відокремлених підрозділів із бухгалтерією підприємства (юридичної особи) відповідно до вимог законодавства України, зокрема визначення часу робочих змін, забезпечення бухгалтерського обліку касових операцій тощо.

Згідно з п.1.2 розділу 1 Положення № 637 відокремлені підрозділи - філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законодавством України.

Відповідно до п.14.1.30. ПК України відокремлені підрозділи - у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Для розділу IV цього Кодексу - у визначенні Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

В пункті 6 ст.55 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Статтею 64 Господарського кодексу України визначено порядок організації структури підприємств, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Судом досліджено Положення про структурні підрозділи філіалу ТОВ «Кронос» Готельного комплексу «Кримстька Рив'єра», яким визначено порядок організації функціонування та ліквідації структурних підрозділів філіалу ТОВ «Кронос» Готельного комплексу «Кримська Рів'єра».

Під час розгляду справи судом встановлено, що в структуру позивача входить філіал ТОВ «Кронос» Готельного комплексу «Кримстька Рив'єра» в який входить ряд структурних підрозділів, зокрема це Ресепшін 2, Ресепшін 3, Ресепшін 4.

Судом встановлено, що відповідно до графіка роботи головної каси підприємства, режим її роботи не співпадає з режимом роботи Ресепшін 2, Ресепшін 3, Ресепшін 4, оскільки головна каса працює з 09.00 до 18:00.

Пунктом 6 Положення «Про структурні підрозділи філіалу ТОВ «Кронос» готельного комплексу «Кримстька Рив'єра», в який відповідно до наказів філіалу ТОВ «Кронос» ГК «Кримська Рів'єра» входять, зокрема Ресепшін 2, Ресепшін 3, Ресепшін 4 передбачено, що у разі якщо закінчення роботи структурного підрозділу приходиться на неробочий час бухгалтеру (бухгалтера-касира), підприємство, черговий касир підрозділу, зобов'язаний забезпечити зберігання, готівкових грошових коштів у сейфі структурного підрозділу до наступного робочого дня бухгалтерії (бухгалтера-касира).

Пунктом 8 зазначеного Положення визначено, що структурні підрозділи, в своєї діяльності керуються наказами Директора підприємства, розпорядженнями головного бухгалтеру підприємства, Законом України № 265, Положенням № 637, іншими нормативно - правовими актами, які встановлюють порядок ведення готівкових коштів.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що Листом НБУ від 09.08.2010 року № 11-110/4073-13707 встановлено, що у випадках коли підприємство - юридична особа має відокремлені структурні підрозділи, які застосовують РРО та час роботи яких не співпадає з часом роботи підприємства -юридичної особи, здавання готівкової виручки до каси підприємства наступного дня за днем її надходження до каси відокремленого підрозділу не є порушенням порядку оприбуткування, визначеного вимогами Положення.

Відповідно до підпункту "б" пункту 5.1 Положення №637 для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, строки здавання готівкової виручки (готівки) встановлюються наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Позивач, відповідно до статті 64 Господарського кодексу України має відокремлені структурні підрозділи, зокрема Ресепшін 2, Ресепшін 3, Ресепшін 4.

Що стосується посилань відповідача на те, що готель ««Radisson», а саме Ресепшін 2, Ресепшін 3, Ресепшін 4. ні є відокремленими підрозділами, оскільки відомості про нього не включені в Єдиний державний реєстр, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи господарська одиниця готель "Radisson" відсутня у відповідача, разом з тим судом встановлено, що у позивача є філія ТОВ "Кронос" Готельний комплекс "Кримська Рів'єра" в яку відповідно до наявних в матеріалах справі наказів директора зазначеного філіалу входять, зокрема структурні підрозділи Ресепшін 2, Ресепшін 3, Ресепшін 4, в яких як зазначає відповідач зафіксовані порушення Положення № 637.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV закріплено, що відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. Частиною 2 ст.17 вказаного Закону встановлено, що серед відомостей які містяться в Єдиному державному реєстрі щодо юридичної особи є дані про відокремлені підрозділи юридичної особи. Відомості про невідокремлені підрозділи до Реєстру не включаються. В результаті внесення/невнесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру формально визначається статус підрозділу - відокремлений чи структурний.

В матеріалах справи наявні копії титульних листів касових книг структурних підрозділів ТОВ «Кронос» Готельний Комплекс "Кримська Рив'єра", а саме «Рецепшін-2», «Рецепшін-3», «Рецепшін-4», оригінали самих книг були дослідженні під час судового розгляду, крім того під час розгляду справи судом дослідженні книги обліку розрахункових операцій, які зареєстровані 23.05.2013 року, разом з прибутковими касовими ордерами.

Відповідно до ст. 2 Закону № 265, п. 1.2. Положення КОРО це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Як вже було зазначено судом вище, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Разом з тим, згідно з абзацом 3 п. 2.6. Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до п. 4.2. Положення № 637, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити ще раз, що п. 4.3 Положення № 637 містить норму стосовно того коли здійснюються записи у касовій книзі підприємства у разі, якщо не співпадає графік роботи бухгалтерії та відокремлених підрозділів підприємства, а саме: якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що мають відокремлені підрозділи, які проводять касові операції з відображенням їх в касовій книзі і режим роботи яких не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії підприємства - юридичної особи, внутрішнім документом визначають порядок взаємодії відокремлених підрозділів із бухгалтерією підприємства (юридичної особи) відповідно до вимог законодавства України, зокрема визначення часу робочих змін, забезпечення бухгалтерського обліку касових операцій тощо.

Пунктом 1 Указу Президента України № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд звертає увагу, що усі дії стосовно фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітах РРО та відображення на їх підставі готівки КОРО структурними підрозділами ТОВ «Кронос» були проведені та в Акті перевірки відповідачем не вказано, що було виявлено порушення фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та порушення відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Отже, на думку суду позивач не порушував вимог п.2.6. Положення, оскільки його дії не підпадають під "не оприбуткування готівки" в розумінні цього положення.

Більш того, суд звертає увагу на те, що записи у КОРО здійсненні своєчасно, що підтверджено відповідачем 2, що робить неможливим ухилення від сплати податків.

У зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині визнання дій відповідача 1 протиправними, щодо проведення перевірки позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Визнання дій особи протиправними можливо, якщо вони здійснені з порушенням норм матеріального чи процесуального права, вчинені на підставі повноважень відповідної особи.

В свою чергу, судом встановлено, що дії щодо проведення перевірки позивача вчинені відповідачем в межах його повноважень, визначених Податковим кодексом України, а саме на підставі Наказу № 179 від 15.07.2013 року, який був оскаржений до Окружного адміністративного суду АР Крим (справа № 801/10524/13-а), при цьому в позові відмовлено.

Крім того, суд зазначає, що на підставі Наказу фактична перевірка об'єктів, де здійснює господарську діяльність позивач проведена, посадові особи податкового органу допущені до проведення перевірки, про що свідчить складений за результатами перевірки Акт перевірки.

Більш того, за результатами проведеної перевірки, дії по проведенню якою позивач просить визнати неправомірними, винесено податкове повідомлення-рішення № 0001772202 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 10596454,20 грн., яке оскаржується позивачем в даній справі.

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень, яке має юридичні наслідки для позивача ним оскаржено у судовому порядку.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо проведення перевірки, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для задоволення цієї частини позовних вимог та визнання дій протиправними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на те, що позивач не обґрунтовує позицію неправомірності застосування фінансових санкцій за порушення п.9 ч.2 ст.3 Закону № 265, а саме за незбереження фіскальних звітів, чеків, є неспроможними, оскільки, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 10596454,20 грн. лише за порушення Положення № 637, що підтверджується оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 12.02.2014 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 17.02.2014 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті ГУ Міндоходів в АР Крим від 13.08.2013 № 0001772202.

3.В іншій частині позову -відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (ЄДРПОУ31395365) судовий збір у розмірі 488 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.