Рішення

від 13.02.2014 по справі 910/13544/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13544/13 13.02.14

За позовом Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

До Благодійної організації «Благодійний фонд «Рокада»

Про розірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 34 920,62 грн.

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Домнічева І.О.

Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Чупріна А.Л. представник за довіреністю № б/н від 03.02.14.

Від відповідача: Макаревич Є.С. представник за довіреністю № 12 від 04.02.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) до Благодійної організації «Благодійний фонд «Рокада» (далі - відповідач) про:

- розірвання Договору від 01.01.10. № 745/26;

- зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 18Б ДНЗ № 745, загальною площею 289,3 кв.м;

- стягнення 180 815,61 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендних платежів та земельного податку. Крім того, позивач пред'явив до стягнення пеню, нараховану на підставі акту Державної фінансової інспекції в місті Києві та вказує на те, що строк дії Договору № 745 від 01.01.10. закінчився, внаслідок чого, за твердженням Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, спірній Договір підлягає розірванню, а відповідач виселенню із займаного ним приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.13. порушено провадження у справі № 910/13544/13 та призначено її до розгляду на 13.08.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/13544/13 призначено до розгляду на 05.09.13.

12.08.13. представником позивача через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 222 470,23 грн. Вказану заяву прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.13. в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 26.09.13.

В судовому засіданні 26.09.13. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти вимог про розірвання Договору, нарахування ПДВ на суму земельного податку та вказує, що строк позовної давності по пені становить один рік.

В судовому засіданні 26.09.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.10.13.

21.10.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/13544/13 призначено до розгляду на 21.11.13.

В судовому засіданні 21.11.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 19.12.13.

17.12.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.12.13. представником позивача на підставі ст.. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, яку судом розцінено як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийнято.

Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 11 791,93 грн. (10 831,38 грн. - відшкодування земельного податку, 960,55 грн. - пені). В решті вимоги про розірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення залишені позивачем без змін.

Таким чином, з огляду на викладене має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 19.12.13. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 19.12.13. визначено склад колегії по розгляду справи № 910/13544/13: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Домнічева І.О., суддя Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 04.02.14.

03.02.14. представником позивача через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, яку судом розцінено як заяву про збільшення розміру позовних вимог та прийнято.

Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 34 920,62 грн. (12 857,31 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 21 146,92 грн. - відшкодування земельного податку, 916,39 грн. - пені). В решті вимоги про розірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення залишені позивачем без змін.

Таким чином, з огляду на викладене має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 04.02.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 13.02.14.

13.02.14. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.02.14. представником позивача подано заяву, в якій він просить провадження в даній справі в частині вимог про розірвання Договору та повернення приміщення в зв'язку з відсутністю предмету спору та просить суд повернути йому сплачений судовий збір в розмірі 2 294,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру.

В судовому засіданні 13.02.14. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 13.02.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги врахуванням заяви, поданої 03.02.14.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував частково.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/13544/13.

В судовому засіданні 13.02.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.10. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було підписано Договір № 745/26 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.09. № 1229 передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 289,3 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 18-Б, ДНЗ № 745 (далі - об'єкт оренди) для ведення статутної діяльності.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендних платежів та земельного податку. Крім того, позивач пред'явив до стягнення пеню, нараховану на підставі акту Державної фінансової інспекції в місті Києві та вказує на те, що строк дії Договору № 745 від 01.01.10. закінчився, внаслідок чого, за твердженням Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, спірній Договір підлягає розірванню, а відповідач виселенню із займанного ним приміщення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін дії договору визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вказані норми кореспондуються з вимогами ст. 764 ЦК України, згідно з якою договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця.

Таким чином, бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що ж стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку дії договору найму. Якщо протягом цього строку наймодавець заявить про своє бажання припинити відносини найму, наймач зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором.

Пунктом 9.1 Договору сторони встановили строк його дії з 01.01.10. до 31.12.10.

Орендодавець неодноразово звертався до Орендаря з повідомленнями про неможливість продовжувати орендні відносини та необхідність повернути об'єкт оренди. Вказане підтверджується листами позивача, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, згідно з наявними в матеріалах справи актами фактичного використання об'єкту оренди та зважаючи на пояснення сторін, відповідач фактично користувався об'єктом оренди після закінчення строку дії Договору.

Таким чином, оскільки строк дії спірного Договору закінчився, його не може бути розірвано судом, а тому вимоги позивача в частині розірвання Договору задоволенню не підлягають.

Судовий збір в цій частині у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 289,3 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 18-Б, ДНЗ № 745, суд відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Після закінчення строку дії Договору, об'єкт оренди має бути звільненим і переданим Орендодавцю за актом (п. 9.3 Договору).

Відповідно до матеріалів справи № 910/13544/13 об'єкт оренди було повернуто відповідачем позивачу 27.12.13.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи , відповідачем було повернуто спірний об'єкт оренди позивачу.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач повернув обєкт оренди позивачу, суд вважає, що провадження у справі в частині зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 289,3 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 18-Б, ДНЗ № 745 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Далі, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 21 146,92 грн. по відшкодуванню земельного податку.

Відповідно до п. 8.5 Договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю фактичні видатки Орендодавця по сплаті податку на землю, що сплачується Орендодавцем.

Тобто, Договором не встановлено момент настання строку відшкодування відповідачем позивачу сплаченого останнім податку на землю.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідно до усних та письмових пояснень сторін, жодних письмових вимог про відшкодування земельного податку в розмірі 21 146,92 грн., позивачем на адресу відповідача не направлялось.

Наявна в матеріалах справи вимога № 28-2490 від 31.08.12. про сплату заборгованості з відшкодування земельного податку не приймається судом до уваги, оскільки така вимога стосувалась наявної заборгованості станом на серпень 2012 року, при цьому, згідно з наданим позивачем 03.02.14. розрахунком, заборгованість, якої стосувалась вказана вимога, була погашена відповідачем 21.10.13.

Таким чином, оскільки позивачем вимога про виконання відповідачем обов'язку по відшкодуванню земельного податку не пред'являлась, то строк його сплати є таким, що не настав, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 12 857,31 грн. заборгованості зі сплати орендної плати , суд відзначає наступне.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої становить 5 036,00 грн. (без ПДВ).

Згідно з п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожній наступній місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується ПДВ, в розмірах та у порядку, передбачених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 Договору).

Положеннями п. 3.5 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди. При поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі.

За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії Договору до передачі приміщення за актом Орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати та комунальних платежів (п. 9.3 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору, Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Благодійна організація "Благодійний фонд "Рокада" в порушення покладеного на неї законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати не виконала, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 857,31 грн. (згідно з наданим позивачем обґрунтованим розрахунком), яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 916,39 грн. - пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В письмовому відзиві та письмових поясненнях відповідач вказував на те, що строк позовної давності по пені становить один рік. Судом вказане розцінено як заяву про застосування позовної давності стосовно пені.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання (постанова Верховного суду України від 27.04.12. у справі № 3-27гс12).

Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою (правова позиція, викладена і постанові Вищого господарського суду України в постанові від 16.02.11. у справі № 46/395).

Згідно з письмовими поясненнями позивача, пеня в розмірі 916,39 грн. нарахована відповідачу відповідно до акту Державної фінансової інспекції в місті Києві № 031-30/556 від 29.03.12. складеного за результатом ревізії фінансово-господарської діяльності позивача.

Період за який нараховувалась пеня: 01.01.11. - 01.02.12.

Позивач перший раз звернувся до господарського суду із позовною заявою 15.05.13., отже рік, в межах якого може бути стягнута пеня: 15.05.12. - 15.05.13.

Враховуючи викладене, з огляду на розрахунок пені, на який посилається позивач та що здійснений Державною фінансовою інспекцією в місті Києві, зважаючи на встановлені вказаним розрахунком періоди нарахування пені, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 916,39 грн. пені відсутні.

При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір пені, встановлений в акті № 031-30/556 від 29.03.12. становить 763,66 грн. Проте, позивачем на вказану суму пені було нараховано податок на додану вартість, що не передбачено нормами чинного законодавства України.

Крім того, акт ревізії взагалі не може бути доказом, в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, та правовою підставою для стягнення пені.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в частині вимог майнового характеру покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині зобов'язання Благодійної організації «Благодійний фонд «Рокада» звільнити нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 18Б, ДНЗ № 745, загальною площею 289,3 кв.м провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд «Рокада» (03190, м. Київ, вул. Вільгельма Піка, б. 18/59, кв. 27; ідентифікаційний код 26346977) на користь Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02217, м. Київ, вул. Закревського, б. 15-А; ідентифікаційний код 37501684) 12 857 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 31 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 1 819 (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 68 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.14.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді І.О. Домнічева

Т.Ю. Трофименко