Постанова

від 23.04.2014 по справі 910/13544/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа№ 910/13544/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Суліма В.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Чупріна А.Л. - довіреність від 06.02.2014;

Від відповідача: Макаревич Є.С. - довіреність №12 від 04.02.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014

у справі № 910/13544/13 (колегія суддів: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю.)

за позовом Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації

до Благодійної організації "Благодійний фонд "Рокада"

про розірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 34 920,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2014, повний текст якого складено 18.02.2014, позов Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до Благодійної організації "Благодійний фонд "Рокада" про розірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 34 920,62 грн. задоволено частково, а саме, в частині зобов'язання Благодійної організації "Благодійний фонд "Рокада" звільнити нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 18Б, ДНЗ № 745, загальною площею 289,3 кв.м провадження у справі - припинено. Стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд "Рокада" на користь Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації 12 857 грн. 31 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 1819 грн. 68 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що:

- оскільки строк дії договору оренди приміщення закінчився, його не може бути розірвано судом, а тому вимоги позивача в частині розірвання договору задоволенню не підлягають;

- зважаючи на те, що відповідач повернув об`єкт оренди позивачу, провадження у справі в частині зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди - припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору;

- позивач не виконав, в порушення покладеного на нього законом та договором, обов'язку по сплаті орендної плати, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 857,31 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині стягнення орендної плати - задоволено;

- правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 916,39 грн. пені за період з 01.01.2011 - 01.02.2012 - відсутні;

- оскільки позивачем вимога про виконання відповідачем обов'язку по відшкодуванню земельного податку не пред'являлась, то строк його сплати є таким, що не настав, а тому позовні вимоги в частині відшкодування земельного податку в сумі 21 146,92 грн. - залишені без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні з відповідача 21 146,92 грн. - земельного податку, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача земельного податку в сумі 21 146,92 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Рокада" на користь Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації 21 146,92 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після припинення терміну дії договору оренди 31.12.2010, відповідач фактично продовжував користуватись обумовленим договором приміщенням, а тому зобов'язаний відшкодувати позивачу земельний податок у розмірі 21 146,92 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації по справі № 910/13544/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по справі №910/13544/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 апеляційну скаргу Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 по справі №910/13544/13 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 09.04.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 розгляд справи відкладено на 23.04.2014.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В. справу №910/13544/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати в судовому засіданні 23.04.2014.

В судовому засіданні 23.04.2014 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача земельного податку в сумі 21 146,92 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Рокада" на користь Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації 21 146,92 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.04.2014 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2010 між позивачем - Управлінням освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, як орендодавцем, та відповідачем - Благодійною організацією "Благодійний фонд "Рокада", як орендарем, укладено договір № 745/26 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до умов якого позивач на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.09. № 1229 передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 289,3 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 18-Б, ДНЗ № 745 (далі - об'єкт оренди) для ведення статутної діяльності (п. 1.1, п. 2.1).

Відповідно до п. 3.1 договору, за користування об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, місячний розмір якої становить 5 036,00 грн. (без ПДВ).

Згідно з п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожній наступній місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується ПДВ, в розмірах та у порядку, передбачених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою (п. 3.4).

Положеннями п. 3.5 договору встановлено, що орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди. При поверненні об'єкта оренди позивачеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі.

За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії договору до передачі приміщення за актом відповідач зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати та комунальних платежів (п. 9.3 Договору).

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Відповідно до п. 8.5 договору, відповідач відшкодовує позивачу фактичні видатки позивача по сплаті податку на землю, що сплачується позивачем.

Пунктом 9.1 договору сторони встановили строк його дії з 01.01.2010 до 31.12.2010. Після закінчення строку дії договору, об'єкт оренди має бути звільненим і переданим позивачу за актом (п. 9.3).

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленнями про неможливість продовжувати орендні відносини та необхідність повернути об'єкт оренди. Вказане підтверджується листами позивача, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідач фактично користувався об'єктом оренди після закінчення строку дії договору, об'єкт оренди було повернуто відповідачем позивачу 27.12.2013, що підтверджується актами фактичного використання нежитлового приміщення, актом передачі нежитлового приміщення орендарем від 27.12.2013 та не оспорюється сторонами.

Однак, як зазначав позивач, відповідач, продовжуючи користуватись обумовленим договором приміщенням, не сплачував за нього орендну плату, в зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендних платежів в розмірі 12 857,31 грн., та земельного податку в розмірі 21 146,92 грн. Крім того, позивач пред'явив до стягнення пеню, нараховану на підставі акту Державної фінансової інспекції в місті Києві в розмірі 916,39 грн., та вказував на те, що строк дії договору № 745 від 01.01.2010 закінчився, внаслідок чого, спірній договір підлягає розірванню, а відповідач виселенню із займаного ним приміщення.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін дії договору визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вказані норми кореспондуються з вимогами ст. 764 ЦК України, згідно з якою договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що строк дії спірного договору закінчився, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір не може бути розірвано судом, а тому вимоги позивача в частині розірвання договору задоволенню не підлягають.

В зв'язку з тим, що відповідач повернув об`єкт оренди позивачу, місцевий господарський суд правомірно, припинив провадження у справі в частині зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 289,3 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 18-Б, ДНЗ № 745 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також, враховуючи те, що відповідачем не спростовано, що Благодійна організація "Благодійний фонд "Рокада" в порушення покладеного на неї законом та договором обов'язку по сплаті орендної плати не виконала, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 857,31 грн., яку відповідачем не погашено, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 916,39 грн. - пені, нараховану відповідачу відповідно до акту Державної фінансової інспекції в місті Києві № 031-30/556 від 29.03.2012 складеного за результатом ревізії фінансово-господарської діяльності позивача. Період за який нараховувалась пеня: 01.01.2011. - 01.02.2012.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання (постанова Верховного суду України від 27.04.12. у справі № 3-27гс12).

Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою (правова позиція, викладена і постанові Вищого господарського суду України в постанові від 16.02.2011. у справі № 46/395).

В письмовому відзиві та письмових поясненнях, при розгляді справи в суді першої інстанції, відповідач вказував на те, що строк позовної давності по пені становить один рік. Судом першої інстанції правомірно вказане розцінено як заяву про застосування позовної давності стосовно пені та відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені за визначений позивачем період з 01.01.2011. - 01.02.2012, з огляду на те, що позивач вперше звернувся до господарського суду із позовною заявою 15.05.2013., отже рік, в межах якого може бути стягнута пеня: 15.05.2012. - 15.05.2013.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про розірвання договору оренди приміщення; припинення провадження у справі в частині зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди; стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 12 857,31 грн. та відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені за період з 01.01.2011 - 01.02.2012 в сумі 916,39 грн. - сторонами не оскаржується.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 21 146,92 грн. по відшкодуванню земельного податку, посилаючись на те, що ним на адресу відповідача було надіслано: 01.04.2013 акт взаєморозрахунків по орендній платі, відшкодування комунальних послуг та земельного податку за період з 01.01.2010 по 01.04.2013; 31.01.2014 разом з заявою про збільшення позовних вимог - акт взаєморозрахунків по орендній платі, відшкодування комунальних послуг та земельного податку за період з 01.01.2010 по 20.01.2014.

Відповідно до п. 8.5 договору, відповідач відшкодовує позивачу фактичні видатки позивача по сплаті податку на землю, що сплачується позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене та враховуючи, що договором не встановлено момент настання строку відшкодування відповідачем позивачу сплаченого останнім податку на землю, доказів того, що позивачем вимога про виконання відповідачем обов'язку по відшкодуванню земельного податку пред'являлась - суду не надано, а наявні в матеріалах справи докази надсилання відповідачеві акту взаєморозрахунків по орендній платі, відшкодування комунальних послуг та земельного податку за період з 01.01.2010 по 01.04.2013; 31.01.2014 та акту взаєморозрахунків по орендній платі, відшкодування комунальних послуг та земельного податку за період з 01.01.2010 по 20.01.2014 не є належними доказами пред'явлення відповідачеві вимоги про відшкодування позивачу земельного податку, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що строк сплати земельного податку є таким, що не настав, а підстави для стягнення з відповідача земельного податку в розмірі 21 146,92 грн. - відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заборгованість з відшкодування відповідачем земельного податку нарахована позивачем за період вже після припинення строку дії договору оренди, пунктом 8.5 якого передбачено відшкодування відповідачем позивачу фактичних видатків позивача по сплаті податку на землю, що сплачується позивачем.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/13544/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/13544/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13544/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Сулім