Рішення

від 13.02.2014 по справі 922/5259/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р.Справа № 922/5259/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-2006", м. Зміїв до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 494 456,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - Щолокова В.О., довіреність б/н від 25.09.2012 р.

Чиркова С.О., довіреність б/н від 25.09.2012 р.

відповідача - Яновська В.С., довіреність №38-1871 від 28.05.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест-2006", м. Зміїв (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (відповідача) 74 258,88 грн. основного боргу, 5 529,73 грн. 3 % річних та 3 267,39 грн. індексу інфляції за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та 368 326,44 основного боргу, 27 330,78 грн. 3% річних, 15 743,14 грн. індексу інфляції за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 890,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2014 р. клопотання відповідача від 10.02.2014 р. (а.с. 119) про призначення у даній справі колегіального розгляду справи залишено без задоволення.

За заявою представника відповідача від 12.02.2014 р. вх.№4931 (а.с. 120) судом здійснено технічну фіксацію судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду", для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІСХ-08370.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. Через канцелярію суду подав письмові пояснення стосовно розрахунку суми позову вх.№5186 від 13.02.2014 р. (а.с. 135-138), які долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить суд в позові відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позов за вх.№4290 від 07.02.2013 р. (а.с. 114-115). Відповідач вважає, що позивач неправомірно об'єднав позовні вимоги за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р., так як дані договори не взаємопов'язані між собою і не є похідними один від одного. Відповідач вважає, що сумісний розгляд вищевказаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення даного спору. Окрім того, відповідач вважає, що позивач вводить суд в оману стверджуючи, що відповідач в акті звірки розрахунків станом на 31.10.2013 р. визнав заборгованість за вище зазначеними договорами в розмірі 442 456,36 грн., оскільки відповідач в цьому акті визнав лише 74 258,88 грн. боргу за договором №270715 від 06.03.2006 р. та 5 745,43 грн. за договором №270920 від 13.05.2010 р. Відповідач у відзиві також зазначив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація про велику кількість судових справ, що виникли між податковими органами та ТОВ "Форест-2006", в тому числі стосовно сумнівності господарських операцій. Відповідач стверджує, що він неодноразово отримував листи податкових органів щодо встановлення сумнівності у факті здійснення господарських операцій з ТОВ "Форест-2006".

Представник відповідача у судовому засіданні та у поданому до суду клопотанні вх.№4283 від 07.02.2014 р. (а.с. 117) просить суд направити на адресу ДПІ у Зміївському районі запит, в якому поставити наступні питання:

1) Чи є ТОВ "Форест-2006" сумлінним платником податків.

2) Чи наявні факти порушення законодавства, виявлені в ході перевірки ТОВ "Форест-2006" (пров. Залізничний, 7а, м. Зміїв, Харківська область, 63401, код ЄДРПОУ №34255758) Державною податковою інспекцією у Зміївському районі, які допущені ТОВ "Форест-2006" в ході виконання господарських договорів №270715 від 06.03.2006 р., №270920 від 13.05.2010 р., укладених між ТОВ "Форест-2006" та КП "Харківські теплові мережі".

3) Чи наявні судові справи стосовно визнання нікчемними правочинів та питань, пов'язаних з податковим кредитом, податком на додану вартість щодо вище вказаних договорів, а також на якій стадії розгляду знаходяться відповідні справи.

4) У випадку наявності відповідних судових рішень, що набрали чинності, які результати їх виконання.

В обґрунтування клопотання послався на той факт, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація про велику кількість судових справ, що виникли між податковими органами та ТОВ "Форест-2006", в тому числі стосовно сумнівності господарських операцій. Відповідач неодноразово отримував листи податкових органів щодо встановлення сумнівності у факті здійснення операцій по господарських відносинах із ТОВ "Форест-2006". Відповідач надіслав на адресу ДПІ у Зміївському районі запит щодо наявності судових справ стосовно визнання нікчемними правочинів ТОВ "Форест-2006", а також чи є ТОВ "Форест-2006" сумлінним платником податків тощо. Але відповіді на даний запит відповідач до цього часу не отримав.

Представник позивача проти клопотання представника відповідача про надсилання на адресу ДПІ у Зміївському районі запиту заперечує.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши дане клопотання представника відповідача, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки вважає, що обставини, які відповідач просить з'ясувати у ДПІ Зміївського району, не входять до предмету доказування по даній справі. До того ж, з'ясування питань, які стосуються правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку суб'єктами господарської діяльності, не відносяться до компетенції господарських судів.

Водночас представник відповідача просить суд у відповідності до ст. 27 ГПК України залучити до участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних позовних вимог, на стороні відповідача ДПІ у Зміївському районі та Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, оскільки, на думку відповідача, рішення суду по даній справі може вплинути на їх права та обов'язки у сфері податкового законодавства.

Представник позивача проти даного клопотання представника відповідача заперечує.

Розглянувши дане клопотання суд, встановив наступне.

Статтею 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено того факту, що прийняте рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки ДПІ у Зміївському районі та/або Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо однієї із сторін по даній справі, тому у задоволенні клопотання відповідача щодо залучення податкових інспекцій до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, слід відмовити.

Окрім того, представник відповідача звернувся суду з клопотанням вх.№5268 від 13.02.2014 р. про призначення у даній справі судової бухгалтерської експертизи для з'ясування питань, які виникли під час розгляду справи, а саме:

1) Чи є документально обґрунтований розмір суми позовних вимог.

2) Чи відповідає відображення в бухгалтерському обліку позивача та відповідача фінансово-господарських операцій та операцій з оподаткування спірної суми вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського та податкового обліку і звітності.

3) Які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, сприяли виникненню заборгованості в розмірі позовних вимог - 494 456,36 грн. і хто зобов'язаний був забезпечити додержання цих вимог.

Своє клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи відповідач обґрунтовує тим, що у наданих позивачем до матеріалів справи актах звірки містяться суттєві розбіжності. Окрім того, представник відповідача зазначив, що дане клопотання ним заявлено у зв'язку з відхиленням судом клопотань відповідача про надсилання на адресу ДПІ у Зміївському районі запиту, призначення колегіального розгляду справи та залучення до участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних позовних вимог, на стороні відповідача - ДПІ у Зміївському районі та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Водночас представник відповідача подав клопотання вх.№5269 від 13.02.2014 р. про продовження строку вирішення спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України, та відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю уточнення кола питань, поставлених на вирішення судової бухгалтерської експертизи та надання додаткових документів.

Представник позивача проти клопотань відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи, продовження строку вирішення даного спору та відкладення розгляду справи заперечує, вважаючи, що дані клопотання спрямовані на штучне затягування судового процесу.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Як зазначено у пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проаналізувавши клопотання відповідача та зміст запропонованих ним питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, суд вважає, що питання №№1, 3 є питаннями правового характеру і відносяться виключно до компетенції суду, а питання №2 за своїм змістом є питанням, яке стосується обставин, що не входять до предмета доказування по даній справі. До того ж, суд не вбачає жодної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у даній справі та вирішення питань, які виникли під час її розгляду.

На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її повного, об'єктивного розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів суду наявності достатніх правових підстав для призначення судової бухгалтерської експертизи, тому у задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судової експертизи слід відмовити.

Разом із цим, слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, а також враховуючи відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи, клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України, клопотання про відкладення розгляду справи слід залишити без задоволення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

06.03.2006 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №270715, зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 09.07.2010 р., за умовами п.1.1. яких позивач зобов'язався передати у власність (поставити) відповідача на протязі дії договору товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, найменування і асортимент, кількість і ціна якого вказана у рахунках-фактурах, накладних, специфікаціях, доданих до цього договору, які є невід'ємними частинами договору.

Окрім того, 13.05.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 270920, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність (поставити) відповідача на протязі дії договору товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, найменування і асортимент, кількість і ціна якого вказана у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п.4.1. договорів товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем в строк і в місці, вказаному в даному договорі, за умови виконання наступних умов: надання відповідачеві рахунку-фактури, накладної, специфікації, сертифікатів, паспортів; за кількістю вказаній в (товарно-транспортних) накладних.

Дані договори набирають чинності з моменту їх підписання і діють до їх виконання (п.9.3. договорів).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором №270715 від 06.03.2006 р. виконав належним чином, виставив відповідачеві рахунок-фактуру №22/0711 від 04.07.2011 р. на оплату 74 258,88 грн. (а.с. 33) та передав відповідачеві мати мінераловатні на загальну суму 74 258,88 грн., що підтверджується накладною №15/0711 від 06.07.2011 р. та податковою накладною № 22 від 06.07.2011р. (а.с. 31, 34).

Судом також встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором № 270920 від 13.05.2010 р. виконав належним чином, виставив відповідачеві рахунки-фактури на оплату на загальну суму 378 603,22 грн. №14/052011 від 18.05.2011 р. на суму 24 276,78 грн., 19/0611 від 15.06.2011 р. на суму 2 475,74 грн., №18/0611 від 15.06.2011 р. на суму 25 690,70 грн., №26/0711 від 20.07.2011 р. на суму 203 040,00 грн., №27/0711 від 22.07.2011 р. на суму 113 400,00 грн., №29/0811 від 03.08.2011 р. на суму 9 720,00 грн. (а.с. 42, 47, 48, 57, 58, 63) та передав відповідачеві товар (труби) на загальну суму 378 603,22 грн., що підтверджується накладними: №9/05/2011 від 20.05.2011р. на суму 24 276,78 грн., №12/0611 від 16.06.2011 р. на суму 25 690,70 грн., №13/0611 від 16.06.2011 р. на суму 2 475,74 грн., №18/0711 від 22.07.2011р. на суму 203 040,00 грн., №19/0711 від 25.07.2011 р. на суму 113 400,00 грн., №20/0811 від 03.08.2011 р. на суму 9 720,00 грн., та податковими накладними № 14 від 20.05.2011 р., №18 від 16.06.2011 р., №19 від 16.06.2011 р., №26 від 22.07.2011 р., №27 від 25.07.2011 р., №29 від 03.08.2011 р. (а.с. 40, 43, 44, 45, 49, 50, 52, 53, 55, 56, 60, 62).

Відповідач товар отримав, про що свідчать вищенаведені накладні та довіреності №1020 від 04.07.2011 р., №760 від 18.05.2011 р., № 903 від 15.06.2011 р., №1020 від 04.07.2011 р., №1107 від 21.07.2011 р. та №1199 від 03.08.2011 р. (а.с. 32, 41, 46, 54, 61).

За умовами п.3.1. договорів розрахунки за товар здійснюються відповідачем в порядку 100% передоплати вартості кожної партії товару або іншим способом, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Проаналізувавши вищевикладені норми закону та умови договору, суд вважає, що в даному випадку обов'язок відповідача провести остаточний розрахунок з позивачем за отриманий товар виник після прийняття товару відповідно до вимог ст.692 ЦК України.

Проте, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договорами, оплативши отриманий товар частково на загальну суму 10 276,78 грн. (за накладною №9/05/2011 від 20.05.2011 р. на суму 24 276,78 грн. а.с. 40), що підтверджується платіжним дорученням № 11108 від 30.11.2011 р. (а.с. 125).

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем на даний час існує заборгованість у розмірі 74 258,88 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та заборгованість у розмірі 368 326,44 грн. за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує повністю. На підтвердження своїх заперечень надав до суду листування з податковими органами з питань оподаткування підприємства відповідача, формування останнім сум податку на прибуток та коригування податкового кредиту. Проте, зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що вони жодним чином не стосуються даного спору, предметом якого є стягнення заборгованості за договором, що виникла внаслідок невиконання умов цього договору.

Відповідач також надав до матеріалів справи лист КП "Харківські теплові мережі" до ТОВ "Форест-2006" від 27.04.2012 року за вих. № 09-1932, в якому відповідач повідомляє позивача про те, що відповідачем було здійснено коригування податкового кредиту на суму 362 580,76 грн., в результаті якого заборгованість КП "Харківські теплові мережі" перед ТОВ "Форест-2006" зменшено на суму податкового кредиту і станом на 01.04.2012 р. становить 80 004,31 грн. Суд критично ставиться до даного листа як до доказу по справі, оскільки вважає, що будь-які односторонні коригування суб'єктами господарювання своїх податкових зобов'язань жодним чином не впливають (не змінюють і не скасовують) зобов'язання цих суб'єктів, які виникли на підставі господарських договорів.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав суду необхідних належних та допустимих доказів ані на спростування факту виникнення заборгованості за договорами купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та №270920 від 13.05.2010 р., ані на підтвердження факту її погашення відповідачем.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що позивач неправомірно об'єднав у позові позовні вимоги за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р. з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

В матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р. (а.с. 65), відповідно до якого відповідач визнав заборгованість в розмірі 74 258,88 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та в розмірі 5 745,43 грн. за договором купівлі-продажу № 270920 від 13.05.2010 р. (всього 80 004,31 грн.)

З огляду на вищенаведені норми закону суд вважає, що позивач мав право об'єднати вимоги за двома договорами, додавши до позовної заяви серед інших доказів на підтвердження факту існування заборгованості акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 65), підписаний сторонами по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене і те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано жодними доказами щодо її утворення, повного або часткового погашення, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 74 258,88 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та заборгованості в розмірі 368 326,44 грн. за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, судом встановлено, що відповідач розрахувався за отриманий товар невчасно та не в повному обсязі, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.5.1. вказаних договорів сторони передбачили, що за порушення зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачеві та пред'явив до стягнення 3% річних в розмірі 5 529,73 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 267,39 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р., а також 3% річних в розмірі 27 330,78 грн. та витрати від інфляції в розмірі 15 743,14 грн. за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р.

За результатами проведеного судом перерахунку сума 3% річних за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. дорівнює 5 554,16 грн., а за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р. сума 3% річних дорівнює 27 377,47 грн. При цьому позивач у наданому до суду розрахунку (а.с. 136-138) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 5 529,73 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та 27 330,78 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р.

З огляду на це, виходячи з визначених позивачем меж позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про стягнення 3% у заявленому позивачем розмірі - 5 529,73 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та 27 330,78 грн. за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р., а всього 32 860,51 грн.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 3 267,39 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та індексу інфляції в розмірі 15 743,14 грн. за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р., суд вважає позовні вимоги в цій частині неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Здійснивши перерахунок розміру витрат від інфляції, суд встановив, що позивач не врахував того факту, що за весь період прострочення платежу мали місце процеси дефляції, які поглинули нараховану позивачем суму інфляційного збільшення. З огляду на це, суд вважає за необхідне в частині стягнення витрат від інфляції в розмірі 3 267,39 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006р. та в розмірі 15 743,14 грн. за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р. відмовити.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 74 258,88 грн. основного боргу та 5 529,73 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р., 368 326,44 грн. основного боргу та 27 330,78 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р., всього 442 585,32 грн. основного боргу та 32 860,51 грн. 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення витрат від інфляції в розмірі 3 267,39 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та індексу інфляції в розмірі 15 743,14 грн. за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р. (всього 19 010,53 грн.) слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 27, 33, 38, 41, 43, 44, 49, 58, 69, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Доброхотова, 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119, п/р 26009010013856 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-2006" (пров. Залізничний, 7а, м. Зміїв, Харківська область, 63401, код ЄДРПОУ №34255758, п/р 26005281264 в Райффайзен банк Аваль м. Київ, МФО 380805) 368 326,44 грн. основного боргу, 27 376,32 грн. 3% річних та 9 509,76 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 18.02.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко