Постанова

від 11.04.2014 по справі 922/5259/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа № 922/5259/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Щолокової В.О., дов. б/н від 27.01.2014 року та Чиркової С.О., директор

відповідача - Яновської В.С., дов. № 38-1871 від 28.05.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства "Харківскі теплові мережі" (вх. №621 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.14 р. по справі № 922/5259/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-2006", м. Зміїв

до Комунального підприємства "Харківскі теплові мережі", м. Харків

про стягнення 494456,36 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 74258,88 грн. основного боргу, 5529,73 грн. три відсотки річних та 3267,39 грн. індексу інфляції за договором купівлі-продажу № 270715 від 06.03.2006 р. та 368326,44 грн. основного боргу, 27330,78 грн. три відсотки річних, 15743,14 грн. індексу інфляції за договором купівлі-продажу № 270920 від 13.05.2010 року. Також позивач просив стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 9890,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року (суддя Макаренко О.В.) з урахуванням ухвали від 18 лютого 2014 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 442585,32 грн. основного боргу, 32860,51 грн. трьох відсотків річних та 9509,76 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішення суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року в частині стягнення 442585,32 грн. основного боргу, 32860,51 грн. трьох відсотків річних та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

08.04.2014 року представником Комунального підприємства "Харківскі теплові мережі" було надано до суду клопотання про залучення в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державну податкову інспекцію у Зміївському районі та Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, оскільки рішення суду по даній справі може вплинути на їх права та обов'язки в податковій сфері.

Представники позивача проти заявленого клопотання заперечують, вважають його не обґрунтованим та підставою для затягування розгляду справи.

Колегія суддів, вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено того факту, що прийнята постанова з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки Державної податкової інспекції у Зміївському районі та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Заслухавши уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги , перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Матеріали справи свідчать про те, що 06.03.2006 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договори купівлі-продажу №270715, зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 09.07.2010 року та № 270920 від 13.05.2010 року.

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору № 270715 передбачено, що позивач зобов'язався передати (поставити) у власність відповідача на протязі дії договору товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, найменування і асортимент, кількість і ціна якого вказана у рахунках-фактурах, накладних, специфікаціях, доданих до цього договору, які є невід'ємними частинами договору.

За умовами договору № 270920 позивач зобов'язався передати (поставити) у власність відповідача на протязі дії договору товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, найменування і асортимент, кількість і ціна якого вказана у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Як вірно встановлено господарським судом, відповідно до накладної №15/0711 від 06.07.2011 р. та податковою накладною № 22 від 06.07.2011р. позивач передав відповідачеві мати мінераловатні на загальну суму 74258,88 грн. за договором № 270715.

Відповідно договору № 270920 позивач також свої зобов'язання виконав належним чином, виставив відповідачеві рахунки-фактури на оплату на загальну суму 378 603,22 грн. №14/052011 від 18.05.2011 р. на суму 24 276,78 грн., 19/0611 від 15.06.2011 р. на суму 2 475,74 грн., №18/0611 від 15.06.2011 р. на суму 25 690,70 грн., №26/0711 від 20.07.2011 р. на суму 203 040,00 грн., №27/0711 від 22.07.2011 р. на суму 113 400,00 грн., №29/0811 від 03.08.2011 р. на суму 9 720,00 грн. (а.с. 42, 47, 48, 57, 58, 63) та передав відповідачеві товар (труби) на загальну суму 378 603,22 грн., що підтверджується накладними: №9/05/2011 від 20.05.2011р. на суму 24 276,78 грн., №12/0611 від 16.06.2011 р. на суму 25 690,70 грн., №13/0611 від 16.06.2011 р. на суму 2 475,74 грн., №18/0711 від 22.07.2011р. на суму 203 040,00 грн., №19/0711 від 25.07.2011 р. на суму 113 400,00 грн., №20/0811 від 03.08.2011 р. на суму 9 720,00 грн., та податковими накладними № 14 від 20.05.2011 р., №18 від 16.06.2011 р., №19 від 16.06.2011 р., №26 від 22.07.2011 р., №27 від 25.07.2011 р., №29 від 03.08.2011 року.

На виконання прийнятих на себе зобов'язань, відповідно вищевказаного договору, відповідач оплатив отриманий товар частково на загальну суму 10276,78 грн. (за накладною №9/05/2011 від 20.05.2011 р. на суму 24 276,78 грн. а.с. 40), що підтверджується платіжним дорученням № 11108 від 30.11.2011 р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору та вимог закону, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 74258,88 грн. за договором купівлі-продажу №270715 від 06.03.2006 р. та заборгованість у розмірі 368326,44 грн. за договором купівлі-продажу №270920 від 13.05.2010 р.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Слід зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача 5529,73 грн. три відсотки річних та 3267,39 грн. індексу інфляції за договором № 270715 та 27330,78 грн. три відсотки річних та 15743,14 грн. індексу інфляції за договором № 270920.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що сторонами у пункті 5.1 договорів передбачено, що за порушення зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність відповідно чинного законодавства України.

Наведені в сукупності вищевказані обставини дають підстави колегії суддів погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5529,73 грн. та 27330,78 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Проаналізувавши лист Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-96р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» колегія суддів зазначає, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

А тому, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення , незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В процесі перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд з урахуванням всіх обставин справи правомірно відмовив в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 3267,39 грн. за договором № 270715 та індексу інфляції в розмірі 15743,14 грн. за договором № 270920.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, стосовно коригування ним податкового кредиту на суму 362580,76 грн. оскільки ці відносини стосуються виключно податкового законодавства і ніяким чином не впливають на заборгованість відповідача перед позивачем за договорами купівлі-продажу.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року по справі № 922/5259/13 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, в зв'язку з чим доводи з яких вона подана, не можуть бути підставами для скасування рішення у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківскі теплові мережі", м.Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 лютого 2014 року з урахуванням ухвали від 18 лютого 2014 року про виправлення описки по справі №922/5259/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.