Постанова

від 20.02.2014 по справі 812/286/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/286/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.;

за участю представників сторін:

від позивача: Скупінської О.В. (довіреність № 02 від 16.01.2014 року);

від відповідача: Лейбенка О.Д. (довіреність № 56/10 від 11.11.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-І» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року № 0000302250 та № 0000312250,-

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-І» (далі - Позивач або ТОВ «Перспектива-І») до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі-Відповідач або Ленінська ОДПІ), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0000302250 та № 0000312250.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем проведену планову виїзну перевірку ТОВ «Перспектива-І» про що складено Акт від 13.12.2013 року № 369/22/33766129 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Перспектива-І» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року».

Відповідно до висновків, викладених у вказаному Акті перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0000302250, яким позивачу нараховано податок на додану вартість у сумі 2012817,50 грн. та від 30.12.2013 року № 0000312250, згідно якого ТОВ «Перспектива-І» нараховано податок на прибуток у розмірі 2113460,00 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем за висновками того, що ТОВ «Перспектива-І» порушено п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Позивач вважав, що висновки, викладені Ленінською об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області у Акті перевірки є такими, що суперечать діючому законодавству України, а відповідно податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З підстав викладених у позові, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0000302250 та № 0000312250.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав додаткові пояснення та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (том 2 аркуші справи 96-98).

Представник відповідача позов не визнав та надав письмові заперечення (том 2 аркуші справи 79-80).

З підстав викладених у наданих запереченнях, представник відповідача вважав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для їх скасування. У зв'язку з чим, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що «ТОВ «Перспектива-І» зареєстровано 23.09.2005 року виконавчим комітетом Луганської міської ради, реєстраційний № 13821020000005856, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (том 1 аркуші справи 26, 27).

Позивач, взятий на податковий облік в органах ДПС 10.06.2005 року за № 1434, перебуває на обліку в Ленінській ОДПІ у м. Луганську.

Позивач є платником ПДВ з 28.08.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 28.08.2007 року № 100061278, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську (том 1 аркуші справи 28).

Так, на підставі направлень від 18.11.2013 року № 478, від 18.11.2013 року № 477, від 18.11.2013 року № 476, виданих Ленінською ОДПІ, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України (далі - ПК України) та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка TOB «Перспектива-І» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року (том 2 аркуші справи 81-88).

За наслідками перевірки позивача складений акт від 13.12.2013 року № 369/22/33766129, яким встановлені наступні порушення позивачем:

1. п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 1690768,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 100289,00 грн., II квартал 2012 року в сумі 181728,00 грн., III квартал 2012 року в сумі 531470,00 грн., IV квартал 2012 року в сумі 877281,00 грн.;

2. п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість всього в сумі 1610254,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року у сумі 95513,00 грн., за травень 2012 року у сумі 124457,00 грн., за червень 2012 року в сумі 48618,00 грн., за липень 2012 року у сумі 62228,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 443933,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 203157,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 530770,00 грн., за грудень 2012 року у сумі 101578.00 грн. (том 1 аркуші справи 33-81).

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийнятті податкові повідомлення - рішення від 30.12.2013 року № 0000312250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2113460,00 грн. (1690769,00 грн. - за основним платежем, 422692,00 грн. - за штрафними санкціями) та № 0000302250, яким збільшено суму грошового зобов'язання, з податку на додану вартість у розмірі 2012817,50 грн. (1610254,00 грн. - за основним платежем, 402563,50 грн. - штрафними санкціями) (том 1 аркуші справи 31, 32).

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року відповідачем встановлено їх завищення позивачем в сумі 8051273,79 грн., в тому числі: за І квартал 2012 року у сумі 477566,67 грн., за 2-й квартал 2012 року в сумі 865373,09 грн., за 3-й квартал 2012 року в сумі 2530806,22 грн.; за 4-й квартал 2012 року в сумі 4177527,81 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року встановлено відповідачем заниження позивачем ПДВ всього в сумі 1610254,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року у сумі 95513,00 грн., за травень 2012 року у сумі 124457,00 грн., за червень 2012 року у сумі 48618,00 грн., за липень 2012 року у сумі 62228,00 грн. і вересень 2012 року у сумі 443933,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 203157.00 грн., за листопад 2012 року у сумі 530770,00 грн., за грудень 2012 року у сумі 101578,00 грн.(том 1 аркуші справи 33-81).

Розглядаючи правомірність прийнятих у відношенні позивача податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року № 0000302250 та № 0000312250, суд виходить з такого.

Щодо податкового кредиту.

Відповідно до п.п.«а» п.198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положення п.198.3 ст.198 ПК України передбачають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Що віднесення сум до складу витрат.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає, що висновки, викладені відповідачем у Акті перевірки є такими, що суперечать чинному законодавству України, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на таке.

Відповідач вважає, що TOB «Перспектива-1», в порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати, з придбання вибухових речовин від TOB «Компанія «Центр-Груп-Донецьк» згідно договору поставки від 30.01.2012 року № 30/1-12 без мети використання в господарській діяльності (том 1 аркуші справи 42).

Також, що TOB «Перспектива-І», в порушення п.198.3 ст.198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за товари (вибухові речовини), які отримані від TOB «Компанія «Центр-Груп-Донецьк» згідно договору поставки від 30.01.2012 pоку за № 30/1-12 без мети використання в господарській діяльності (том 1 аркуші справи 55).

Зазначені висновки відповідача суд вважає незмістовними та необґрунтованими, виходячи з такого.

Так, між TOB «Перспектива-І» та TOB «Компанія «Центр-Груп-Донецьк» укладено договір поставки від 30.01.2012 року № 30/1-12 (том 1 аркуші справи 125-132).

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, за своєю правовою природою укладання договору поставки покупцем (TOB «Перспектива-І») є придбання товару у власність для використання його у підприємницькій діяльності.

Відповідно до Довідки АА № 565880 з Єдиного державного реєстру, підприємств та організацій, видами діяльності TOB «Перспектива- І» є:

-оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;

-діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами;

-неспеціалізована оптова торгівля;

-роздрібна торгівля пальним та інше (том 1 аркуш справи 27).

Таким чином, TOB «Перспектива-І» придбала товар за Договором поставки від 30.01.2012 року № 30/1-12 для використання у підприємницькій (господарській) діяльності, що відповідає приписам законодавства України.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків (Лист ВАСУ від 02.06.2011 року № 742/11/13-11).

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується із нормами Податкового кодексу України, а саме: пунктом 138.2 ст.138, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139, пунктом 198.3 ст.198 ПК України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, при перевірці TOB «Перспектива-І» було надано відповідачу первинні документи які, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» підтверджують факт отримання товару за договором та підтверджують здійснення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, та правильність формування податкового кредиту.

Фактичність здійснення господарської операції щодо використання отриманого за договором товару у господарської діяльності позивача підтверджують первинні документи та бухгалтерські регістри, надані в судовому засіданні, а саме: договором поставки № 30/1-12 від 30.01.2012 року, карткою рахунком 631, рахунками, актами приймання-передачі продукції, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками по особовому рахунку позивача, товарними накладними (том 1 аркуші справи 125-240).

Також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції;

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції;

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (лист ВАСУ від 02.06.2011 року № 742/11/13-11).

Слід зазначити, що відповідач при перевірці дослідив зазначені обставини, дав їм оцінку та не заперечував в судовому засіданні, що при здійсненні господарських операції з товаром, придбаним за договором відбувся рух активів; встановив, зв'язок між фактом придбання товарів за договором і господарською діяльністю платника податку (том 1 аркуші справи 33-81).

Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначив, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).»

Однак, зазначені обставини не знайшли свого відображення у доводах податкового органу щодо порушень законодавства TOB «Перспектива-І» під час судового розгляду справи.

Також, відповідно до п.2.5 Договору TOB «Компанія «Центр-Груп-Донецьк» та TOB «Перспектива-І» узгодили, що перехід права власності та ризиків на продукцію від постачальника до покупця здійснюється в момент фактичного прийняття вантажоодержувачем продукції від постачальника, що підтверджується підписами уповноважених представників у накладній на реалізацію готової продукції (матеріальних цінностей).

Вказаний пункт договору визначає, що договором передбачено, а сторонами погоджено: перехід права власності від TOB «Компанія «Центр-Груп-Донецьк» до TOB «Перспектива-І»; момент набуття права власності (тобто дату поставки) за договором; придбання TOB «Перспектива-І» продукції для використання у господарській діяльності.

Зазначений пункт відповідає приписам цивільного законодавства щодо правової природи договору поставки (ст.ст.655, 712 ЦК України) та моменту набуття права власності за договором, яка визначена у ст.334 ЦК України, відповідно до якої: право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Таким чином, вищенаведене підтверджує, що підприємство позивача використало товар, який отримало від TOB «Компанія «Центр-Груп-Донецьк» у господарській діяльності, оскільки відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, суд зазначає, що у перевіряємий період TOB «Перспектива-І», здійснило подальшу реалізацію продукції, яку придбало за договором від 30.01.2012 року № 30/1-12, при цьому, визначило з цих операції та задекларувало валовий дохід та податкові зобов'язання, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується відповідними первинними документами, а саме: договором № 10/4-12 від 10.04.2012 року, договором № 1 від 24.01.2012 року, карткою рахунку 361, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по особовому рахунку ( том 1 аркуші справи 241-250, том 2 аркуші справи 1-69).

Таким чином, суд вважає, що зазначені вище обставини, а саме: придбання TOB «Перспектива-І» продукції для використання у господарській діяльності; використання TOB «Перспектива-1» продукції, яку отримало від TOB «Компанія «Центр-Груп-Донецьк» у господарській діяльності (реалізація продукції); реальність господарських операцій щодо придбання та використання товару, придбаного за договором поставки; наявність первинних документів, що підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, сформованого TOB «Перспектива-І»; свідчать, що у відповідача відсутні законодавчі підстави для висновків щодо порушення TOB «Перспектива-І» п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.198.3 ст.198 ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0000302250 та № 0000312250 суд визнає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Посилання відповідача на те, що позивач не мав право придбати та реалізовувати вибухові речовини, оскільки не мав відповідної ліцензії (дозволу) суд не приймає до уваги виходячи з такого.

Статтею 8 Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» затверджені обмеження, що встановлюються у сфері поводження з вибуховими матеріалами: виробництво, зберігання, перевезення, реалізація вибухових матеріалів та проведення вибухових робіт провадяться суб'єктами господарювання, які мають відповідний дозвіл або ліцензію.

Положеннями ст.11 Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» встановлено, що придбання вибухових матеріалів здійснюється за дозволом відповідного міського, районного відділу (управління) внутрішніх справ.

Порядок видачі дозволу на придбання вибухових матеріалів визначається Міністерством внутрішніх справ України.

Строк дії дозволу на придбання вибухових матеріалів становить шість місяців з дня його видачі.

Реалізація вибухових матеріалів суб'єктами господарювання, які їх виробляють, здійснюється за наявності у відповідного суб'єкта ліцензії на виробництво вибухових матеріалів.

Статтею 12 Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» встановлено, що перевезення вибухових матеріалів у межах України здійснюється згідно з вимогами Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання перевезення вибухових матеріалів відповідними видами транспорту. Порядок видачі дозволу на перевезення вибухових матеріалів установлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Пунктом 14 інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, встановлена необхідність отримання дозволу для придбання вибухових матеріалів.

Разом з тим, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України на запити повідомила, що діяльність суб'єкта господарювання, що пов'язана з реалізацією вибухових матеріалів без безпосереднього поводження з ними, не підлягає ліцензуванню (Лист «Про надання роз'яснень» від 12.08.2011 року № 1/02-3.2-06/5974) (том 2 аркуші справи 99-101).

Також, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України на запити роз'яснила, що у разі реалізації суб'єктом господарювання вибухових матеріалів без безпосереднього поводження з ними, наявність спеціального дозволу або ліцензії на цей вид діяльності законодавством не передбачено (Лист «Щодо запиту» від 20.01.2009 року № 01/03-06-06/308) (том 2 аркуші справи 99-101).

Крім того, податковий орган не наділений повноваженнями, щодо перевірки відповідних дозволів (ліцензії) у позивача.

З огляду на наведене, суд вважає доведеним спеціальну правосуб'єктність TOB «Перспектива-І» як учасника господарської операції, щодо придбання вибухових матеріалів TOB «Персектива-І» за договором поставки від 30.01.2012 року № 30/1-12.

Крім того, суд не погоджується із відповідачем в частині відсутності підтвердження факту транспортування товару, виходячи з такого.

Так, відповідач помилково зазначав, що оскільки TOB «Перспектива-І» не надано до перевірки оригінали транспортних накладних, зазначене не дає можливості підтвердити факт переходу права власності до TOB «Перспектива-І».

Однак, відповідно до п.11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Таким чином, у TOB «Перспектива-І» не може бути у наявності оригіналів транспортних накладних, оскільки відповідно до умов укладених договорів (як на придбання так і на реалізацію вибухових речовин) вантажовідправником є постачальник TOB «Перспектива-І», а вантажоодержувачем є підприємство, зазначене покупцями TOB «Перспектива-І».

При цьому, до справи залученні копії товарно-транспортних накладних, які були отриманні позивачем від його контрагентів (том 1 аркуші справи 140, 144, 149, 160, 173, 177, 182, 187, 192, 202, 207, 212, 217, 222, 227, 232, 237).

Відповідно до п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Таким чином, податковий орган, у разі виникнення сумнівів, мав право зробити запити до вантажовідправника та вантажоодержувача щодо дати здійснення поставки вибухових матеріалів, однак зазначеним правом не скористався.

Крім того, посилання відповідача на те, що раніше контрагент позивача - TOB «Компанія «Центр-Груп-Донецьк» здійснювало реалізацію товару без посередництва позивача, як на порушення вимог податкового законодавства суд вважає необґрунтованим, оскільки податкове законодавство України не містить заборони господарської діяльності в частині кількості ланцюгів постачання товару.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що доводи відповідача є такими, що не відповідають обставинам справи та діючому законодавству України.

Відповідачем, відповідно до положень КАС України не доведено правомірність винесених у відношенні позивача податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року № 0000302250 та № 0000312250, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення судом визнаються протиправними та такими, що підлягатимуть скасуванню.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача у відповідному розмірі.

Керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-І» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року № 0000302250 та № 0000312250, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0000302250 та № 0000312250, винесені Ленінською об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-І» (91011, м. Луганськ, вул. Московська, 12/1, код ЄДРПОУ 33766129).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-І» (91011, м. Луганськ, вул. Московська, 12/1, код ЄДРПОУ 33766129) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Згідно з ч.3 ст.160 КАС України постанову буде складено у повному обсязі до 24 лютого 2014 року.

Суддя А.А. Лагутін