Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/22603/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22603/13 10.02.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грас-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жаріков і Компанія» про стягнення 72 009,66 грн., за участю представників позивача - Тучіної О.В., довіреність №б/н від 08.10.2013 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 65 120,00 грн. - основного боргу, 5 711,66 грн. - пені та 1 178,00 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договором доручення №676 від 02.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.12.2013 року.

10.02.2014 через канцелярію господарського суду м. Києва позивачем надано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, яка судом до розгляду не приймається, оскільки відсутні докази направлення її копії відповідачу.

10.02.2014 через канцелярію господарського суду м. Києва позивачем надано клопотання про забезпечення позову і накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача.

Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.2014 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жаріков і Компанія» (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грас-Україна» (довіритель) було укладено договір доручення №676, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Грас-Україна» (довіритель) доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Жаріков і Компанія» (повірений) приймає на себе обов'язок від імені і за рахунок довірителя здійснити, в інтересах останнього необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення переведення реконструйованого об'єкта нерухомості в нежитловий фонд та введення його в експлуатацію, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Фастів, пров. Колгоспний, 28 та отримати свідоцтво на право власності на цей об'єкт. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.2.1.п. 2.2. договору винагорода за виконання повіреним зобов'язань за цим договором складає 20 000,00 доларів США, що є еквівалентом гривні на день укладення цього договору за середньоринковим курсом 162 800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 27 133,33 грн. Довіритель сплачує аванс у розмірі 40% від суми вказаної в п. 2.1. цього договору до початку надання послуг на протязі 3-х банківських днів після підписання даного договору. До моменту отримання авансу повірений має право не приступати до виконання зобов'язань по договору.

Згідно п. 4.1 договору він наберає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань відповідно до умов договору. За умовами п. 4.2 договору повірений зобов'язався виконати доручення довірителя в термін до чотирьох календарних місяців з моменту отримання оплати послуг згідно з розділом 2 договору та отримання необхідних для виконання доручення документів. За п. 5.1. договору, доручення вважається виконаним в момент одержання довірителем правовстановлюючого документа на об'єкт нерухомості, факт якого підтверджується актом приймання передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 2.4. договору після виконання робіт та проведення розрахунків сторони підписують Акт здачі-приймання виконаних робіт відповідно до розділу 5.

Факт сплати позивачем відповідачу авансу у розмірі 65 120,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №299 від 02.10.2012 року.

Проте, доказів того, що відповідач приступив до виконання робіт поетапно, як вказано в п. 2.3. договору та доказів виконання відповідачем договору доручення, передбачених п. 2.4. договору відповідач суду не надав.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з оплати авансу у розмірі 40% від суми вказаної в п. 2.1. договору, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором доручення.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

12.08.2013 року позивач надіслав відповідачу лист про розірвання договору та повернення коштів, який було отримано відповідачем 14.08.2013 року.

Станом на день розгляду справи кошти позивача, сплачені як авансовий платіж за договором № 676 від 02.10.2012 року відповідачем не повернуті.

Перебування у відповідача грошових коштів позивача у розмірі 65 120,00 грн. після розірвання договору та закінчення строку для виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є безпідставним.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором доручення №676 від 02.10.2012 року у розмірі 65 120,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.5. договору відповідач відповідає перед позивачем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактично сплаченої суми по договору та нараховується за кожен день прострочки.

Позовні вимоги в частині стягнення 5 711,66 грн. пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань за договором доручення №676 від 02.10.2012 року на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 3 549,03 грн. за уточненим розрахунком суду, який здійснено відповідно до умов договору та вимог закону, зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України . В іншій частині в позові в частині стягнення пені слід відмовити.

За ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 3 % річних також обґрунтований та підлягає задоволенню у розмірі 1 178,00 грн. за розрахунком позивача, який відповідає вимогам закону.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 7 201,00 грн. витрат на послуги адвоката, на підтвердження понесення яких надав суду належні докази, а саме: договір № 02/10/ГП-2013 про надання правової допомоги від 08.10.2013 року, укладений між адвокатом Тучіною О.В. та позивачем, а також копію платіжного дорученя № 240 від 28.10.2013 року на суму 7201,00 грн. Клопотання позивача задовольняється.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жаріков і Компанія» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 104; код 36620572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грас-Україна» (08512, Київська область, Фастівський район, с. Дорогинка, пров. Колгоспний, буд. 28, код. 32728255) 65 120 (шістдесят п'ять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. - заборгованості; 3 549 (три тисячі п'ятсот сорок дев'ять) грн. 03 коп. - пені; 1178 (одна тисяча сто сімдесят вісім) грн. 00 коп. - 3% річних, 7 201 (сім тисяч двісті одна) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1 634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 50 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.02.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна