Постанова

від 17.02.2014 по справі 820/12/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2014 р. № 820/12/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, за участі Прокурора Дзержинського району міста Харкова про стягнення суми бюджетного відшкодування та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0001661702/1 від 28.07.10 та стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 63748,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що має право на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2009 року в розмірі 63748,00 грн. Позивач вважає, що він належним чином виконав свій обов'язок з приводу подання податкової декларації до податкового органу та подав копію прийнятої декларації за листопад 2009 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 63748,00 грн. до Державного казначейства. Позивач також зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не встановлено порушень, за які винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 28.07.2010 року № 0001661702/1. Отже, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмові заперечення до суду не надав.

Прокурор в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Таким чином, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі прокурора та представників відповідача за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши позивач та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (правонаступником якої є ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) було проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.09, за результатами якої складено акт перевірки №2939/1702/НОМЕР_1 від 13.05.10 (а.с. 51-88, т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого у періоді з 01.01.2009 по 31.12.2009 року занижено податок на додану вартість у розмірі у розмірі 117595,00 грн. за грудень 2009 року та завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника у банку за листопад 2009 року в сумі 63748,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0001661702/1 від 28.07.10, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2009 року в розмірі 63748,00 грн. (а.с. 100, т.1).

Зі змісту акту перевірки № 2939/1702/НОМЕР_1 від 13.05.10 вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення стали обставини включення позивачем у березні 2009 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання основних засобів - машини для виготовлення пакетів НМ -1000ТТ на суму 466 188,00 грн. (ПДВ 77698,00 грн.), договір поставки №2-07 від 26.12.07, лінія вторинної переробки відходів полімерів, модель YF - HNV - 85 вартістю 675 932,40 грн. (ПДВ - 112655,40 грн.), договір №09 11 07/КН від 09.11.07 та комплектуючих на загальну суму 1 156 186,12 грн, в т.ч. ПДВ - 192 697,69 грн, чим порушено підпункти 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями.

На думку податкового органу, фізичні особи-підприємці не мають законодавчих підстав щодо включення до складу податкового кредиту основних фондів, вони не є платником податку на прибуток, не мають обов'язку вести бухгалтерський облік, ведення бухгалтерського обліку основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - суб'єктів господарювання законодавством не передбачено, а тому позивач завищив суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.05.09 по 30.06.09 та з 01.08.09 по 30.11.09 в сумі 63748,00 грн. за листопад 2009 року.

Суд зазначає, що правовідносини щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у період виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість».

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 Закону України "Про податок на додану вартість", протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».)

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (Пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».)

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що позивач подав до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за листопад 2009 року. У рядку 25 декларації зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 63748,00 грн. До декларації додано заяву про повернення бюджетного відшкодування в сумі 63748,00 грн. на рахунок платника податків у банку.

Вказана сума бюджетного відшкодування була сформована наступним чином:

У розділі ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітний період» декларації за листопад 2009 року - позитивне значення (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) складає 133780,00 грн. (рядок декларації 18.1) - як зобов'язання до оплати.

Від'ємне значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплати до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 200352,00 грн.: 334132,00 грн. (рядок декларації 23) - 133780,00 грн. (рядок декларації 18) = 200352,00 грн. (рядок декларації 24).

Ця сума 200352,00 грн. - не погашений податковий кредит наростаючим підсумком за листопад 2009 року. З цієї суми 200352,00 грн. задекларовано:

- сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 63748,00 грн. (рядок декларації 25);

- сума, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (залишок від'ємного значення) -136604,00 грн. (рядок декларації 26).

Податкова декларація з ПДВ за листопад 2009 року має Додаток 2, який відображає суму 200352,00 грн. за періодами її виникнення: 03.2009- 97384.00 грн.; 04.2009 - 8536,00 грн.; 10.2009 - 94432,00 грн.; з цієї суми до бюджетного відшкодування мною заявлена сума 63748,00 грн.

В рядку 23 Декларації за листопад 2009 року залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду позивачем задекларована сума 334132,00 грн., яка складається із значення рядка 22.2 та 26 податкової декларації з ПДВ жовтня 2009 року.

В рядку 22.2 податкової декларації з ПДВ жовтня 2009 року позивач відобразив податковий кредит листопада 2009 року в сумі 94432,00 грн., який сформувався з різниці податкових зобов'язань у сумі 900,00 грн. (рядок декларації 9 за жовтень 2009 року) та податкового кредиту у сумі 95332,00 грн. (рядок декларації 17 за жовтень 2009 року).

Правомірність декларування податкового кредиту у сумі 95332,00 грн. за жовтень 2009 року підтверджується наступними первинними документами:

63748,00 грн. податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними № 10161 від 16.10.09, № 10274 від 27.10.09, № 0030-10-01 від 30.10.09, № 0012-10-03 від 12.10.09, які видані ТОВ «Полімерград» та ТОВ «Термінал-93», платіжними дорученнями № 69 від 15.10.09, № 75 від 26.10.09;

7916,67 грн. податкового кредиту, підтверджується договором купівлі-продажу №19/10/09 від 19.10.09, видаткової накладною №РН-0000035 від 20.10.09 на суму 47500,00 грн., податковою накладною №39 від 20.10.09 на суму 47500,00 грн. (ПДВ - 7916,67 грн.), платіжним дорученням №70 від 19.10.09 на суму 47500,00 грн., за якими вбачається, що позивач придбав концентрат у ПП «ШАЙН Україна», копії яких приєднані до матеріалів справи.

23666,40 грн. податкового кредиту, підтверджується договором поставки №ТП-08/09 від 12.01.09, видатковою накладною № 29-10/4 від 29.10.09, податковою накладною № 758 від 27.10.09 на суму 71000,40 грн. (ПДВ-11833,40 грн.), платіжним дорученням № 76 від 27.10.09 (ПДВ-11833,40 грн.), видатковою накладною №06-10/7 від 06.10.09, податковою накладною № 685 від 06.10.09 на суму 71004,00 грн. (ПДВ - 11834,00 грн.), платіжним дорученням № 67 на суму 71004,00 грн. (ПДВ - 11 834,00 грн.), за якими вбачається придбання у ТОВ «Технопласт» кредолену, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Правомірність декларування рядка 26 Податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009 року в сумі 239700,00 грн., підтверджується наступними письмовими доказами:

постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.13 у справі № 2а-14496/12/2070, що набрала законної сили, копія якої приєднана до матеріалів справи. Вказаним судовим рішенням не встановлено порушень у формуванні податкового кредиту позивача за грудень 2008 року - в сумі 14556,00 грн., який був включений позивачем до 4 кварталу 2008 року, за лютий 2009 року - в сумі 375,00 грн. та за березень 2009 року - в сумі 216233,00 грн.;

податковою накладною № 5 від 22.01.09 на суму 98218,75 грн. (ПДВ - 16 369,79 грн.), яка видана ТОВ «Восток-Ойл» ЛТД на виконання умов договору поставки №0002/1601/09 від 16.01.09, за якою вбачається придбання поліетилену See Tec PF 150, поліетилену марки Hostalen 9240. Сплата коштів за придбаний позивачем поліетилен See Tec PF 150 та поліетилен марки Hostalen 924 та суми ПДВ підтверджується платіжним дорученням № 8 від 26.01.09, копії яких приєднані до матеріалів справи.

З декларацій позивача за 4 квартал 2008 року, за лютий 2009 року, за березень 2009 року, за квітень 2009 року, за жовтень 2009 року, копії яких приєднані до матеріалів справи, вбачається, що рядок 25.2 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) має нульові показники.

При вирішенні справи суд також бере до уваги постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.10 у справі №2а-41891/08/2070 та постанову Харківського окружного адміністративного суду № 2а-14496/12/2070 від 29.03.13, копії яких приєднані до матеріалів справи, у справах за позовами ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, які набрали законної сили. Під час розгляду зазначених справ суди дослідили обставини формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у 4 кварталі 2008 року, в тому числі і за операцією з придбання машини для виготовлення пакетів НМ-100ТТ на суму 466188,00 грн. (ПДВ 77698,00 грн.), лінії вторинної переробки відходів полімерів, модель YF-HNV-85 вартістю 675932,40 грн. (ПДВ - 112655,40 грн.) і дійшли висновку про відсутність порушень підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дослідивши декларацію позивача з ПДВ за листопад 2009 року (а.с. 9-15,т.1), судом не виявлено порушень позивачем правил складання декларації з ПДВ за листопад 2009 року та додатків, визначених Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 №166 із змінами та доповненнями, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за №702/10982.

Дослідивши укладені позивачем угоди з ТОВ «Полімерград» та ТОВ «Термінал-93», за якими ним сформовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2009 року в розмірі 63748,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2009 році позивач займався оптовою торгівлею. Для здійснення господарської діяльності він придбав двадцять тон поліетилену НТ Маrtex TR-144. З цією метою уклав з ТОВ «Термінал-93» (код за ЄДРПОУ № 19320919) договір купівлі-продажу №47 від 15.10.09 (а.с. 22, т.1) та отримав товар на загальну суму 298500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 49750,00 грн.), про що свідчать видаткові накладні № 10162 від 16.10.09 (а.с. 22 т. 2), №10275 від 27.10.09 (а.с. 23 т. 2), податкові накладні № 10161 від 16.10.09 на суму ПДВ- 25083,33 грн. (а.с. 27 т.1), № 10274 від 27.10.09 на суму ПДВ- 24666,67 грн. (а.с. 22, т. 1).

Транспортування придбаного товару здійснювалось за кошти ТОВ «Терміналом-93» автопідприємством ТОВ «Будівельна компанія «Сіті Інвест Груп», автомобілем Татра 815, державний номер НОМЕР_2, з пункту навантаження м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 5, водій ОСОБА_4, про що зазначено у ТТН №б/н від 16.10.09, № б/н від 27.10.09 (а.с. 27-28 т.2).

Плата за поставлений товар проводились платіжними дорученнями № 69 від 15.10.09 на суму 150500,00 грн. та № 75 від 26.10.09 на суму 148000,00 грн., копії яких приєднані до матеріалів справи.

Придбаний товар позивач розвантажував на складі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Серіковська, 1, що орендувався позивачем у ЗАТ «Харківєнергоремонт» за договором оренди нежитлових приміщень № 02-01-2009 від 24 грудня 2009 року (а.с. 29-36, т. 2).

В жовтні 2009 року, позивач придбав 6 200 тон поліетилену ВД 153 у ТОВ «Полимерград» (код за ЄДРПОУ №36122130) за договором купівлі-продажу №25/08-09 від 12.08.09 (а.с. 5 т.2) на загальну суму 83990,00 грн. (у т.ч. ПДВ 13998,34 грн.), про що свідчать видаткові накладні № РН-12-10-0 від 12.10.09 (а.с. 11 т.2), №РН30-10-01 від 30.10.09 (а.с. 15 т.2), податкові накладні № 0030-10-01 від 30.10.09 (а.с. 23 т.1), № 0012-10-03 від 12.10.09 (а.с. 20 т.1).

Транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем особисто 12 жовтня та 30 жовтня 2009 року, за допомогою автомобіля ГАЗ 2705, державний номер НОМЕР_3, з пункту навантаження м. Харкова, вул. Біологічна, б. 6 на склад, який знаходиться в м. Харкові, вул. Серіковська, б. 1. (а.с. 29-36, т.2). Вказаний автомобіль належить позивачу на праві керуванні, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 28 квітня 2005 року, копія якого приєднана до матеріалів справи. Вантажопідйомність автомобілю складає 1,5 т.

Плата за поставлений товар проводились платіжними дорученнями № 68 від 12.10.09 на суму 54400,00 грн. та № 77 від 30.10.09 на суму 29590,00 грн., копії яких приєднані до матеріалів справи.

Позивач, придбаний товар у ТОВ «Полимерград» та у ТОВ «Термінал-93» в подальшому продав на суму 385000,00 грн. ФОП ОСОБА_5, який був платником єдиного податку 2 групи, за договором №01/07/09 від 01.07.09 про що свідчать накладні №РН-0000020 від 03.12.09; №РН-0000021 від 07.12.09, копії яких приєднані до матеріалів справи. Транспортування придбаного товару здійснювалось самовивезення товару покупцем зі складу продавця (п.4.1 Договору №№01/07/09 від 01.07.09).

Сума податку на додану вартість в розмірі 63748,00 грн. за податковими накладними № 10161 від 16.10.09, № 10274 від 27.10.09, № 0030-10-01 від 30.10.09, № 0012-10-03 від 12.10.09 позивачем включена до податкового кредиту за жовтень 2009 року та задекларована в гр. 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року.

На час складання відповідних податкових накладних, контрагенти були належним чином включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та належним чином зареєстрували свої податкові зобов'язання, що не заперечується податковим органом.

Таким чином, суд доходить до висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи з фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість були фактично позивачем здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з названими контрагентами, які стали основами для формування податкового обліку позивача.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд зазначає, що у спірних правовідносинах податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи податковий орган правомірності висновків, якими вмотивовано спірне податкове повідомлення-рішення, не довів.

Крім того, суд зазначає, що фізична особа - підприємець є суб'єктом господарювання та має такі самі права та обов'язки щодо операцій в межах здійснення підприємницької діяльності, як й інші суб'єкти господарювання. Оскільки вартість придбаних позивачем засобів - машини для виготовлення пакетів НМ -1000ТТ на суму 466 188,00 грн. (ПДВ 77698,00 грн.), договір поставки №2-07 від 26.12.07, лінія вторинної переробки відходів полімерів, модель YF - HNV - 85 вартістю 675932,40 грн. (ПДВ - 112655,40 грн.), договір №09 11 07/КН від 09.11.07 та комплектуючих до них, перевищує 1000,00 грн., вони є власністю ФОП ОСОБА_1, використовуються ним у господарській діяльності, строк використання у господарській діяльності перевищує 365 календарних днів, тому вони відносяться до основних фондів суб'єктів господарювання в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», а отже включення сум податку на додану вартість, пов'язаних з їхнім придбанням, до складу податкового кредиту, є правомірним.

Отже, суд вважає, що відповідач безпідставно зменшив заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму ПДВ за листопад 2009 року на 63748,00 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 63748,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.4 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, підпункт 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування. (Підпункт 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

З наведених вище законодавчих положень підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування лише за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, та за умови фактичної сплати податку на додану вартість в ціні товару (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Вказані обставини відповідно до вимог статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування у даній справі та мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2009 року позивач направив до управління Державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова копію податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, за вих. №17/09 від 22.12.09 (а.с.28, т.1) та 12 лютого 2010 року звернувся до податкового органу з вимогою про надання органу державного казначейства висновку про відшкодуванню з бюджету податку (а.с. 29, т. 1).

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 63748,00грн, за результатом якої було складено довідку від 20.01.10 №144/07-0/НОМЕР_1, згідно висновків якої у зв'язку з задекларованою сумою залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 136 604,00 гр., доцільне проведення позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (а.с. 180-185, т.1).

На підставі наказу начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №48 від 25.01.10 (а. с. 186, т. 1) та направлення №66 від 25.01.10 (а.с. 187, т.1) співробітниками податкової інспекції було зроблено вихід до юридичного місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 Позивач був відсутній за адресою, що призвело до неможливості вручення наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №48 від 25.01.2010 та направлення №66 від 25.01.10, дійсного з 25.01.2010 по 29.01.2010.

У зв'язку з відсутністю позивача та неможливості вручення наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №48 від 25.01.2010 та направлення №66 від 25.01.2010, дійсного з 25.01.2010 по 29.01.2010, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було складено Акт «Про неможливості проведення позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1» №621/07-0/НОМЕР_1 від 29.01.10 (а.с. 188, т. 1).

Суд зазначає, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Судом з'ясовано, що на час розгляду справи, позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 63748,00 грн. проведено не було та не було проведено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 63748,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 63748,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, за участі Прокурора Дзержинського району міста Харкова про стягнення суми бюджетного відшкодування та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова податкове повідомлення - рішення від 28.07.2010 року № 0001661702/1.

Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 61166, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 63748,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24.02.2014 року.

Суддя Піскун В.О.