Ухвала

від 16.04.2014 по справі 820/12/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 р.Справа № 820/12/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 820/12/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області за участю Прокурора Дзержинського району м. Харкова

про стягнення суми бюджетного відшкодування та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (надалі по тексту відповідач-2), за участі Прокурора Дзержинського району міста Харкова, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0001661702/1 від 28.07.10 та стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 63748,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, за участі Прокурора Дзержинського району міста Харкова про стягнення суми бюджетного відшкодування та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано винесене Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова податкове повідомлення - рішення від 28.07.2010 року № 0001661702/1.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 63748,00 грн.

Відповідач-1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (правонаступником якої є ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) було проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.09, за результатами якої складено акт перевірки №2939/1702/НОМЕР_1 від 13.05.10 (а.с. 51-88, т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого у періоді з 01.01.2009 по 31.12.2009 року занижено податок на додану вартість у розмірі у розмірі 117595,00 грн. за грудень 2009 року та завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника у банку за листопад 2009 року в сумі 63748,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0001661702/1 від 28.07.10, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2009 року в розмірі 63748,00 грн. (а.с. 100, т.1).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення стали обставини включення позивачем у березні 2009 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання основних засобів - машини для виготовлення пакетів НМ -1000ТТ на суму 466 188,00 грн. (ПДВ 77698,00 грн.), договір поставки №2-07 від 26.12.07, лінія вторинної переробки відходів полімерів, модель YF - HNV - 85 вартістю 675 932,40 грн. (ПДВ - 112655,40 грн.), договір №09 11 07/КН від 09.11.07 та комплектуючих на загальну суму 1 156 186,12 грн, в т.ч. ПДВ - 192 697,69 грн, чим порушено підпункти 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями.

За висновками податкового органу, фізичні особи-підприємці не мають законодавчих підстав щодо включення до складу податкового кредиту основних фондів, вони не є платником податку на прибуток, не мають обов'язку вести бухгалтерський облік, ведення бухгалтерського обліку основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - суб'єктів господарювання законодавством не передбачено, а тому позивач завищив суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.05.09 по 30.06.09 та з 01.08.09 по 30.11.09 в сумі 63748,00 грн. за листопад 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року в розмірі 63748,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (правонаступником якої є ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) було проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.09, за результатами якої складено акт перевірки №2939/1702/НОМЕР_1 від 13.05.10

Податковим повідомленням - рішенням №0001661702/1 від 28.07.10р., прийнятим на підставі вищевказаного акту перевірки, зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2009 року в розмірі 63748,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2009 року в розмірі 63748,00 грн. позивачем сформовано на підставі угоди з ТОВ «Полімерград» та ТОВ «Термінал-93».

В 2009 році позивач займався оптовою торгівлею.

Для здійснення господарської діяльності позивач придбав поліетилен НТ Маrtex TR-144 та ВД 153.

З метою придбання вказаного товару позивачем було укладено з ТОВ «Термінал-93» (код за ЄДРПОУ № 19320919) договір купівлі-продажу №47 від 15.10.09 (а.с. 22, т.1) та отримано товар на загальну суму 298500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 49750,00 грн.), про що свідчать видаткові накладні № 10162 від 16.10.09 (а.с. 22 т. 2), №10275 від 27.10.09 (а.с. 23 т. 2), податкові накладні № 10161 від 16.10.09 на суму ПДВ- 25083,33 грн. (а.с. 27 т.1), № 10274 від 27.10.09 на суму ПДВ- 24666,67 грн. (а.с. 22, т. 1).

Транспортування придбаного товару здійснювалось за кошти ТОВ «Терміналом-93» автопідприємством ТОВ «Будівельна компанія «Сіті Інвест Груп», автомобілем Татра 815, державний номер НОМЕР_2, з пункту навантаження м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 5, водій ОСОБА_3, про що зазначено у ТТН №б/н від 16.10.09, № б/н від 27.10.09 (а.с. 27-28 т.2).

Плата за поставлений товар проводились платіжними дорученнями № 69 від 15.10.09 на суму 150500,00 грн. та № 75 від 26.10.09 на суму 148000,00 грн., копії яких приєднані до матеріалів справи.

Придбаний товар позивач розвантажував на складі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Серіковська, 1, що орендувався позивачем у ЗАТ «Харківєнергоремонт» за договором оренди нежитлових приміщень № 02-01-2009 від 24 грудня 2009 року (а.с. 29-36, т. 2).

Також, у жовтні 2009 року позивачем було укладено з ТОВ «Полимерград» (код за ЄДРПОУ №36122130) договір купівлі-продажу №25/08-09 від 12.08.09 (а.с. 5 т.2) поліетилену на загальну суму 83990,00 грн. (у т.ч. ПДВ 13998,34 грн.), про що свідчать видаткові накладні № РН-12-10-0 від 12.10.09 (а.с. 11 т.2), №РН30-10-01 від 30.10.09 (а.с. 15 т.2), податкові накладні № 0030-10-01 від 30.10.09 (а.с. 23 т.1), № 0012-10-03 від 12.10.09 (а.с. 20 т.1).

Транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем особисто 12 жовтня та 30 жовтня 2009 року, за допомогою автомобіля ГАЗ 2705, державний номер АХ 0326 AE, з пункту навантаження м. Харкова, вул. Біологічна, б. 6 на склад, який знаходиться в м. Харкові, вул. Серіковська, б. 1. (а.с. 29-36, т.2). Вказаний автомобіль належить позивачу на праві керуванні, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію АС № 702672 від 28 квітня 2005 року, копія якого приєднана до матеріалів справи. Вантажопідйомність автомобілю складає 1,5 т.

Плата за поставлений товар проводились платіжними дорученнями № 68 від 12.10.09 на суму 54400,00 грн. та № 77 від 30.10.09 на суму 29590,00 грн., копії яких приєднані до матеріалів справи.

Позивач, придбаний товар у ТОВ «Полимерград» та у ТОВ «Термінал-93» в подальшому продав на суму 385000,00 грн. ФОП ОСОБА_4, який був платником єдиного податку 2 групи, за договором №01/07/09 від 01.07.09 про що свідчать накладні №РН-0000020 від 03.12.09; №РН-0000021 від 07.12.09, копії яких приєднані до матеріалів справи. Транспортування придбаного товару здійснювалось самовивезенням товару покупцем зі складу продавця (п.4.1 Договору №№01/07/09 від 01.07.09).

Сума податку на додану вартість в розмірі 63748,00 грн. за податковими накладними № 10161 від 16.10.09, № 10274 від 27.10.09, № 0030-10-01 від 30.10.09, № 0012-10-03 від 12.10.09 позивачем включена до податкового кредиту за жовтень 2009 року та задекларована в гр. 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року.

Правовідносини щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість у період виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем фактично сплачено за отримані товари 63748,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 від 10 серпня 2005 р. N 327 (далі Порядок) (в редакції чинній на момент складання акту перевірки) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно п. 1.5 вказаного Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За приписами п.1.6 Порядку за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Пунктом 1.7 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З наведених норм права вбачається, що викладення в акті перевірки фактів виявлених під час перевірки порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства повинно здійснюватися з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Між тим, в акті перевірки відсутні посилання податкового органу на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які свідчили б про порушення позивачем норм податкового законодавства по операціям, за якими відповідач вважає позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит, розмір якого в подальшому вплинув на виникнення у позивача права на отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 63748,00 грн. за листопад 2009 року.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, причиною виникнення бюджетного відшкодування за перевіряємий період відповідач вважає стало придбання позивачем основних засобів та комплектуючих, що на думку відповідача призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 63748,00 грн.

Відповідач вважає, що ведення бухгалтерського обліку основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-суб»єктів господарювання законодавством не передбачено.

Проте, колегія суддів з такими висновками податкового органу не погоджується та вважає їх хибними з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням), основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоди.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" "основні фонди" - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,0 грн., й поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Колегія суддів зазначає про хибність тверджень відповідача стосовно відсутності у фізичних осіб -підприємців правових підстав для віднесення до податкового кредиту витрат, пов'язаних з придбанням основних фондів, оскільки в даному випадку фізична особа -підприємець є суб'єктом господарювання та має такі самі права та обов'язки щодо операцій в межах здійснення підприємницької діяльності, як й інші суб'єкти господарювання.

Отже, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" включення сум податку на додану вартість пов'язаних з придбанням основних фондів до складу податкового кредиту є правомірним.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи податковий орган правомірності висновків, якими вмотивовано спірне податкове повідомлення-рішення, не довів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач безпідставно зменшив заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму ПДВ за листопад 2009 року на 63748,00 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 63748,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.4 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за листопад 2009 року. У рядку 25 декларації зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 63748,00 грн. До декларації додано заяву про повернення бюджетного відшкодування в сумі 63748,00 грн. на рахунок платника податків у банку.

Декларація позивача з ПДВ за листопад 2009 року (а.с. 9-15,т.1), та додатки до неї складені за правилами, визначеними Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 №166 із змінами та доповненнями, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.05 за №702/10982.

Платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування лише за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, та за умови фактичної сплати податку на додану вартість в ціні товару (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість заявлена позивачем у розмірі 63748,00 грн. фактично сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Як вбачається з матеріалів справи, не було проведено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 63748,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 63748,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. по справі № 820/12/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2014 р.