Постанова

від 18.02.2014 по справі 826/20684/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2014 року 08:30 № 826/20684/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Славковій О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» (надалі - Позивач/ТОВ «РосУкрЕнерго») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.12.2013 р. №97026552201;

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «РосУкрЕнерго» ідентифікаційний код 25402952 судові витрати у розмірі 490,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва суду від 30.12.2013 р. провадження у справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення 02.12.2013 р. податкового повідомлення-рішення.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема, зазначає про правомірність винесення Відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки Позивачем порушені положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РосУкрЕнерго» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.03.1998 р. (код ЄДРОПУ 25402952), з 09.02.1998 р. взято на податковий облік та станом на дату реєстрації перевірки перебуває на обліку в Центральному офісі.

Основними видами діяльності згідно із довідки з ЄДРПОУ серії АА №200859 є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У період з 18.11.2013 р. по 20.11.2013 р. на підставі повідомлення №910/26-55-2201 та наказу №2381 від 15.08.2013 р. про проведення невиїзної позапланової перевірки, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 тап.79.1 ст.79 ПК України ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірки ТОВ «РосУкрЕнерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ірида Груп» за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р. та з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р., за результатами якої був складений акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РосУкрЕнерго» (код ЄДРПОУ 25402952) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ірида Груп» (код ЄДРПОУ 38449102) за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р. та з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р.» від 21.11.2013 р. №675/26-55-22-01/25402952 (надалі - Акт перевірки №675), в якому зазначено про виявлені наступних порушень вимог законодавства Позивачем, зокрема:

ь п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у травні 2013 р. на загальну суму 188 416,73 грн. та у липні 2013 р. на загальну суму 294 500,00 грн.

Згідно із цим, на підставі Акту перевірки №675 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №97026552201 від 02.12.2013 р, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ розміром 603 646,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 482 917,00 грн. та штрафні санкції - 120 729,00 грн.).

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ТОВ «РосУкрЕнерго» оскаржило його в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст.901 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, перевіркою було встановлено укладення між ТОВ «РосУкрЕнерго» (Замовник) та ТОВ «Ірида Груп» (Агентство) договорів про організацію рекламної компанії, згідно яких Агентство за завданням і за рахунок Замовника надає останньому послуги з підготовки і розміщення рекламних матеріалів по завданню Замовника в рамках проведення турнірів з футболу. Порядок розміщення рекламних матеріалів Замовника, вартість і порядок оплати, терміни розміщення рекламних матеріалів вказані в завданнях на надання рекламних послуг, додається до договорів як невід'ємна їх частина, а саме договори:

ь Договір №19 від 05.05.2013 р. (надалі - Договір №19), термін проведення турніру з футболу з 05.05.2013 р. по 31.05.2013 р., вартість послуг відповідно до Завдань №1-№19 складає у сумі 1 130 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 188 416,73 грн.);

ь Договір №53 від 30.06.2013 р. (надалі - Договір №53), термін проведення турніру з футболу з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р., вартість послуг відповідно до Завдань №1-№31 складає у сумі 1 767 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 294 500,00 грн.).

На підтвердження виконання вимог укладених Договорів про організацію рекламної компанії Позивачем були надані підписані Замовником та Агентством акти №1-№19 до Договору №19 та акти №1-№31 до Договору №53 з коротким описом наданих ТОВ «Ірида Груп» послуг.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, за надані послуги у перевіряємий період відповідно до укладених Договорів про організацію рекламної компанії Агентством були виписані ТОВ «РосУкрЕнерго» податкові накладні, суми ПДВ яких Позивачем було включено до податкового у травні 2013 р. на загальну суму ПДВ - 188 416,73 грн., а також у липні 2013 р. на загальну суму ПДВ - 294 500,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Водночас, в пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах послуги фактично не надавались, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

Водночас, звертаємо увагу, що ухвалою суду від 30.12.2013 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції. При цьому, Позивача (як і Відповідача) попереджалось про положення ст.114 КАС України, зокрема про вирішення справи на підставі наданих сторонами документів.

Так, на виконання вимог ухвали суду, представником Позивача були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «РосУкрЕнерго» та ТОВ «Ірида Груп», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.1 укладених Договорів про організацію рекламної компанії Агентство зобов'язується надати Замовнику звіт про виконання завдання. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які звіти ТОВ «Ірида Груп» про виконання завдань до укладених Договорів №19 та №53.

При цьому, на підтвердження виконання Агентством відповідних завдань Замовника до Договорів про організацію рекламної компанії ТОВ «РосУкрЕнерго» були надані підписані акти, в яких міститься лише короткий опис наданих послуг, що не є відповідним звітом про виконання завдань.

Поряд із цим, згідно із п. 4.2 укладених Договорів №19 та №53 та п.4 Завдань оплата послуг Агентства здійснюється Замовником згідно виставленим Агентством рахунків.

Однак, Позивачем не було надано суду виставлених ТОВ «Ірида Груп» рахунків за надані послуги, необхідність яких встановлено вимогами Договорів про організацію рекламної компанії.

Водночас, представником Позивача на підтвердження факту перерахування грошових коштів за надані рекламні послуги (виготовлення інформаційно-рекламних матеріалів по оформленню футбольних турнірів, організатором яких є ТОВ «РосУкрЕнерго») було надано банківські виписки, з огляду на які судом не встановлено підтвердження факту повного розрахунку Позивача за надані контрагентом послуги відповідно до укладених Договорів №19 та №53.

При цьому, згідно із банківської виписки від 01.11.2013 р. №11218 за Договором №53 ТОВ «РосУкрЕнерго» були сплачені Агентству кошти у сумі 350 000,00 грн., однак за завданнями №1-31 та актами №1-№31 послуги були надані ТОВ «Ірида Груп» на суму 762 000,00 грн., отже оплата була здійснена Позивачем лише частково, а доказів щодо повного розрахунку з контрагентом за отримані послуги суду надано не було.

Крім того, п.3.1 укладених Договорів №19 та №53 встановлено, що Замовник зобов'язується своєчасно надати Агентству достовірну і законну інформацію для підготовки рекламних матеріалів (тексти, малюнки, технічні, статистичні і інші дані, опис, ролики, ліцензії, сертифікати на рекламовану продукцію, роботи, послуги), проте жодних доказів надання Позивачем такої інформації судом не вбачається.

Так, в матеріалах справи наявна копія журналу «Футбольної бізнес асоціації» та фотографії з футбольних матчів, з яких відповідно до пояснень представника Позивача вбачається наявна велика кількість рекламних матеріалів, розташованих на стінах спортивного залу. Проте, суд критично ставиться до зазначених матеріалів, оскільки жодних доказів щодо їх виготовлення саме ТОВ «Ірида Груп» Позивачем не надано, як і не надано доказів щодо розміщення рекламних плакатів саме в залі ЦСК.

Водночас, основними видами діяльності Позивача згідно із довідки з ЄДРПОУ серії АА №200859 є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що не пов'язано із організацією проведення футбольних турнірів. При цьому, зазначені висновки суду також підтверджує надана представником Позивача довідка з відповіддю ТОВ «РосУкрЕнерго» на запит Відповідача №16348/10/26-55-22-01-10 від 21.10.2013 р., в якій зазначено про те, що у перевіряємий період ТОВ «РосУкрЕнерго» фактично займалось оптовою торгівлею нафтопродуктами, орендувало три АЗС для здійснення роздрібної торгівлі паливом. Жодних рекламних матеріалів стосовно здійснення Позивачем торгівлі нафтопродуктів, виготовлених Агентством, на підтвердження реальності виконання умов Договорів про організацію рекламної компанії суду не надано.

Поряд із цим, суд критично ставиться на посилання представника ТОВ «РосУкрЕнерго» на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, оскільки наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована встановленими судом обставинами, від так надані Позивачем документи не посвідчують реальність існування господарських відносин між Позивачем та ТОВ «Ірида Груп».

Поряд із цим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Натомість, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «РосУкрЕнерго» та його контрагентом, не встановлено мету їх використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні господарські відносини Позивача із ТОВ «Ірида Груп».

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання рекламних послуг фактично не мали реального характеру, завдання та їх виконання оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами про організацію рекламної компанії з ТОВ «Ірида Груп» за травень та липень 2013 р., не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети та приналежності Позивача до організації футбольних турнірів, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України у взаємозв'язку з положеннями Закону №996 пов'язують виникнення у ТОВ «РосУкрЕнерго» права включення спірної суми податкового кредиту з ПДВ розміром 482 917,00 грн., а тому не вбачається підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.12.2013 р. №97026552201.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрЕнерго» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін