Ухвала

від 11.12.2014 по справі 826/20684/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20684/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2013 року № 97026552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РосУкрЕнерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ірида Груп» за період з 01 травня 2013 року по 31 травня 2013 року та з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 21 листопада 2013 року №675/26-55-22-01/25402952.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у травні місяці 2013 року на загальну суму 188 416,73 грн. та у липні місяці 2013 року на загальну суму 294 500,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №97026552201 від 02 грудня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ розміром 603 646,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 482 917,00 грн. та штрафні санкції - 120 729,00 грн.).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «РосУкрЕнерго» (Замовник) та ТОВ «Ірида Груп» (Агентство) укладено ряд договорів про організацію рекламної компанії, згідно яких Агентство за завданням і за рахунок Замовника надає останньому послуги з підготовки і розміщення рекламних матеріалів по завданню Замовника в рамках проведення турнірів з футболу. Порядок розміщення рекламних матеріалів Замовника, вартість і порядок оплати, терміни розміщення рекламних матеріалів вказані в завданнях на надання рекламних послуг, додається до договорів як невід'ємна їх частина, а саме: Договір №19 від 05 травня 2013 року (термін проведення турніру з футболу з 05 травня 2013 року по 31 травня 2013 року), Договір №53 від 30 червня 2013 року (термін проведення турніру з футболу з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року).

Так, на підтвердження виконання вимог укладених Договорів про організацію рекламної компанії позивачем були надані підписані Замовником та Агентством акти №1-№19 до Договору №19 та акти №1-№31 до Договору №53 з коротким описом наданих ТОВ «Ірида Груп» послуг.

Судом встановлено, що за надані за Договорами послуги, Агентством були виписані ТОВ «РосУкрЕнерго» податкові накладні, суми ПДВ яких позивачем було включено до податкового у травні місяці 2013 року на загальну суму ПДВ - 188 416,73 грн., а також у липні місяці 2013 року на загальну суму ПДВ - 294 500,00 грн.

При цьому, згідно п.2.1 укладених Договорів про організацію рекламної компанії, Агентство зобов'язується надати Замовнику звіт про виконання завдання.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які звіти ТОВ «Ірида Груп» про виконання завдань до укладених Договорів №19 та №53.

На підтвердження виконання Агентством відповідних завдань Замовника, до Договорів про організацію рекламної компанії ТОВ «РосУкрЕнерго» були надані підписані акти, в яких міститься лише короткий опис наданих послуг, що не є відповідним звітом про виконання завдань.

Крім того, згідно п. 4.2 укладених Договорів №19 та №53, оплата послуг Агентства здійснюється Замовником згідно виставленим Агентством рахунків.

При цьому, позивачем не було надано виставлених ТОВ «Ірида Груп» рахунків за надані послуги, необхідність яких встановлено вимогами Договорів про організацію рекламної компанії.

На підтвердження факту перерахування грошових коштів за надані рекламні послуги (виготовлення інформаційно-рекламних матеріалів по оформленню футбольних турнірів, організатором яких є ТОВ «РосУкрЕнерго») позивачем було надано банківські виписки.

Разом тим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вони не є беззаперечним доказом підтвердження факту повного розрахунку позивача за надані контрагентом послуги, відповідно до укладених Договорів №19 та №53.

Крім того, згідно банківської виписки від 01 листопада 2013 року №11218 за Договором №53 ТОВ «РосУкрЕнерго» були сплачені Агентству кошти у сумі 350 000,00 грн., однак за завданнями №1-31 та актами №1-№31 послуги були надані ТОВ «Ірида Груп» на суму 762 000,00 грн., отже оплата була здійснена позивачем лише частково, а доказів щодо повного розрахунку з контрагентом за отримані послуги надано не було.

Також, пунктом 3.1 укладених Договорів №19 та №53 встановлено, що Замовник зобов'язується своєчасно надати Агентству достовірну і законну інформацію для підготовки рекламних матеріалів (тексти, малюнки, технічні, статистичні і інші дані, опис, ролики, ліцензії, сертифікати на рекламовану продукцію, роботи, послуги), проте жодних доказів надання позивачем такої інформації судом не вбачається.

В матеріалах справи наявна копія журналу «Футбольної бізнес асоціації» та фотографії з футбольних матчів, з яких вбачається рекламні матеріали, розташовані на стінах спортивного залу.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги зазначені матеріали, оскільки жодних доказів щодо їх виготовлення саме ТОВ «Ірида Груп» позивачем не надано, як і не надано доказів щодо розміщення даних рекламних плакатів.

Крім того, основними видами діяльності позивача, згідно із довідки з ЄДРПОУ серії АА №200859, є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що не пов'язано із організацією проведення футбольних турнірів.

При цьому, рекламних матеріалів стосовно здійснення позивачем торгівлі нафтопродуктів виготовлених Агентством, на підтвердження реальності виконання умов Договорів про організацію рекламної компанії, позивачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ «РосУкрЕнерго» та ТОВ «Ірида Груп», оскільки не встановлено мету їх використання в своїй господарській діяльності.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" та відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрЕнерго" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.