Постанова

від 12.02.2014 по справі 826/11735/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11735/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Епель О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Енерго» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2013 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, за участю прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Січ Енерго» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.07.2013 року № 0001082201 та № 0001072201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Січ Енерго» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних рішень податкової інспекції, а тому відмовив в їх скасуванні. Апеляційна інстанція не підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

Податковим органом було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Січ Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес», ТОВ «Спецбуденергопостач», ТОВ «Електро - Буд - Постач» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2013 року за № 95/22-2-05/35536019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 139.1.6, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1119068,00 грн..

Наведене вище послужило підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, поданих позивачем документів на підтвердження реальності виконання господарських операцій з контрагентами, на думку суду першої інстанції виявилось недостатньо.

За ст. 11 КАС України, де зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи те, що судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, як того вимагає КАС України, суд мав запропонувати позивачу надати докази, яких, на його думку, не вистачає для підтвердження реальності господарських операцій.

В ході апеляційного розгляду апелянтом було надано ряд документів на підтвердження реальності та товарності проведених господарських операцій, оскільки неможливо прийняти законне рішення без з'ясування і дослідження всіх обставин справи в повному обсязі та надання належної правової оцінки всім первинним документам, апеляційна інстанція вважає за необхідне дослідити подані. Таким чином, оскільки рішення повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, колегія судів не може проігнорувати та не взяти до уваги надану позивачем первинну документацію.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник), з одного боку, та ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець), з іншого боку, було укладено договір підряду на виконання робіт №09-02/2011 від 09.02.2011 р. В даному договорі зазначено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується, у межах договірної ціни, на свій ризик, власними силами виконати та здати, в установлений договором строк, реконструкцію підстанції 29 35/6 РП-бкВ ВРП-35 із заміною ОД-35 на вакуумні вимикачі 35 кВ, а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх. Договірна ціна робіт складає: 448 771,96 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 74795,33 грн.

Відповідно до розділу 6 договору, по закінченню кожного етапу робіт виконавець представляє замовнику виконані обсяги та акти здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом 5-ти робочих днів зобов'язаний розглянути та підписати акти здачі-приймання або надати мотивовану відмову від приймання робіт.

На підтвердження виконання умов даного договору апелянтом надано: виписка з банківського рахунку від 27.05.2011р.; податкова накладна №41 від 27.05.2011 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 31.05.2011 року; акт приймання-виконаних будівельних робіт від 31.05.2011 р.

Таким чином, узгодження вартості робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 31.05.2011 року. Договірна ціна робіт визначається згідно ДНАОП 0.00-1.21-98 із змінами та доповненнями на основі твердих кошторисів відповідно до додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Оплата робіт здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес», що підтверджується банківською випискою від 27.05.2011 року.

Аналіз вищезазначених документів, дає змогу зробити висновок, що господарські операції за договором підряду на виконання робіт №09-02/2011 від 09.02.2011 р. мали реальний характер.

Між позивачем (замовник), з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець), з іншого боку, було укладено договір № 16 - 03/2011 на виконання робіт з розробки робочого проекту заміна вимикача 110 кВ ПС-110/6 кВ «ДСК» №16-03/2011 від 16.03.2011 р.

Згідно розділу 1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання проектних робіт з розробки робочого проекту із заміни вимикача 110 кВ ПС- 110/6 кВ «ДСК» відповідно до кошторисної документації (додаток №1 до даного договору). Замовник забезпечує приймання і оплату виконаних підрядником робіт.

Договірна ціна робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначається кошторисною документацією (додаток № 1 до договору) і складає з урахуванням ПДВ 56 526,00 грн., у т.ч. 20% ПДВ - 9421,00 грн.

Датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. При несвоєчасному початку виконання та/або при порушенні строку закінчення виконання робіт замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника не менш, ніж за 5 днів до дати розірвання Договору, та вимагати від підрядника компенсації збитків.(розділ 3 договору)

Зміст Робочого проекту, що підлягає оформленню та здачі підрядником замовнику за договором, а також вимоги до нього визначаються завданням на проектування (додаток № 2 до Договору) і нормативними документами в області проектування та будівництва (реконструкції).

Після завершення робіт з розробки Робочого проекту підрядник протягом 5 днів передає замовнику по накладній укомплектований Робочий проект у чотирьох екземплярах, і акт приймання-передачі виконаних робіт в двох екземплярах. Акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 календарних днів з дня його одержання від підрядника підписується замовником і направляється підряднику, або повертається без підписання з мотивованою відмовою.

На підтвердження виконання умов даного договору апелянтом надано: акт № 12 здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2011 року, податкову накладну № 17 від 26.04.2011 року, податкову накладну № 18 від 29.04.2011 року, виписку з банківського рахунку від 26.04.2011р. та 29.04.2011 року, сводну схему №34; схему №1, схему №2, розрахунок командировочних.

Аналіз вищезазначених документів, дає змогу зробити висновок, що господарські операції за договором № 16 - 03/2011 від 16.03.2011 р. мали реальний характер.

Між позивачем (замовник), з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець), з іншого боку, було укладено договір №18/116 від 18.03.2011 р на проектно-вишукувальні роботи.

Відповідно до розділу 1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується, у межах договірної ціни, на свій ризик, власними силами виконати та здати, в установлений договором строк, проектно-вишукувальні роботи стадії «РП», а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

У результаті виконання робіт виконавець по акту передає замовнику проектно-вишукувальні роботи у чотирьох примірниках. Склад документації, яка надається замовнику на кожному етапі виконання та по закінченні робіт регламентується ДБН А.2.2-3-2004. Договірна ціна робіт складає: 29 576,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 4929,33 грн.

Пунктом 6.1 та пунктом 6.2 договору передбачено, що по закінченню кожного етапу робіт виконавець представляє замовнику виконані обсяги та акти здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом 5-ти робочих днів зобов'язаний розглянути та підписати акти здачі-приймання або надати мотивовану відмову від приймання робіт.

На підтвердження виконання умов даного договору апелянтом надано: акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2011 р., податкову накладну № 6 від 30.03.2011, банківську виписку від 26.04.2011р., договір на проектно-вишукувальні роботи № 116-51 від 01.03.2011 року з додатками, акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.04.2001 року.

Аналіз вищезазначених документів, дає змогу зробити висновок, що господарські операції за договором №18/116 від 18.03.2011 року мали реальний характер.

Висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано суду акти здачі-приймання виконаних вище робіт по закінченню кожного етапу виконаних робіт, як було передбачено вищезазначеними договорами, на думку колегії суддів є помилковим, так як з аналізу наданих документів вбачається, що усі роботи за договором були виконані в один етап, а тому відповідно сторонами підписувався лише один акт виконаних робіт. Даний порядок не суперечить ані Договору підряду на виконання робіт №09-02/2011 від 09.02.2011 р., ані чинному законодавству України.

Також висновок суду І інстанції, що в акті здачі-приймання виконаних робіт від 30.04.2011 р. зазначено виконання робіт які не передбачені договором № 18/116, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки в акті здачі - приймання виконаних робіт вказано виконання проектно - вишукувальних робіт саме стадії «РП».

Між позивачем (замовник), з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець), з іншого боку, було укладено договір 05/05-2011 на виконання робіт з розробки проектної документації «Реконструкція електричного обладнання РП-10 кВ» від 05.05.2011 р.

Відповідно до розділу 1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з розробки проектної документації «Реконструкція електричного обладнання РП -10 кВ» відповідно до кошторисної документації яка є додатком №1 до договору. Замовник забезпечує приймання і оплату виконаних підрядником робіт.

Договірна ціна робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначається кошторисною документацією (додаток № 1 до договору) і складає з урахуванням ПДВ 120 104,40 грн., у т.ч. 20% ПДВ - 20 017,40 грн.

Строки виконання робіт: початок виконання робіт - травень 2011 р.; закінчення виконання робіт - червень 2011 р.

Датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту - приймання-передачі виконаних робіт. При несвоєчасному початку виконання та/або при порушенні строку закінчення виконання робіт замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника не менш, ніж за 5 днів до дати розірвання договору, та вимагати від підрядника компенсації збитків.

Зміст Робочого проекту, що підлягає оформленню та здачі підрядником замовнику за договором, а також вимоги до нього визначаються завданням на проектування який є додатком № 2 до договору і нормативними документами в області проектування та будівництва (реконструкції). Після завершення робіт з розробки Робочого проекту підрядник протягом 5 днів передає замовнику по накладній укомплектований Робочий проект у чотирьох екземплярах, і акт приймання-передачі виконаних робіт в двох екземплярах. Акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 календарних днів з дня його одержання від підрядника підписується замовником і направляється підряднику, або повертається без підписання з мотивованою відмовою.

На підтвердження виконання умов даного договору апелянтом надано: акт здачі-приймання виконаних робіт 30.05.2001р., податкову накладну №45 від 30.05.2001р., виписку з банківського рахунку від 06.06.2011 року, договір про закупівлю робіт №716/08-КМ-11 від 29.04.2011 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 12.09.2011 року, акт на приймання-виконання будівельних робіт №2 від 12.09.2011 р.

Аналіз вищезазначених документів, дає змогу зробити висновок, що господарські операції за договором № 05/05-2011 від 05.05.2011 року мали реальний характер.

Крім того між позивачем (замовник), з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець), з іншого боку, було укладено такі Договори:

- договір поставки №СЕ-3 від 08.08.2011 р. на поставку товару, а саме: комплект адаптації до шафи захисту трансформатора ТІ, комплект адаптації до шафи захисту трансформатора Т2;

- договір поставки №26-04/12 від 27.04.2012 р. на поставку товару, а саме: Кабель КВВГЕнг 4х1,5, Кабель КВВГЕнг 7х1,5, Кабель КВВГЕнг 10х1,5, Кабель КВВГЕнг 14х1,5, Кабель КВВГЕнг 19х1,5, Кабель КВВГЕнг 27х1,5, Кабель КВВГЕнг 10х2,5, Кабель КВВГЕнг 14х2,5, Кабель КВВГЕнг 19х2,5;

- договір поставки №22-05/12 від 23.05.2012 р. на поставку товару, а саме: опорні конструкції до вимикача 110 кВ, кріплення під опорні конструкції, шафа управління до вимикача 110 кВ.;

- договір поставки №30-01/11 від 30.05.2011 р. на поставку товару, а саме: шафа захисту трансформатора ТІ (без комплекту адаптації), шафа захисту трансформатора Т2 (без комплекту адаптації), шафа РШ-19 (з двома блоками РПН типу ZX 410), шафа власних потреб типу ШНВА, шафа оперативного струму SOT-01-50 А.г, шафа центральної сигналізації ЦС, шафа захисту ТН, шафа захисту секційного вимикача СВ;

- договір поставки №25/12-06 від 25.06.2012 р. на поставку товару, а саме: балон з елегазом, балон з азотом;

- договір поставки №25-06/12 від 25.06.2012 р. на поставку товару, а саме: камінь бут;

- договір поставки №26-06/12 від 26.06.2012 р. на поставку товару, а саме: опорні конструкції до вимикача 170 кВ, кріплення під опорні конструкції вимикача, шафа управління до вимикача 170 кВ, опорні конструкції до трансформатора 170 кВ, шафа управління до трансформатора 170 кВ, кріплення під опорні конструкції до трансформатора.

На підтвердження виконання умов даних договорів надано видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, журнал реєстрації довіреностей за 2011 рік, журнал реєстрації довіреностей за 2012 рік, довіреність № 6466 від 18.12.2012 р., товарно-транспортні накладні.

Також між позивачем (замовник), з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю «Джі. Ем. Ем. Експрес» (виконавець), з іншого боку, було укладено наступні договори:

- договір на виконання робіт №СЕ-4 від 08.08.2011 р. на виконання розробки монтажних схем, рядів затискачів та клемних рядів для шаф захисту трансформаторів ТІ, Т2, на суму 27 000,00 грн.;

- договір на виконання робіт №СЕ-16 від 19.09.2011 р. на виконання робіт з прокладання контрольних кабелів на ПС 35/10 кВ «Гута» (надалі - об'єкт) відповідно до кошторисної документації (Додаток №1 Договору), на суму 72 000,00 грн.;

- договір на виконання робіт №СЕ-17 від 20.09.2011 р. на виконання роботи з реконструкції ПС-110/10 кВ №10, м. Севастополь, на суму 24 000,00 грн.;

- договір на виконання робіт №31-11/11 від 21.09.2011 р. на виконання робіт з прокладання контрольних кабелів на ПС 35/10 кВ «Міжгіря», на суму 35 200,00 грн.;

- договір на виконання робіт з розрахунку уставок релейного захисту та автоматики на ПС Партизан 110/6 кВ ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» №21-04/12 від 23.04.2012 р. на виконання робіт з розрахунку уставок релейного захисту та автоматики на ПС Партизан 110/6 кВ ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», на суму 40 000,00 грн.;

договір №22-04/12 від 23.04.2012 р. на виконання робіт з розробки схем шаф релейного захисту та автоматики на ПС Партизан 110/6 кВ ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», на суму 80 000,00 грн.

На підтвердження виконання даних договорів апелянтом надано додатки до договорів, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки.

Між позивачем (замовник), з одного боку, та ТОВ «Спецбуденергопостач» (виконавець), з іншого боку, було укладено наступні договори:

договір поставки №12-30/07 від 30.07.2011 р. на поставку товару, а саме: автомати ліквідації асинхронного режиму 01, контролер панелей 10, мультипортовий контролер АСОЕ;

договір поставки №30-07/СІЧ від 30.07.2012 р. на поставку товару, а саме: контейнер для транспортування мікропроцесорних терміналів ЯКТ-04, контейнер для транспортування шафи ЯКТ -02;

договір поставки №30-11/12 від 30.11.2012 р. на поставку товару, а саме: резервне джерело постійної напруги РДПН;

договір поставки №08-12/08 від 08.08.2012 р. на поставку товару, згідно специфікації.

На підтвердження виконання умов даних договорів апелянтом надано видаткові накладні №СП-0000028 від 31.07.2012р., №СП-0000027 від 31.07.2012р., податкові накладні №158 від 31.07.2012р., №157 від 31.07.2012р., журнал отримання довіреностей за 2012 рік, товарно-транспортні накладні від 31.07.2012р., 29.12.2012р., накладні на випуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, договори оренди місць для розміщення автомобілів №07/09 від 31.12.2009р., акти прийому-передачі від 01.08.2011, 30.11.2011р.. 01.09.2012р.

Між позивачем (замовник), з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю «Електро-Буд-Постач» (виконавець), з іншого боку, було укладено наступні договори:

договір поставки №СЕ-16 від 30.09.2011 р. на поставку товару, а саме: реле макс. струму з шунтуванням RT 204; реле REST-2.4; пристрій захисту, управління і автоматики PREMKO RT.104;

договір поставки №26-12/11 від 26.12.2011 р. на поставку товару, згідно специфікації;

договір поставки №04-04/12 від 04.04.2012 р. на поставку товару, а саме: схема модуль А01;

договір поставки №27-04/12 від 27.04.2012 р. на поставку товару, а саме: кабель КВВГЕнг 27х1,5.

На підтвердження виконання умов даних договорів апелянтом надано видаткові накладні №21091156 від 21.09.2011р., №ЕБ-0000027 від 31.10.2012р., податкові накладні №106 від 21.09.2011р., №81 від31.10.2012р., №60 від 28.02.2012р., №240 від 26.12.2011р., №242 від 27.12.2011р., № 21 від 25.01.2012р., №24 від 26.01.2012р., № 29 від 30.01.2012р., журнал реєстрації довіреностей за 2011 рік, 2012 рік, товарно-транспортні накладні від 21.09.2011 р., 31.10.2011р., накладні на випуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, договори оренди місць для розміщення автомобілів №07/09 від 31.12.2009р., акти прийому-передачі, довіреність №175 від 21.09.2011р., №1166 від 18.10.2011р.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виходячи з приписів пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту та валових витрат, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Апеляційна інстанція не може не звернути увагу на те, що 29.01.2014 року представником відповідача було подано додаткові пояснення в яких було зазначено, що на усіх товарно-транспортних накладних, наданих позивачем до суду, не міститься відомості у графах 9 - 47, що не дають змогу ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції щодо навантаження, розвантаження, часу прибуття, вибуття, простою, відстані перевезень тощо. Також зауважено, що автомобіль VOLVO, що фігурує у деяких ТТН за позивачем не зареєстровано та жодних доказів на їх оренду позивачем не надано, що свідчить про факт підроблення документів.

В свою чергу, на спростування вищезазначених доводів податкового органу, апелянтом було подано заперечення, що позивач під час проведення перевірки податковим органом не надав йому документи, так як перевірка була незаконною, а тому у позивача не було обов'язку надавати будь-які документи.

Також, судова колегія не може не погодитися з посиланнями апелянта, що усі товарно-транспортні накладні, які надані позивачем суду, містять обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва документа, дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (особа яка дозволила відпуск товару, особа яка прийняла товар, водій-експедитор); особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (директор, водій-експедитор, особа яка прийняла товар).

ТОВ «Січ Енерго» також правомірно звернули увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11, відповідно до якого, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, проаналізувавши усі вищевказані документи, колегія суддів вважає, що оформлені сторонами договори підряду, договори виконання робіт, первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні - вимогам п. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. При цьому, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про фактичне виконання як позивачем, так і його контрагентами, своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами підряду та договорами виконання робіт, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а, отже, позивач мав право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку, зокрема, формуванню податкового кредиту та формування витрат.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києві від 05.04.2013 № 591/22.2.09/34352743 «Про неможливість проведення зустрічної звірки» суб'єкта господарювання ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» (код за ЄДРПОУ 34352743) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2012 р. по 31.03.2013 р. та акт ДПІ у Печерському районі м. Києві від 17.04.2013 № 1387/22.1./37268639 «Про неможливість проведення зустрічної звірки» суб'єкта господарювання ТОВ «Спецбуденергопостач» (код ЄДРПОУ 37268639) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Маркітант Груп» (код за ЄДРПОУ 37866462) за травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року, не можуть бути взяті до уваги апеляційною інстанцією з огляду на наступне.

З системного аналізу положень п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, п. п. 6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. N 1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N 984, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

При цьому, чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

В даному випадку, апеляційна інстанція не може також не зауважити, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що в зазначених вище актах предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Також Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, встановлено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, перевіривши дійсність господарських взаємовідносин апелянта з контрагентами, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, з огляду на наявність всіх необхідних первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій. Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє підлягає скасуванню.

Не може колегія суддів не звернути увагу також на те, що документальна позапланова перевірка позивача проводилась на підставі Наказу №53 від 11.06.2013 р., в якому податковий орган, посилаючись на підп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, прийняв рішення про проведення позапланової перевірки.

Аналіз змісту пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України свідчить, що право на проведення документальної позапланової перевірки та прийняття і оформлення рішення про проведення позапланової перевірки виникає виключно за наявності одночасно двох умов:

1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства;

2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте, жодна з наведених вище умов відносно позивача не виконувалась.

Так, на адресу ТОВ «Січ Енерго» був направлений лише один запит №5360/10/22-214 від 26.04.2013 (отриманий позивачем 10.05.2013 р.) щодо надання пояснень та документального підтвердження відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Джі. Ем. Ем. Експрес» (код ЄДРПОУ 34352743), за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2013 р. На зазначений запит позивачем своєчасно надано відповідь № 122 від 20.05.2013 р. Запитів стосовно взаємовідносин з ТОВ «Спецбуденергопостач» (ЄДРПОУ 37268639) та ТОВ «Електро-Буд-Постач» (ЄДРПОУ 37450190) на адресу позивача не надходило, а отже в останнього не виникало обов'язку надати податковому органу інформацію по вказаним контрагентам.

Крім того, в жодному документі, зокрема, ні в запиті, ні в наказі щодо проведення перевірки не вказано, які саме виявлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового законодавства.

За таких обставин вищезгаданий наказ було видано з порушенням п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тобто, у відповідача були відсутні підстави для видання цього наказу та для проведення на його підставі документальної позапланової виїзної перевірки. Податкове повідомлення - рішення, винесено за результатами перевірки, яку було призначено та проведено з порушенням п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, не може бути визнано таким, що винесено з дотриманням вимог чинного податкового законодавства. В свою чергу, позивачем наказ про проведення перевірки не оскаржував ся в судовому порядку, а тому відсутні підстави для його скасування.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо непричетності громадянина ОСОБА_3 в частині митного оформлення товарів на його ім'я, не відповідає встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому є незаконним та необґрунтованим.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог апелянт, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено неправильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційна інстанція дійшла однозначного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 41, 199, 200, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Енерго» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2013 р. скасувати, постановити нову якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.07.2013 року № 0001072201 та № 0001082201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17.02.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Епель О.В.