Рішення

від 11.02.2014 по справі 911/4158/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"11" лютого 2014 р. Справа № 911/4158/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ Профі», м. Рівне до Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський автобусний парк», м. Біла Церква про стягнення 12539,55 грн. за участю представників:

позивача:Степанов О.Л. - дов. від 15.10.2013р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ Профі» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський автобусний парк» (далі - відповідач) про стягнення 12539,55 грн., з яких 12000 грн. основний борг, 539,55 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором поставки обладнання від 01.02.2012р. № 01/12К щодо здійснення повного розрахунку за поставлене обладнення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки обладнання від 01.02.2012р. № 01/12К (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язується поставити, а відповідач - покупець оплатити та прийняти обладнання (надалі товар чи обладнання), комплектність та ціни на яке вказані в додатку № 1 від 01.02.2012р., який підписаний обома сторонами та є невід'ємною частиною даного договору (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка та монтаж обладнання проводиться протягом 30 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі згідно п. 5.1 даного Договору.

Пунктом 2.2 встановлено, що датою поставки обладнання вважається дата,

вказана в акті приймання-передачі, підписаних представниками Сторін.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору, після підписання договору та виставлення рахунку покупець сплачує передоплату, що складає 38000 грн., в т.ч. ПДВ 6333,33 грн. Другу частину загальної суми договору, що складає 12000 грн. в т.ч. ПДА 2000 грн. покупець сплачує до 15.03.2012р.

Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.5 договору).

В додатку № 1 до договору поставки обладнання № 01/12 К від 01.02.2012р. сторони визначили, обладнання, його комплектність та ціну по якій позивач зобов'язується поставити його відповідачу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обладнання на суму 50000 грн., а відповідач вказане обладнання прийняв, що підтверджується складеним сторонами 01.03.2012р. актом приймання-передавання обладнання за договором № 01-12 К від 01.02.2012р. Відповідно до акту обладнання та аксесуари в кількості згідно додатку № 1 до даного договору були встановлені та запущені в експлуатацію за адресою: м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18 в повній комплектації та робочому стані; роботи по установці, монтажу та запуску обладнання були виконанні постачальником в повному обсязі, а також:

Поставка зазначеного обладнання також підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2019р. № 9 на суму 2250 грн. видатковими накладними: від 28.02.2012р. № РВ-0000020 на суму 26189,11 грн., від 01.03.2012р. № РВ-0000023 на суму 3900 грн., від 28.02.2012р. № РВ-0000021 на суму 9560,89 грн., від 01.03.2012р. № РВ-0000022 на суму 8100 грн. та довіреностями від 28.02.2012р. № 14, від 28.02.2012р. № 13.

Зазначені видаткові накладні та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена печаткою товариств. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Для оплати поставленого по вказаним видатковим накладним та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури від 02.02.2012р. № 03 К на суму 46500 грн. та від 24.02.2012р. № 04 К на суму 3500 грн.

Враховуючи, що відповідач за поставлене обладнання по переліченим видатковим накладним та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в повному обсязі не розрахувався, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 20.05.2013р. № 2, якою просив сплатити наявну заборгованість у розмірі 12000 грн. Відправлення вказаної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 27.05.2013р. та фіскальним чеком «Укрпошта» від 27.05.2013р. № 8550, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану вимогу щодо здійснення повного розрахунку за поставлене обладнання не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення сумі 12000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлене обладнання, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується борг в розмірі 12000 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 12000 грн. заборгованості за поставлене обладнання.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12000 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання за період з 01.04.2012р. по 01.10.2013р. в розмірі 539,55 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, з врахуванням індексу інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання та є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» і на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат з врахуванням п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 № 01-06/928/2012 та рекомендацій щодо порядок проведення підрахунку інфляційних втрат викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» судом встановлено, що за період з 01.04.2012р. по 01.10.2013р. сукупний індекс інфляції становив 98,5 %. Тобто у заявленому позивачем періоді була як інфляція так і дефляція - сукупний індекс інфляції менше одиниці та показник інфляційних процесів становив одиницю (інфляційного збільшення не відбувалось), в зв'язку з чим сума інфляційних втрат має від'ємне значення, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 539,55 грн. інфляційних втрат є безпідставною, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1500 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 1500 грн., позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 15.10.2013р. № 32, квитанцію від 16.10.2013р. № 181 на суму 1500 грн., ордер на надання правової допомоги серії КВ № 099555 від 15.10.2013р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4216/10 від 08.07.2010р., виданого на ім'я Степанов О.Л.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Степановим О.Л. укладено договір про надання правової допомоги від 15.10.2013р. № 32 (далі - договір) за умовами якого клієнт - позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надання правової допомоги щодо представництва інтересів ТОВ «РВ Профі» у Господарському суді Київської області, Київському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України з усіма правами, які надані законом позивачу (з правом подання позову), відповідачу, третій особі, в тому числі з правом повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, зміни розміру позовних вимог, оскарження рішення суду, при веденні господарської справи за позовом Клієнта до Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський автобусний парк», про стягнення боргу, з усіма правами представника, що полягає у наступному: формулювання правової позиції; написання позовної заяви; написання заяв, клопотань, скарг до суду та інші інстанції; участь у судовому розгляді справи у суді першої інстанції; подання доказів; оскарження рішення, ухвал суду в апеляційній інстанції, та прийняття участі при розгляді в апеляційній інстанції; отримання належно завірених копій судових рішень та наказу суду (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 оплата за надані послуги становить 1500 грн.

На виконання умов договору адвокат Степанов О.Л. надав відповідачу передбачені договором послуги з надання правової допомоги.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 1500 грн., що підтверджується квитанцією від 16.10.2013р. № 181 на суму 1500 грн. завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Згідно сформованого Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, що міститься на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, адвокат - Степанов Олександр Леонідович діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 08.07.2010р. № 4216/10. Завірена копія витягу міститься в матеріалах справи.

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаним договором, відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд, з урахуванням обставин справи, обмежує розмір відшкодування судових витрат з оплати послуг адвоката до 500 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський автобусний парк» (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18, ідентифікаційний код 05538721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ Профі» (33018, Рівненська область, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 25, ідентифікаційний код 32936385) 12000 (дванадцять тисяч) грн. заборгованості, 1646 (одну тисячу шістсот сорок шість) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору, 500 (п'ятсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 17.02.2014р.