Рішення

від 10.02.2014 по справі 916/2550/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р.Справа № 916/2550/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Денисенко Л.М.,

від відповідача - ОСОБА_2,

від третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 175186,13 доларів США і 65007,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 16.12.2013 р. та 27.01.2014 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.07.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 4242, а саме на нерухоме майно - нежилі приміщення першого поверху загальною площею 119,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного майна з прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 187885,13 доларів США і 65007,74 грн., посилаючись на наступне.

18.07.2008 р. між ВАТ „Морський транспортний банк" (правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях якого виступає ПАТ „Марфін Банк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 296/R та додаткові угоди № 1 від 31.05.2008 р. і № 2 від 15.11.2010 р. Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у банку 18.07.2008 р. і терміном погашення по 18.07.2023 р. включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 203 110,00 доларів США, зі сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 12% річних за фактичний період користування кредитом на фактичну суму залишку заборгованості за кредитом, а позичальник в свою чергу зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в кредитному договорі, повернути банку кредит, сплатити щомісяця відсотки за користування кредитними коштами, розраховані відповідно до п.п. 3.1., 3.3. договору, а також сплатити комісії, пені та штрафи, передбачені умовами цього договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення кредиту, вартість кредиту, супутніх послуг, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов'язань позичальника зазначена у відповідному розрахунку, що є невід'ємними частинами кредитного договору.

Як вказує позивач, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ТОВ „Співдружність" було укладено договір іпотеки від 18.07.2008 р., відповідно до п. 7 якого в іпотеку банку надано нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 119,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі: договору купівлі-продажу № 250 нежилих приміщень шляхом викупу, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 12.09.2007 р., зареєстрований в реєстрі за № У-707, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за номером 2343622 згідно витягу з Державного реєстру правочинів за № 4597239 від 12.09.2007 р., наданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4

За ствердженнями позивача, на підставі письмових повідомлень про видачу кредитних коштів банком надано позичальнику 180 000,00 дол. США кредиту. Вказаний факт видачі кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки від 21.07.2008 р. та меморіальний ордер № 25 від 21.07.2008 р. Однак, в порушення умов кредитного договору позичальник від своєчасного виконання зобов'язань по поверненню кредиту за встановленим графіком та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитними коштами ухиляється.

Зокрема, позивач вказує, що станом на 10.09.2013 р. заборгованість за кредитним договором № 296/R від 18.07.2008 р. становить 187885,13 доларів США та 65007,74 грн., в т.ч. 157430,96 доларів США - заборгованість за наданим кредитом (основний борг), 30454,17 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків, 10193,09 грн. - заборгованість по пені за несплату основного боргу, 44213,42 грн. - заборгованість по пені за несплату процентів, 10601,23 грн. - заборгованість по сплаті штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань.

Так, позивач зазначає, що відповідачу було направлено попередження від 01.06.2013 р. № 931 про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язання за кредитним договором, однак вимога банку залишилася без задоволення, що надає йому право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2013 р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/2550/13 та розгляд справи призначено в засіданні суду.

У судовому засіданні 04.10.2013 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2. Так, заявник вказав, що спірний кредитний договір № 296/R та додаткові угоди до нього № 1 від 31.05.2008 р. і № 2 від 15.11.2010 р., по яким виникла спірна заборгованість, були укладені між ПАТ „Марфін Банк" та ОСОБА_2, який виступив позичальником перед банком.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2013 р. до участі у справі № 916/2550/13 було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 як позичальника за кредитним договором, по якому виникла спірна заборгованість.

На підставі розпорядження голови суду від 04.12.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Петрова В.С. на лікарняному з 04.12.2013 р., вказану справу № 916/2550/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Рога Н.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2013 року справу № 916/2550/13 прийнято до провадження судді Рога Н.В.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 09.12.2013 року справу № 916/2550/13 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С. у зв'язку з його виходом з лікарняного.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2013 р. справу № 916/2550/13 прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

16.12.2013 р. ПАТ „Марфін Банк" було подано до господарського суду Одеської області заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 119-120), згідно якої позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.07.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 4242, а саме нежилі приміщення першого поверху загальною площею 119,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження, передбаченою Законом України „Про виконавче провадження", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 296/R від 18.07.2008 р. в сумі 180386,13 доларів США та 65 007,74 грн., у т.ч.:

- заборгованість за наданим кредитом (основний борг) в сумі 151248,60 дол. США, що за курсом НБУ на 07.03.2012 р.: 7,9880 грн./дол. США еквівалентно 1 208 173,82 грн.;

- заборгованість по сплаті відсотків в сумі 29137,53 дол. США, що за курсом НБУ на 07.03.2012 р.: 7,9880 грн./дол. США еквівалентно 232750,59 грн.;

- заборгованість по пені за несплату основного боргу в сумі 10193,09 грн.;

- заборгованість по пені за несплату процентів 44213,42 грн.;

- заборгованість по сплаті штрафу за невиконання прийнятих на себе зобов'язань в сумі 10601,23 грн.

У судовому засіданні 10.02.2014 р. представник позивача уточнив, що у зв'язку з частковою оплатою позичальником заборгованості за кредитним договором в сумі 5200,00 дол. США розмір основного боргу за наданим кредитом складає 146902,48 дол. США, що еквівалентно 1173457,01 грн. за курсом НБУ на 07.03.2012 р. - 7,9880 грн./дол. США.; заборгованість по відсоткам складає 28283,65 дол. США, що еквівалентно 225929,80 грн. за курсом НБУ на 07.03.2012 р.- 7,9880 грн./дол. США.

Відтак, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням частково погашеної суми заборгованості, а саме: звернути стягнення на вказаний в позові та заяві про зменшення позовних вимог предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 296/R від 18.07.2008 р. в сумі 175186,13 доларів США та 65 007,74 грн., у т.ч.:

- заборгованість за наданим кредитом (основний борг) в сумі 146 902,48 доларів США, що за курсом НБУ на 07.03.2012 р.: 7,9880 грн./дол. США еквівалентно 1173457,01 грн.;

- заборгованість по сплаті відсотків в сумі 28283,65 дол. США, що за курсом НБУ на 07.03.2012 р.: 7,9880 грн./дол. США еквівалентно 225929,80 грн.;

- заборгованість по пені за несплату основного боргу в сумі 10193,09 грн.;

- заборгованість по пені за несплату процентів 44213,42 грн.;

- заборгованість по сплаті штрафу за невиконання прийнятих на себе зобов'язань в сумі 10601,23 грн.

Відповідач та третя особи відзив на позов не надали, проте представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні визнав наявність заборгованості у третьої особи перед позивачем та пояснив, що вказана заборгованість частково сплачується.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

18.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк" та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір № 296/R, відповідно до якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник в свою чергу зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, а також здійснювати погашення заборгованості за цим договором.

Також в п. 1.3. кредитного договору сторонами визначено, що одним із видів забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека нежилого приміщення першого поверху, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ТОВ „Співдружність" на праві власності.

Так, судом з'ясовано, що 18 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Співдружність" (іпотекодавець), що діє як майновий поручитель ОСОБА_2, та Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки від 18.07.2008 р., який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 4242.

Згідно п. 1 договору іпотеки предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

У відповідності з п. 2 договору іпотеки за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 18.07.2008 р. № 296/R, укладеного між іпотекодержателем та позичальником по поверненню кредиту, наданого з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника у іпотекодержателя у вигляді непоновлюваної лінії у сумі 203110,00 дол. США з 18 липня 2008 р. і терміном погашення по 18 липня 2023 р. включно.

В п. 6 договору іпотеки зазначено, що іпотекодавець з умовами кредитного договору ознайомлений і вони йому повністю зрозуміли.

Відповідно до п. 7 договору іпотеки в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку Банку нерухоме майно (предмет іпотеки), що є власністю іпотекодавця, а саме: нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 119,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 250 нежилих приміщень шляхом викупу, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 12 вересня 2007 р., зареєстрований в реєстрі за № У-707, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за номером 2343622 згідно Витягу з Державного реєстру правочинів за № 4597239 від 12.09.2007 р., наданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності за № 18423231, про що зроблений запис за № 589 на стор. 60 у книзі 70неж, що підтверджується Витягом про реєстрацію право власності на нерухоме майно від 12.11.2007 р., № 16619748, виданим КП „ОМБТІ та РОН". Згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.07.2008 р. № 19497602, виданим КП „ОМБТІ та РОН", предмет іпотеки в цілому складається з: 1 - торг. зал; 2 - каса; 3 - торг. зал, 5 - підсобне, 6 - коридор, 7 - туалет.

В подальшому між Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк" та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено додаткову угоду № 1 від 31.05.2010 р. до кредитного договору № 296/R, якою були внесені відповідні зміни до вказаного кредитного договору.

Так, відповідно до умов п. 1.1. кредитного договору, з урахуванням внесених змін, Банк зобов'язався надати позичальнику (третій особі) кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника у Банку з „18" липня 2008 р. і терміном погашення по „18" липня 2023 р. включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, в сумі 203 110,00 доларів США на наступні цілі: споживчі потреби у сумі 180 000,00 доларів США, а також у сумі 23 110,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплатою комісії за обслуговування кредиту 0,0%, що сплачується щомісяця в період сплати у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту, комісії за надання кредиту 900,00 дол. США, що сплачується у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту, комісійної винагороди за надання консультаційних послуг у розмірі 60,00 грн. Видача коштів за кредитом відбувається на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами даного договору, за винятком випадку, зазначеного в п. 2.1.3. даного договору.

Періодом сплати вважається період з 26 числа по останній день кожного місяця протягом строку дії кредитного договору.

При цьому позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами цього договору, а також здійснювати погашення заборгованості за цим договором (за винятком комісії, що сплачується в момент надання кредиту) в наступному порядку:

- щомісяця в період сплати позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п.п. 3.1, 3.3 з урахуванням умов п. 3.1.1 даного договору, комісію, розраховану відповідно до п. 3.5 цього договору.

Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення кредиту (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Вартість кредиту, супутніх послуг, реальної процентної ставки та інших фінансових зобов'язань позичальника зазначена у відповідному розрахунку (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього кредитного договору.

З огляду на вказані зміни у кредитному договору, 31.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Співдружність" (іпотекодавець), що діє як майновий поручитель ОСОБА_2, та Відкритим акціонерним товариством „Морський транспортний банк" (іпотекодержатель) було укладено договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 18.07.2008 р. Так, вказаним додатковим договору було викладено у новій редакції п. 2 договору іпотеки, який визначав порядку повернення кредитних коштів позичальником іпотекодержателю.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між банком та третьою особою кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі письмової заяви ОСОБА_2 від 21.07.2008 р. про видачу кредитних коштів банком було надано позичальнику транш по кредитній лінії в сумі 180 000,00 доларів США, про що свідчить меморіальний валютний ордер № 25 від 21.07.2008 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Однак, встановлені кредитним договором та додатковою угодою терміни повернення наданого кредиту (основної суми) та терміни сплати відсотків за кредит позичальником не були дотримані, що не спростовано останнім. У зв'язку з цим у позичальника виникла заборгованість перед Банком.

При цьому 15 листопада 2010 р. між Публічним акціонерним товариством „Марфін Банк" (який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк") та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 2 до вказаного кредитного договору № 296/R, в п. 1 якої сторони підтвердили, що на момент її укладення заборгованість позичальника перед банком за основним боргом за кредитом становить 166860,96 дол. США. Наразі передбачений кредитним договором термін погашення основного боргу за кредитом залишається без змін. При цьому Банк надає позичальнику відстрочення погашення основного боргу за кредитом з 31 серпня 2009 року о 30 вересня 2011 року. Починаючи з жовтня 2011 року ідо закінчення терміну погашення основного боргу за кредитом позичальник погашає основний борг за кредитом щодо місяця рівними частинами. У зв'язку з цим графік погашення кредиту (додаток № 1) викладено у новій редакції, зазначеній у додатку № 1 до цієї додаткової угоди. У разі непогашення заборгованості за кредитом у передбачені графіком терміни, така заборгованість вважається простроченою (п. 2.1 додаткової угоди).

Згідно п. 2.2 додаткової угоди сторони домовились, що сплата позичальником фінансових санкцій за порушення термінів погашення кредиту, сплати відсотків та комісій за період з 01.09.2009 р. по день укладення цієї додаткової угоди не здійснюється.

Також в п. 4 додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди, що відсотки за користування кредитом, нараховані у зазначені в пункті 3.1.1 кредитного договору періоди, позичальник сплачує наступним чином:

- відсотки нараховані за період з 25.11.2009 р. по 24.09.2010 р. у розмірі 15356,66 дол. США сплачуються позичальником: з жовтня 2010 року по вересень 2011 року включно - щомісячно по 500,00 дол. США, з жовтня 2011 року по вересень 2014 року включно - щомісячно по 259,00 дол. США, у жовтня 2014 року - 32,66 дол. США;

- відсотки, нараховані за період з 25.09.2010 р. по 24.10.2011 р. включно сплачуються позичальником: з жовтня 2011 року - щомісячно рівними частинами до закінчення передбаченого кредитним договором терміну погашення кредиту;

- відсотки, нараховані за період з 25.10.2011 р. і до закінчення терміну погашення основного боргу за кредитом: з листопада 2011 року і до закінчення терміну погашення основного боргу за кредитом - щомісячно в повному розмірі.

З урахуванням наведеного відповідні зміни внесено сторонами в договір іпотеки, по що сторонами по справі 15.11.2010 р. було укладено договір про внесення змін № 2 до вказаного договору іпотеки, згідно з яким вказаний договір доповнено пунктом 2.1. відповідного змісту.

Наразі з матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 296/R та додатковими угодами до нього позивачем було подано до Приморського районного суду м. Одеси відповідний позов про стягнення існуючої заборгованості за вказаним договором солідарно з позичальника та поручителів. Згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2013 р. у справі № 1522/7036/12 позов ПАТ „МарфінБанк" було задоволено. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10.10.2013 р. вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2013 р. змінено та позов ПАТ „МарфінБанк" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 296/R з позичальника - ОСОБА_2 та поручителів задоволено частково. На виконання рішення Апеляційного суду від 10.10.2013 р. Приморським районним судом м. Одеси було видано відповідні виконавчі листи 27.11.2013 р.

Так, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору № 296/R від 18.07.2008 р. станом на 10.09.2013 р. заборгованість позичальника становила 187885,13 доларів США та 65007,74 грн., в т.ч. 157430,96 доларів США - заборгованість за наданим кредитом (основний борг), 30454,17 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків, 10193,09 грн. - заборгованість по пені за несплату основного боргу, 44213,42 грн. - заборгованість по пені за несплату процентів, 10601,23 грн. - заборгованість по сплаті штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань.

Під час розгляду справи позичальником частково було погашено заборгованість за наданим кредитом та по відсоткам в загальній сумі 7499 дол. США, про що свідчать наявні в матеріалах справи меморіальні ордери № 1 від 30.09.2013р., від 31.10.2013 р., від 20.11.2013 р. У зв'язку з цим позивачем було зменшено заявлену суму заборгованості по кредиту і відсоткам згідно заяви від 16.12.2012 р.

Також згідно квитанції № 133-101U/1 від 30.12.2013 р., а також меморіальних ордерів № 133-1 від 30.12.2013р. і № 81-10 від 31.01.2014 р. позичальником частково було погашено заборгованість за наданим кредитом та по відсоткам в загальній сумі 5200 дол. США.

За таких обставин, на час розгляду справи судом заборгованість позичальника - ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором № 296/R від 18.07.2008 р. складає в сумі 175186,13 доларів США та 65 007,74 грн., у т.ч.:

- заборгованість за наданим кредитом (основний борг) в сумі 146 902,48 доларів США, що за курсом НБУ на 07.03.2012 р.: 7,9880 грн./дол. США еквівалентно 1173457,01 грн.;

- заборгованість по сплаті відсотків в сумі 28283,65 дол. США, що за курсом НБУ на 07.03.2012 р.: 7,9880 грн./дол. США еквівалентно 225929,80 грн.;

- заборгованість по пені за несплату основного боргу в сумі 10193,09 грн.;

- заборгованість по пені за несплату процентів 44213,42 грн.;

- заборгованість по сплаті штрафу за невиконання прийнятих на себе зобов'язань в сумі 10601,23 грн.

Неналежною сплатою позичальником отриманих кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами позичальником - третьою особою були порушені умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як вбачається з пункту 4.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 1), при порушенні позичальником будь-яких термінів повернення кредиту, сплати відсотків та комісій, передбачених умовами договору, позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не менше 20 грн. за кожний прострочений платіж за кожним окремим зобов'язанням. Сплата пені здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування на рахунок, зазначений у п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору за кожний випадок порушення позичальником на строк більш ніж 60 календарних днів зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, встановлених в п. 1.1 договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на першу вимогу банку, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Сплата штрафу здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником не були своєчасно виконані зобов'язання за кредитним договором № 296/R, на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту, що складає 10193,09 грн., та по нарахованим відсоткам, що складає 44213,42 грн., а також штраф в сумі 10601,23 грн.

До того ж згідно з положеннями пункту 2.3.3 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 1) у випадках затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний день, перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, позичальник повинен повернути банку суму кредиту в повному обсязі, комісію, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від банку.

З огляду на вказані положення кредитного договору, суд вважає правомірною вимогу банку щодо повернення суми кредиту в повному обсязі, комісії та відсотків за фактичний строк його користування.

При цьому слід зазначити, проти розміру спірної суми заборгованості за кредитним договором ані відповідач, ані третя особа не заперечували. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Між тим у даній справі з метою задоволення вимог банку за кредитним договором № 296/R від 18.07.2008 р. на суму 175186,13 доларів США та 65 007,74 грн. позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеним між банком і відповідачем іпотечним договором.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови, іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку майно.

При цьому слід зазначити, що відповідні записи про обтяження належного відповідачу нерухомого майна, прийнятого банком в іпотеку, були внесені в Єдиний державний реєстр іпотек, а також в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, отже вимоги Банка як іпотекодержателя мають вищий пріоритет перед іншими кредиторами ТОВ „Співдружність" одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 16.7 договору іпотеки з метою задоволення своїх вимог Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. При цьому у такому випадку іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі вимог, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмета іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог (п. 16.9 договору іпотеки).

Згідно ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5.4. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється чи на підставі рішення суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса після невиконання іпотекодавцем у 30-денний строк вимоги, згідно до повідомлення, надісланого у порядку ст. 35 Закону України „Про іпотеку".

В свою чергу згідно положень ч. 1 ст. 35 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої вказаної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. При цьому вимога, встановлена частиною першою вказаної статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ч. 2, 3 ст. 35 ЗУ „Про іпотеку").

Як вбачається з матеріалів справи, банком було направлено відповідачу попередження від 01.06.2013 року № 931 про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язання за кредитним договором. Дана вимога була отримана відповідачем 10.06.2013 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, вимога банку була залишена без задоволення.

Таким чином, враховуючи те, що у передбачений кредитним договором термін кредит не був повернутий та заборгованість за вказаним договором не була сплачена, позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з положеннями п. 25 договору іпотеки.

В силу ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, за загальним правилом право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. До того ж право звернення стягнення на заставлене майно належить заставодержателю і тоді, коли забезпечене заставою зобов'язання боржника не виконано третіми особами, за дії яких боржник несе відповідальність (п. 8 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України від 24.12.1999 р. N 02-5/602 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" з наст. змінами і доповнен.).

Звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право (п. 8.5 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України від 24.12.1999 р. N 02-5/602).

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

В п. 23 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання, або в примусовому порядку. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Примусове стягнення і реалізація предмету іпотеки відбувається шляхом отримання іпотекодержателем виконавчого напису нотаріуса, або іншим передбаченим законом шляхом, за вибором іпотекодержателя (п. 24 вказаного договору).

Можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду визначено статтею 39 Закону України "Про іпотеку".

При цьому ст. 41 Закону України „Про іпотеку" визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

В ч. 3 ст. 43 Закону України „Про іпотеку" зазначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення першого поверху загальною площею 119,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за іпотечним договором від 18.07.2008 р. шляхом продажу вказаного майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність оцінки майна. Адже таке право звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача у зв'язку з невиконанням третьою особою - ОСОБА_2 укладеного з позивачем кредитного договору № 296/R від 18.07.2008 р., що було встановлено судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Марфін Банк" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення і стягнутої судом суми.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 175186,13 доларів США і 65007,74 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.07.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 4242, нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення першого поверху загальною площею 119,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1

(- предмет іпотеки належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Співдружність" (65005, м. Одеса, вул. Степова, буд. 52, код за ЄДРПОУ 13903264) на підставі договору купівлі-продажу № 250 нежилих приміщень шляхом викупу, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 12 вересня 2007 р., зареєстрований в реєстрі за № У-707, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за номером 2343622 згідно Витягу з Державного реєстру правочинів за № 4597239 від 12.09.2007 р., наданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4;

- предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності за № 18423231, про що зроблений запис за № 589 на стор. 60 у книзі 70неж, що підтверджується витягом про реєстрацію право власності на нерухоме майно від 12.11.2007 р., № 16619748, виданим КП „ОМБТІ та РОН". Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.07.2008 р. № 19497602, виданим КП „ОМБТІ та РОН", предмет іпотеки в цілому складається з: 1 - торг. зал; 2 - каса; 3 - торг. зал, 5 - підсобне, 6 - коридор, 7 - туалет),

шляхом продажу вказаного майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження, передбаченою Законом України „Про виконавче провадження", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 296/R від 18.07.2008 р. перед Публічним акціонерним товариством „Марфін Банк" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28; код ЄДРПОУ 21650966) в сумі 175186,13 доларів США та 65 007,74 грн., у т.ч.:

- заборгованості за наданим кредитом (основний борг) в сумі 146 902,48 доларів США (сто сорок шість тисяч дев'ятсот два долари США 48 центів), що еквівалентно 1173457,01 грн. за курсом НБУ на 07.03.2012 р. 7,9880 грн./дол. США;

- заборгованості по сплаті відсотків в сумі 28283,65 дол. США (двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят три долара США 65 центів, що еквівалентно 225929,80 грн. за курсом НБУ на 07.03.2012 р. 7,9880 грн./дол. США.;

- заборгованості по пені за несплату основного боргу в сумі 10193,09 грн. (десять тисяч сто дев'яносто три грн. 09 коп.);

- заборгованості по пені за несплату процентів 44213,42 грн. (сорок чотири тисячі двісті тринадцять грн. 32 коп.);

- заборгованості по сплаті штрафу за невиконання прийнятих на себе зобов'язань в сумі 10601,23 грн. (десять тисяч шістсот одна грн. 23 коп.).

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність" (65005, м. Одеса, вул. Степова, буд. 52, код за ЄДРПОУ 13903264) на користь Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28; код ЄДРПОУ 21650966) витрати по сплаті судового збору у розмірі 29287/двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят сім/грн. 89 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2014 р.

Суддя Петров В.С.