Рішення

від 18.02.2014 по справі 905/8933/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.2014 Справа № 905/8933/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ", м.Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПЛАСТ", м.Донецьк

про стягнення заборгованості 91576,67 грн., з яких 65000,00 грн. - сума основного боргу, 7303,23грн.- пеня, 800,00 грн. - інфляційних втрат, 18473,44 грн. - 36% річних.

За участю представників сторін:

від позивача: Никоноров Є.В. за довіреністю;

від відповідача: Павлов А.Є. за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ", м.Київ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПЛАСТ", м.Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості 91576,67 грн., з яких 65000,00 грн. - сума основного боргу, 7303,23грн.- пеня, 800,00 грн. - інфляційних втрат, 18473,44 грн. - 36% річних.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором поставки №140711 від 14 липня 2011 року, в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість - 65000,00грн.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 36% річних у розмірі 18473,44грн., пеню у розмірі 7303,23грн. передбачені п.7.2 вищенаведеного Договору та інфляційні втрати у розмірі 800,00грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 536, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 222, 230, 232, 264, 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): Договір поставки №140711 від 14.07.2011р.; видаткову накладну №БП-0002540 від 05.08.2013р.; довіреність №457 від 05.08.2013р.; №БП-0003082 від 26.09.2013р.; довіреність №596 від 26.09.2013р.; правоустановчі документи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.12.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 14.01.2014р.

У зв'язку з нез'явленням Відповідача, з метою надання йому права на захист своїх прав та інтересів, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі, розгляд справи відкладався судом з 14.01.2014р. на 29.01.2014р.

15.01.2014р. Позивач надав копії правоустановчих документів; заяву від 09.01.2014р., у якій підтверджує, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; акт звіряння взаємних розрахунків станом на 13.12.2013р. та акт звіряння взаємних розрахунків станом на 25.12.2013р. підписані та скріплені печаткою підприємства з боку Позивача; докази направлення актів звіряння взаємних розрахунків Відповідачу.

Крім того, Позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу повідомляє про сплату суми основного боргу та просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 7295,01грн., інфляційні втрати у розмірі 800,00 грн., 36% річних у сумі 18473,44грн.

Відповідно до вимог ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Сплату суми боргу Позивач обґрунтовує та підтверджує випискою з банківського рахунку, відповідно до якої, Відповідачем 17.12.2013р. перераховано 15000,00грн. та 20.12.2013р. - суму 50000,00грн., що сплачена Відповідачем за поліпропілен, відповідно до рахунку №3016 від 24.09.2013р.

Суд дослідив зазначену заяву та дійшов висновку, що вона підлягає прийняттю та розгляду по суті.

28.01.2014р. Позивач долучив до матеріалів справи додаткові документи.

У зв'язку з нез'явленням сторін, ненаданням ними витребуваних документів в повному обсязі та необхідність витребування нових доказів, розгляд справи відкладався судом з 29.01.2014р. на 18.02.2014р.

Представник Позивача у судовому засіданні 18.02.2014р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник Відповідача у судовому засіданні 18.02.2014р. позовні вимоги визнав у частині основного боргу, як було сплачено під час розгляду справи, проти стягнення пені, інфляційних втрат, 36% річних, заперечив з підстав викладених у відзиві. Надав витребувані судом документи.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ", м.Київ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПЛАСТ", м.Донецьк (Покупець), укладено Договір поставки №140711 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним Договором товар (партію Товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в накладних на відпуск Товару (далі -видаткова накладна) які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана Сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємним додатком до Договору.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що право власності на Товар (партію Товару), яка постачається за даним Договором переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару (партії Товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній.

Згідно п.3.1 Договору, Ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у видатковій накладній, яка підписується Сторонами.

Згідно п.10.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2012р. Зобов'язання Сторін по взаємних грошових розрахунках, у будь-якому випадку, діють до їх повного виконання. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про припинення його дії, за відсутності заперечень Постачальника. Сторони домовилися, що під дію цього Договору підпадають відносини, які витікають з поставки всіх і будь-яких партій товару (незалежно від видів, асортименту і інших характеристик товару, що поставляється), здійснених в період дії даного Договору, навіть за умови відсутності у відповідному товаросупроводжувальному документі (рахунку-фактурі, накладною, товарно-транспортною накладною) посилання на даний Договір. Дія даного Договору не поширюється лише на ті поставки товар, здійснені в період дії даного Договору, в накладних (інших товаросупроводжувальних документах) на яких містяться пряме посилання на інший Договір.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов Договору (а.с.13-15), Позивачем був поставлений товар Відповідачу за видатковими накладними №БП-0002540 від 05.08.2013р. та №БП-0003082 від 26.09.2013р. на загальну суму 721250,00грн.

Товар зі сторони Відповідача, відповідно до відміток на видаткових накладних, було прийнято належним чином уповноваженим представником Відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли виключно з Договору поставки №140711 від 14.07.2011р.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених Договором.

Договором передбачено (п.5.1), що розрахунок за отриманий Товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості на протязі 3 (трьох) календарних днів після передачі товару Покупцю у безготівковому порядку на рахунок Постачальника. Партією Товару вважається Товар, поставлений по одній накладній (акту прийому передачі і тому подібне). Поставлений Товар повинен бути сплачений Покупцем до закінчення терміну відстрочення платежу.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Покупець грошове зобов'язання перед Продавцем в частині розрахунку за товар, виконав частково (у розмірі 656250,00грн.), вартість товару у сумі 65 000,00грн. у встановлені договором строки не сплачена.

Часткове виконання Відповідачем своїх зобов'язань підтверджується банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

В процесі розгляду справи, Відповідач сплатив заборгованість перед Позивачем у розмірі 65 000,00грн.

На підтвердження цього факту Позивачем надано банківську виписку за період з 02.10.2013р. по 20.12.2013р. про зарахування 65 000,00грн.

Позивачем, 15.01.2014р., було надано заяву (на підставі вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу) про зменшення розміру позовних вимог, а саме, про стягнення з Відповідача пені у розмірі 7303,23грн., інфляційних втрат у розмірі 800,00 грн., 36% річних у сумі 18473,44грн.

Пунктом 1-1 ч. ст.80 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки Відповідачем сплачено основну заборгованість у повному обсязі у розмірі 65000,00грн., то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Щодо вимог про стягнення з Відповідача пені у розмірі 7303,23грн., інфляційних втрат у розмірі 800,00 грн., 36% річних у сумі 18473,44грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок Відповідачем за отриманий Товар мав бути здійснений не пізніше таких дат:

- видаткова накладна №БП-0002540 від 05.08.2013р. на суму 357500,00грн. - 08.08.2013р.;

- видаткова накладна №БП-0003082 від 26.09.2013р. на суму 363750,00грн. - 29.09.2013р.;

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору, передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання Покупцем зобов'язань по оплаті за даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 (три) календарних дня Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% (тридцять шість)% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Позивач просить стягнути з Відповідача 36% річних у розмірі 18473,44грн.

Позивачем наданий розрахунок 36% річних за видатковою накладною №БП-0002540 від 05.08.2013р. за період з 12.08.2013р. по 13.08.2013р. на суму основного боргу 300000,00грн.; з 14.08.2013р. по 14.08.2013р. на суму основного боргу 280000,00грн.; з 15.08.2013р. по 19.08.2013р. на суму основного боргу 260000,00грн.; з 20.08.2013р. по 22.08.2013р. на суму основного боргу 240000,00грн.; з 23.08.2013р. по 27.08.2013р. на суму основного боргу 210000,00грн.; з 28.08.2013р. по 09.09.2013р. на суму основного боргу 170000,00грн.; з 10.09.2013р. по 17.09.2013р. на суму основного боргу 130000,00грн.; з 18.09.2013р. по 18.09.2013р. на суму основного боргу 120000,00грн.; з 19.09.2013р. по 23.09.2013р. на суму основного боргу 110000,00грн.; за видатковою накладною №БП-0003082 від 26.09.2013р. за період з 02.10.2013р. по 07.10.2013р. на суму основного боргу 300000,00грн.; з 08.10.2013р. по 14.10.2013р. на суму основного боргу 250000,00грн.; з 15.10.2013р. по 23.10.2013р. на суму основного боргу 200000,00грн.; з 24.10.2013р. по 04.11.2013р. на суму основного боргу 160000,00грн.; з 05.11.2013р. по 10.11.2013р. на суму основного боргу 140000,00грн.; з 11.11.2013р. по 17.11.2013р. на суму основного боргу 100000,00грн.; з 18.11.2013р. по 19.11.2013р. на суму основного боргу 95000,00грн.; з 20.11.2013р. по 20.11.2013р. на суму основного боргу 90000,00грн.; з 21.11.2013р. по 25.11.2013р. на суму основного боргу 85000,00грн.; з 26.11.2013р. по 02.12.2013р. на суму основного боргу 80000,00грн.; з 03.12.2013р. по 09.12.2013р. на суму основного боргу 75000,00грн.; з 10.12.2013р. по 13.12.2013р. на суму основного боргу 65000,00грн. Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок 36% річних, дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі, у розмірі 18473,44грн.

Позивачем наданий розрахунок інфляційних втрат за жовтень 2013р. на суму основного боргу 200000,00грн. Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 800,00грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 7303,23грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем наданий арифметичний розрахунок пені: за видатковою накладною №БП-0002540 від 05.08.2013р. за період з 09.08.2013р. по 11.08.2013р. на суму основного боргу 310000,00грн.; з 12.08.2013р. по 13.08.2013р. на суму основного боргу 300000,00грн.; з 14.08.2013р. по 14.08.2013р. на суму основного боргу 280000,00грн.; з 15.08.2013р. по 19.08.2013р. на суму основного боргу 260000,00грн.; з 20.08.2013р. по 22.08.2013р. на суму основного боргу 240000,00грн.; з 23.08.2013р. по 27.08.2013р. на суму основного боргу 210000,00грн.; з 28.08.2013р. по 09.09.2013р. на суму основного боргу 170000,00грн.; з 10.09.2013р. по 17.09.2013р. на суму основного боргу 130000,00грн.; з 18.09.2013р. по 18.09.2013р. на суму основного боргу 120000,00грн.; з 19.09.2013р. по 23.09.2013р. на суму основного боргу 110000,00грн.; за видатковою накладною №БП-0003082 від 26.09.2013р. за період з 30.09.2013р. по 01.10.2013р. на суму основного боргу 363750,00грн.; 02.10.2013р. по 07.10.2013р. на суму основного боргу 300000,00грн.; з 08.10.2013р. по 14.10.2013р. на суму основного боргу 250000,00грн.; з 15.10.2013р. по 23.10.2013р. на суму основного боргу 200000,00грн.; з 24.10.2013р. по 04.11.2013р. на суму основного боргу 160000,00грн.; з 05.11.2013р. по 10.11.2013р. на суму основного боргу 140000,00грн.; з 11.11.2013р. по 17.11.2013р. на суму основного боргу 100000,00грн.; з 18.11.2013р. по 19.11.2013р. на суму основного боргу 95000,00грн.; з 20.11.2013р. по 20.11.2013р. на суму основного боргу 90000,00грн.; з 21.11.2013р. по 25.11.2013р. на суму основного боргу 85000,00грн.; з 26.11.2013р. по 02.12.2013р. на суму основного боргу 80000,00грн.; з 03.12.2013р. по 09.12.2013р. на суму основного боргу 75000,00грн.; з 10.12.2013р. по 13.12.2013р. на суму основного боргу 65000,00грн. Суд перевірив розрахунок Позивача та дійшов висновку, що Позивачем було допущенні арифметичну помилку, а саме, у розрахунку за період з 12.08.2013р. по 13.08.2013р. на суму основного боргу 300000,00грн. у розмірі 221,92грн. В решті розрахунку, вимога підлягає задоволенню у повному обсязі. Таким чином вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 7295,01грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 8,22грн., суд відмовляє.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПЛАСТ", м.Донецьк про стягнення пені у розмірі 7303,23 грн., інфляційних втрат у розмірі 800,00 грн., 36% річних у сумі 18473,44грн. - задовольнити частково.

Припинити провадження у справі 905/8933/13 у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПЛАСТ", м.Донецьк суми основного боргу у розмірі 65000,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПЛАСТ" (83076, м.Донецьк, проспект Красногвардійский, будинок 46, код ЄДРПОУ 31133085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" (01103, м.Київ, вулиця Кікідзе, будинок 17, офіс 204/2, код ЄДРПОУ 37507220) пеню у розмірі 7295,01грн., інфляційні втрати у розмірі 800,00 грн., 36% річних у сумі 18473,44грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1831,36грн.

Відмовити у частині стягнення пені у розмірі 8,22грн.

У судовому засіданні 18 лютого 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 лютого 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу.