Постанова

від 15.04.2014 по справі 905/8933/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.04.2014р. справа №905/8933/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача:Павлов А.Є. довіреність №б/н від 20.03.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. по справі№905/8933/13 (суддя Мирошниченко Я.С.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ», м. Київ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ», м.Донецьк простягнення заборгованості у розмірі 65000грн.00коп., 7303,23грн.-пені, 800,00грн.-інфляційних втрат та 36%річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 18473грн.44коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 65000грн.00коп., 7303,23грн.-пені, 800,00грн.-інфляційних втрат та 36%річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 18473грн.44коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. у справі №905/8933/13 (суддя Мирошниченко Я.С.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ», м.Донецьк суми основного боргу у розмірі 65000,00грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ», м. Київ 7295,01грн.-пені, 800,00грн.-інфляційних втрат, 36% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 18473,44грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1831,36грн. Відмовлено в частині стягнення пені у розмірі 8,22грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ», м.Донецьк, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. по справі №905/8933/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що термін дії договору відповідно до п. 10.1. обмежений 31.12.2012 роком, натомість усі майнові санкції є нарахованими у другій половині 2013р., а договір поставки може бути пролонгований лише у письмовій формі із підписами обох сторін. Апелянт посилається також на те, що відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, посилається на те, що починаючи з 2013р. сторони дійшли усної згоди щодо сплати відповідачем грошових коштів позивачу частками протягом певних періодів. На думку скаржника, розрахунок суми інфляційних нарахувань є невірним, тому її не може бути стягнуто з відповідача. Також вважає, що не може бути стягнуто розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки позивачем не було надано доказів завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем. Обґрунтовує це приписами ст. 233 Господарського кодексу України та тим, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із імовірними збитками кредитора.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав відзив, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги. Не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника позивача.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, оскільки сторін було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ", м.Київ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВРОПЛАСТ", м.Донецьк (покупець), укладено договір поставки №140711 (далі-Договір).

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в накладних на відпуск товару (далі - видаткова накладна) які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємним додатком до договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній.

Ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у видатковій накладній, яка підписується сторонами (п.3.1. договору).

Як вбачається з п.10.1. договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012р. Зобов'язання сторін по взаємних грошових розрахунках, у будь-якому випадку, діють до їх повного виконання. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії, за відсутності заперечень постачальника. Сторони домовилися, що під дію цього договору підпадають відносини, які витікають з поставки всіх і будь-яких партій товару (незалежно від видів, асортименту і інших характеристик товару, що поставляється), здійснених в період дії даного договору, навіть за умови відсутності у відповідному товаросупроводжувальному документі (рахунку-фактурі, накладною, товарно-транспортною накладною) посилання на даний договір. Дія даного договору не поширюється лише на ті поставки товару, здійснені в період дії даного договору, в накладних (інших товаросупроводжувальних документах) на яких містяться пряме посилання на інший договір.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач на виконання умов договору поставки від 14.07.2011р. №140711 поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими видатковими накладними від 05.08.2013р. №БП-0002540 та від 26.09.2013р. №БП-0003082 на загальну суму 721250,00грн.

Товар зі сторони відповідача, відповідно до відміток на видаткових накладних було прийнято належним чином уповноваженим представником відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки під час розгляду справи суду не надано.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки.

Пунктом п.5.1 договору поставки визначено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості на протязі 3 (трьох) календарних днів після передачі товару покупцю у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому передачі і тому подібне). Поставлений товар повинен бути сплачений покупцем до закінчення терміну відстрочення платежу.

Посилання апелянта на усну згоду між сторонами щодо зміни порядку розрахунків, судовою колегією не приймаються, оскільки згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тому посилання на усну домовленість між сторонами є такими, що суперечать приписам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, до звернення позивача до господарського суду відповідач грошове зобов'язання в частині розрахунку за товар виконав частково у розмірі, 656 250,00грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи. Тобто у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 65000грн., що стало підставою для звернення останнього з позовом.

В процесі розгляду справи, позивачем було надано заяву, в якій він повідомив суд про сплату відповідачем в ході розгляду справи заборгованості у розмірі 65000,00грн., в підтвердження цьому надав банківські виписки за період з 02.10.2013р. по 20.12.2013р., та просив стягнути з відповідача 7303,23грн.-пені, 18473,44грн. - розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, 800,00грн. - індексу інфляції.

У зв'язку з вищезазначеною заявою, господарським судом на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу було припинено провадження у справі №905/8933/13 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 65000,00грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 7303,23грн.-пені, 800,00грн.-інфляційних втрат та 36%річних у сумі 18473грн.44коп.

Пунктом 7.2 договору, передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 (три) календарних дня покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% (тридцять шість) % річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що пунктом 10.1 договору поставки, визначено термін його дії до 31.12.2012р., та зазначений договір пролонговано не було. Натомість, на думку скаржника, усі майнові санкції нараховані у другій половині 2013р.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими доводами апелянта, оскільки відповідно до зазначеного пункту 10.1 договору зобов'язання сторін по взаємних грошових розрахунках, у будь-якому випадку, діють до їх повного виконання.

Крім того, статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, судом встановлено, що у встановлені строки відповідачем не було виконано умови договору щодо сплати коштів за поставлений товар, що стало підставою для нарахування позивачем відповідних санкцій.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, на яку також посилається апелянт, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на наведене, перевіривши арифметичний розрахунок пені, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення вимоги про стягнення пені у сумі 7295,01грн., в тому числі з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 36% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 18473,44грн.

Посилання апелянта на неправомірне стягнення відсотків за користування грошовими коштами є безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у п. 7.2. договору було обумовлено розмір процентів річних, що не суперечить нормам закону.

При цьому, є помилковим посилання апелянта на те, що проценти за користування чужими грошовими коштами є штрафною санкцією, яке не кореспондується з приписами законодавства, оскільки проценти за користування чужими грошовими коштами є мірою цивільно-правової відповідальності і не є штрафними санкціями у розумінні глави 49 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок 36% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 18473,23грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 800,00грн. індексу інфляції нарахованих за період з 15.10.2013р. по 23.10.2013р.

Скаржник вважає розрахунок індексу інфляції невірним.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При таких обставинах, сума індексу інфляції позивачем нарахована з порушенням порядку нарахування, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ», м.Донецьк - частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно, виходячи з обсягу задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. у справі №905/8933/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. у справі №905/8933/13 - скасувати частково.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ», м. Київ в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ», м. Донецьк інфляційних втрат у розмірі 800,00грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ» (83076, м.Донецьк, проспект Красногвардійский, будинок 46, код ЄДРПОУ 31133085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» (01103, м.Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 17, офіс 204/2, код ЄДРПОУ 37507220) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1815,37грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ» (01103, м.Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 17, офіс 204/2, код ЄДРПОУ 37507220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЛАСТ» (83076, м.Донецьк, проспект Красногвардійский, будинок 46, код ЄДРПОУ 31133085) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 8грн.09коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М.Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО