Ухвала

від 19.02.2014 по справі 265/5134/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року справа №265/5134/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2013 року у справі № 265/5134/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрополіс», Туник Лариси Михайлівни до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №158 від 04 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2013 року у справі № 265/5134/13-а позов задоволений (а.с.186, 187-190).

Скасована постанова начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області Курчина Олега Геннадійовича №158 від 04 червня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 103203 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказуючи на незаконність та необґрунтованість постанови, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с.191-195).

Апелянт доводить, що відповідачем правомірно проведена перевірка, під час якої був встановлений факт користування об'єктом нерухомого майна, яке не було прийняте в експлуатацію, що є порушенням ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Виявивши порушення на частині об'єкта, у даному випадку, на частині кафе літ. «І», літ. «А2-2» Інспекція уповноважена накладати штраф на весь об'єкт у цілому. Інспекцією були складені припис №157 від 22 травня 2013 року про зупинення експлуатації кафе до 01 червня 2013 року, а також протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 травня 2013 року. Посилаючись на положення норм ст..331 ЦК України, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМ України від 22.09.2004 року №1243, з огляду на використання об'єкту нерухомого майна, право власності визнане у судовому порядку, без введення в експлуатацію, вважає, що відповідачем правомірно прийнята постанова про накладання штрафу. Вважає, що відповідачем строки притягнення до відповідальності інспекцією не пропущені, з огляду на положення Постанови КМ України №553.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням п. 2 ч.1 ст.197 КАС України, з огляду на те, що жодна із сторін в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Від позивача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що неявка належним чином повідомлених сторін, не є перешкодою для розгляду та вирішення справи за наявними документами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрополіс» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №283235 зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 22жовтня 2002 року, номер запису 1 274 120 0000 000299. Відповідно до Наказу №2 від 28 березня 2005 року Туник Л.М. призначено на посаду директора ТОВ «Акрополіс».

Як встановлено матеріалами справи, у 2001 році ТОВ «Акрополис» побудувало кафе площею 226, 5 кв. м., яке прийнято в експлуатацію.

За договором оренди земельної ділянки від 25 травня 2005 року №04:05:162:00155 з Маріупольською міською радою, ТОВ «Акрополис» набуло право строкового платного користування земельною ділянкою площею 0,0413 га з розташованими на ній кафе та майданчиком літньої виносної торгівлі згідно проекту землеустрою, яка знаходиться по вул. Виноградній, буд.17а в Орджонікідзевському районі міста Маріуполь, терміном на 10 років.

У 2007 році ТОВ «Акрополис» здійснив добудову до основного приміщення прибудову літера «А2-2» площею 103 кв. м. та відкритий майданчик, який визначено в технічному паспорті літера «І».

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19 червня 2007 року по справі №12/188пн визнано право власності на самочинно збудовані споруди до основної будівлі, а саме: на нежитлову прибудову та відкритий майданчик, які у поверховому плані будівлі зазначені літерами «А2-2» та «І». Рішенням суду встановлено, що дана прибудова та відкритий майданчик самочинно збудовані ТОВ «Акрополис».

16 жовтня 2007 року Маріупольським бюро технічної інвентаризації згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольского бюро технічної інвентаризації Серії ССЕ №019218, проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначених об'єктів за ТОВ «Акрополіс».

На підставі вимоги прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2013 року, відповідачем проведено позапланову перевірку ТОВ «Акрополіс» з питання дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, об'єкт будівництва - кафе «Медуза» розташоване за адресою: м. Маріуполь по вул. Виноградній, 17а.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22 травня 2013 року. У колегії суддів не виникає сумнів щодо наявності правових підстав для проведення позапланової перевірки, а також щодо повноважень та компетенції особи, яка проводила перевірку.

В даному акті зазначено, що під час перевірки встановлено, що згідно з рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 24.10.2001 р. №432 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту кафе загальною площею 124,36 кв.м. по вул. Виноградній, 17а. м.Маріуполь. Рішенням Господарського суду Донецької області визнано право власності на самочинно збудовані споруди до основної будівлі. Після визнання права власності об'єкт до експлуатації не вводився, чим порушено ст.. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Директор ТОВ «Акрополис» Туник Л.М. підписала акт із зауваженнями - на момент перевірки кафе не експлуатується (кафе не працює з 2012 року).

22 травня 2013 року відповідачем винесено припис № 157, яким відповідач вимагає позивача зупинити експлуатацію вищевказаного об'єкту до 01 червня 2013 року.

Також, 22.05.2013 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якого відповідачем під час здійснення позапланової перевірки встановлено порушення ТОВ «Акрополис» статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме експлуатація кафе по вул..Виноградній, 17а в м. Маріуполі не прийнятого в експлуатацію. Відповідальність за виявлене порушення передбачена. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», розгляд справи призначено на 04.06.2013 р. Протокол підписаний директором ТОВ «Акрополис» із зауваженнями. Зазначила, на момент перевірки кафе не експлуатувалось, кафе не працює з листопада 2012 р., у зв'язку з чим накладення фінансових санкцій є незаконним.

Постановою від 04 червня 2013 року № 158 начальником ІДАБК Курчин О.Г., на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.05.2013 року, припису №157 від 22.05.2013 року, акту перевірки від 22.05.2013 року, за допущення порушення частини 9 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», ТОВ «Акрополис» притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 103203 гривні. Зазначена постанова отримана директором підприємства Туник Л.М.

Надаючи правову оцінку правомірності та можливості застосування відповідачем до встановлених спірних правовідносин, з огляду на принцип дії закону у часі, не тільки положенням ч.8 ст.39 Закону №3038, але і нормам п.6 частини 2 статті 2 Закону №208/94, якою визначений не тільки склад правопорушення, але і міра відповідальності за таке правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Основним законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, на час проведеної перевірки та прийняття спірного рішення є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року N 3038-VI (надалі - Закон №3038).

Так, частиною 1 статті 39 Закону №3038 (в редакції на час прийняття спірної постанови) встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції на час прийняття спірної постанови) експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначає Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94 (далі - Закон № 208/94).

Відповідно п.6 частини 2 статті 2 Закону №208/94, суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:

6) експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації:

об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат;

Визначаючи розмір штрафної санкції, відповідач виходив з експлуатації об'єкта не прийнятого в експлуатацію, яке відноситься до 3 категорії. Категорія складності об'єкта не є спірною в межах справи.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, ТОВ «Акрополис» почало експлуатувати приміщення кафе після здійснення реконструкції, а саме добудови до основного приміщення прибудови літера «А2-2» площею 103 кв. м. та відкритого майданчику, який визначено в технічному паспорті літера «І», у 2007 році. Крім того, як було зазначено, Рішенням Господарського суду Донецької області від 19 червня 2007 по справі №12/188пн року при визнанні права власності, встановлено, що на час розгляду справи добудови вже були здійснені, при чому за наслідками проведеної експертизи, встановлена відповідність будівельно-технічним нормам ДБН України, та можливість використання власником. Зазначене також підтверджує, що будівництво зазначених об'єктів було завершено у 2007 році.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм у сфері регулювання містобудівної діяльності, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. До того ж, зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм.

Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення слід визначати за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Посилання апелянта на положення ст..331 Цивільного кодексу України (в редакції на час прийняття судового рішення), як на необхідність введення об'єкту нерухомого майна та обґрунтованість прийнятого спірної постанови про накладання штрафу, є безпідставними. В даному випадку, положеннями зазначеної норми врегульовані відносини набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва.

Так, положеннями частини 2 статті 331 ЦК України, було визначено три правила набуття права власності на об'єкт нерухомого майна.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Із зазначеним правилом, з огляду на Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 22.09.2004 року №1243, апелянт пов'язує зазначений спір.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу на законодавчу встановленому можливість, набуття права власності також за судовим рішенням.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини щодо набуття, реєстрації права власності виникли ще у 2007 році, жодним нормативно - правовим актом не було встановлено обов'язку особи, яка здійснила будівництво об'єкта, право власності на яке визнане та встановлено судом, яке в подальшому було зареєстроване у встановленому законом порядку, вводити в експлуатацію, та більш того не було заборони на експлуатацію такого об'єкту, право власності на яке встановлено за судовим рішенням.

Тобто, на час початку експлуатації кафе після проведення його реконструкції, законодавством не була заборонена експлуатація об'єктів не прийнятих до експлуатації.

Безпідставні посилання апелянта на положення пунктів 29, 30 Порядку №1243, як такі, що не впливають на зміст спірних правовідносин, при чому в даному випадку не розглядається питання правомірності або неправомірності укладання договорів про постачання на об'єкт нерухомого майна необхідних для його функціонування певних ресурсів води, газу, тепла та інше. Такий об'єкт по факту вже існує та використовує у господарській діяльності такі ресурси.

Відповідач-апелянт сплутав, безпідставно ототожнює відносини та підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, які можуть виникати зокрема, з договору та інших правочинів, юридичних фактів, з рішення суду (ст..11 УЦК України).

Крім того, продовжуючи розглядати та надавати правову оцінку правомірності визначення та застосування до спірних правовідносин Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», від 17.02.2011 року на який посилається відповідач визначаючи, як обов'язок позивача на введення в експлуатацію об'єкту нерухомого майна, заборону його використання, набув законної сили з 12.03.2011 року.

Положення пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94, який також був застосований відповідачем, почало свою дію з Закону України від 22 грудня 2011 року N 4220-VI, який викладено у новій редакції.

До внесення змін до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94 діяли інші правила визначення не тільки складу правопорушення, але і розмірів міри відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Жодним з перелічених положень нормативно - правових актів, якими керувався відповідач, не було вирішене питання щодо можливості їх застосування до відносин, які були вчинені до набуття чинності цих актів.

Притягуючи до відповідальності та встановлюючи розмір такої від повільності, відповідач фактично застосував норми закону, які не можуть бути розповсюджені на правовідносини, що виникли до їх прийняття.

Тобто, встановлюючи не тільки обов'язок введення в експлуатацію, як наслідок визначаючи склад правопорушення за пунктом 6 частини 2 статті 2 Закону № 208/94 (новій редакції), та міру відповідальності у виді штрафної санкції у відповідному розмірі, відповідач порушив конституційні правила та принципи дії законів у часі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що не може бути визначена та застосована відповідальність, як за правопорушення у сфері містобудівній діяльності, за правилами вищенаведених положень норм законів, які набули чинності після настання певного факту щодо об'єкту самочино збудованого нерухомого майна.

Посилання в апеляційній скарзі на положення «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 є безпідставним, з огляду на те, що цей Порядок №553 визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності. В даному випадку, об'єкт, що був предметом дослідження за висновками ТОВ Донбасспецмонтаж» відноситься до ІІІ категорії складності (а.с.75.)

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи постанову про накладання штрафу за порушення ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови, на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, які регулюють сферу містобудівної діяльності, внаслідок чого така постанова відповідача підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2013 року у справі № 265/5134/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В.Гайдар