Постанова

від 04.06.2015 по справі 265/5134/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/15429/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Акрополіс" звернулися в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області Курчина Олега Геннадійовича №158 від 04.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 103230 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "Акрополіс" не користується об'єктом нерухомого майна, що не введено в експлуатацію, а відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу за таке користування є безпідставною та підлягає скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено: скасована постанова начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області Курчина О.Г. №158 від 04.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 103203 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у 2001 році ТОВ "Акрополис" побудувало кафе площею 226,5 кв. м., яке прийнято в експлуатацію.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 25.05.2005 року №04:05:162:00155 з Маріупольською міською радою, ТОВ "Акрополис" набуло право строкового платного користування земельною ділянкою площею 0,0413 га з розташованими на ній кафе та майданчиком літньої виносної торгівлі згідно проекту землеустрою, яка знаходиться по вул. Виноградній, буд.17а в Орджонікідзевському районі міста Маріуполь, терміном на 10 років.

У 2007 році ТОВ "Акрополис" здійснило добудову до основного приміщення прибудову літера "А2-2" площею 103 кв. м. та відкритий майданчик, який визначено в технічному паспорті літера "І".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.06.2007 року по справі №12/188пн визнано право власності на самочинно збудовані споруди до основної будівлі, а саме: на нежитлову прибудову та відкритий майданчик, які у поверховому плані будівлі зазначені літерами "А2-2" та "І". Рішенням суду встановлено, що дана прибудова та відкритий майданчик самочинно збудовані ТОВ "Акрополис".

16 жовтня 2007 року Маріупольським бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначених об'єктів за ТОВ "Акрополіс".

На підставі вимоги прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області від 14.05.2013 року, відповідачем проведено позапланову перевірку ТОВ "Акрополіс" з питання дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, об'єкт будівництва - кафе "Медуза", розташоване за адресою: м. Маріуполь по вул. Виноградній, 17а, за результатами якої складено акт від 22.05.2013 року.

В даному акті перевірки зазначено, що згідно з рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 24.10.2001 року №432 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту кафе загальною площею 124,36 кв.м. по вул. Виноградній, 17а. м. Маріуполь. Рішенням Господарського суду Донецької області визнано право власності на самочинно збудовані споруди до основної будівлі. Після визнання права власності об'єкт в експлуатацію не вводився чим порушено статтю 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Директор ТОВ "Акрополіс" ОСОБА_4 підписала акт із зауваженнями, в яких зазначила, що на момент перевірки кафе не експлуатується (кафе не працює з 2012 року).

22 травня 2013 року відповідачем винесено припис № 157, яким відповідач вимагає позивача зупинити експлуатацію вищевказаного об'єкту до 01.06.2013 року.

Також, 22.05.2013 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно якого відповідачем під час здійснення позапланової перевірки встановлено порушення ТОВ "Акрополіс" статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме експлуатація кафе по вул. Виноградній, 17а в м. Маріуполі не прийнятого в експлуатацію. Протокол підписаний директором ТОВ "Акрополис", в яких вказано, що на момент перевірки кафе не експлуатувалось, кафе не працює з листопада 2012 року, у зв'язку з чим накладення фінансових санкцій є незаконним.

Постановою від 04.06.2013 року № 158 начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області Курчин О.Г., на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22.05.2013 року, припису №157 від 22.05.2013 року, акту перевірки від 22.05.2013 року, за допущення порушення частини дев'ятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з пунктом 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", ТОВ "Акрополіс" притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 103203 гривні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до законодавства, чинного на час набуття, реєстрації права власності позивача на об'єкт у 2007 році, жодним нормативно-правовим актом не було встановлено обов'язку особи, яка здійснила будівництво об'єкта, право власності на яке визнане та встановлено судом та зареєстроване у встановленому законом порядку, вводити в експлуатацію об'єкт так само як і не було заборонено здійснювати його використання без введення в експлуатацію.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно з частиною восьмою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначаючи розмір штрафної санкції, відповідач виходив з експлуатації об'єкта не прийнятого в експлуатацію, яке відноситься до ІІІ категорії, що не заперечується позивачем.

Відповідно пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатація або використання об'єктів будівництва III категорії складності, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат;

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Акрополіс" почало експлуатувати приміщення кафе після здійснення реконструкції, а саме добудови до основного приміщення прибудови літера "А2-2" площею 103 кв. м. та відкритого майданчику, який визначено в технічному паспорті літера "І", у 2007 році. Крім того, як зазначено вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.06.2007 року по справі №12/188пн року при визнанні права власності, встановлено, що на час розгляду справи добудови вже були здійснені, при чому за наслідками проведеної експертизи, встановлена відповідність будівельно-технічним нормам ДБН України, та можливість використання власником. Зазначене також підтверджує, що будівництво зазначених об'єктів було завершено у 2007 році.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до експлуатації об'єкта позивач приступив в 2007 році.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" в редакції Закону України від 21.09.2000 року1988-III, якій діяв під час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

Таким чином, на момент початку використання об'єкта позивачем, законодавством було встановлено відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями, які в свою чергу діяли та приймали в експлуатацію об'єкти відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, а відтак колегія суддів вважає, що позивач протиправно використовував об'єкт без введення його в експлуатацію.

Враховуючи те, що вказане правопорушення було виявлено Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області в 2013 році, відтак правомірним є застосування до позивача санкції відповідно до пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", тобто норми, діючої на момент виявлення порушення.

З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області Курчина Олега Геннадійовича №158 від 04.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 103230 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)