Ухвала

від 12.02.2014 по справі 380/1799/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 380/1799/13-ц Головуючий у І інстанції Кравець О.А. Провадження № 22-ц/780/1438/14 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л.П. Категорія 52 12.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.

при секретарі: Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ГАЛіД" на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "ГАЛІД", третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування за затримку розрахунку, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування за затримку розрахунку, в якому посилався на те, що він з 01.12.2011 року по 17.10.2012 року працював у відповідача на посаді охоронника, при звільненні йому не було сплачено всю належну йому заробітну плату та компенсацію за спецодяг та невикористану відпустку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У зв'язку з цим просив суд стягнути з відповідача на його користь 3068 гр. 13 коп. заборгованості по зарплаті та 13800 гр. за затримку розрахунку.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ПП «ГАЛІД» на користь позивача 15018,13 грн. не отриманої заробітної плати при звільненні і відшкодування за затримку розрахунку виплати при звільненні, також стягнуто з ПП«ГАЛІД» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд ухвалив рішення на припущеннях позивача, не прийняв до уваги завірену печаткою підприємства із підписами директора та головного бухгалтера зведеної відомості щодо отримання особисто позивачем частини заробітку та компенсацію за невикористані дні відпустки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи спір в частині не отриманої заробітної плати при звільненні і відшкодування за затримку розрахунку виплати при звільненні, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов в цій частині заявлений правомірно, оскільки відповідач всупереч вимогам трудового законодавства не виплатив всю заробітну плату, яка була нарахована та не провів в день звільнення працівника з ним розрахунок. Відповідачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Вирішуючи спір в частині відшкодування коштів за спецодяг в розмірі 675,00грн. та відшкодування коштів за невикористану додаткову відпустку, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС в розмірі 575,00грн, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов в цій частині заявлений не правомірно, оскільки вимоги позивач відшкодування коштів за спецодяг не доведені позивачем, а позовні вимоги щодо відшкодування коштів за невикористану додаткову відпустку не ґрунтуються на вимогах трудового законодавства.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника, або уповноважене ним органу належних працівникові сум у зазначені ст.. 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч. 2 ст.164 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Встановлено, що позивач працював на посаді охоронника в приватному підприємстві «ГАЛІД» м. Бровари, Київської області з 01.12.2011 року по 17.10.2012 року. Що підтверджується копіями наказів № 19 від 01.12.2011 року та № 55 від 17.10.2012 року.

Згідно довідки про доходи № 43 від 12.11.2012 року ( а.с. 8 ) встановлено, що всього за 11 місяців роботи позивачу було нараховано 12100 гр. заробітної плати, тому середній заробіток його за 11 місяців роботи становить 1100 грн..

Із довідки від 13.11.2013 року банку «Райфайзен банк АВАЛЬ» (а.с. 87) встановлено, що позивачу не перераховано на картковий рахунок заробітна плата та не виплачено 500грн. у вересні 2012 року, 600 грн. у жовтні 2012 року та 718 гр. 13 коп. компенсації за невикористану відпуску.

Із зведеної відомості наданої представником відповідача встановлено, що частина заробітку позивачу перераховувалась через банк, а частину, позивач отримав особисто, однак оригіналів відомостей суду не надано щодо, отримання позивачем коштів готівкою.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позов в частині не отриманої заробітної плати при звільненні у розмірі 1818,13 грн. і відшкодування за затримку розрахунку виплати при звільненні (1100 грн.( середній заробіток) х 12 (місяців затримки) = 13200 гр. ) заявлений правомірно. Відповідачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, про те, що у третьої особи з його автомобіля були викрадені відомості про отримання позивачем заробітної плати та у зв'язку з цим фактом порушено кримінальне провадження, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідача та третьої особи була можливість під час розгляду справи надати суду завірені належним чином копії відомостей, а в разі бажання відповідача надати суду оригінали відомостей про отримання заробітної плати, останній мав обов'язок залишити на підприємстві копії зазначених підзвітних документів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Оскільки відповідач не довів в суді, що він виплатив особисто по відомості позивачу всі належні йому кошти в день звільнення позивача, не надавши оригінали вказаних відомостей з підписом позивача про отримання коштів, то він повинен сплатити дані кошти в сумі 1818 гр. 13 коп. та за весь час затримки їх виплати. В даному випадку позивач просить стягнути за 12 місяців затримки, що становить (1100 гр.( середній заробіток позивача за 11 місяців роботи ) х 12 місяців затримки ) = 13200 гр.) .

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 209,218,303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ГАЛіД" відхилити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: