Постанова

від 10.02.2014 по справі 804/267/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 р. Справа № 804/267/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЛОДЖИСТІКС" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровска Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0004102202 від 25.09.2013р., -

ВСТАНОВИВ :

09.01.2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЛОДЖИСТІКС" (далі ТОВ "КС ЛОДЖИСТІКС") до державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровска Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2013р. № 0004102202 державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська .

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "КС ЛОДЖИСТІКС", з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за період лютий 2012р. від 12.09.2013року за № 455/04-61-22-2/37453816, у висновку якого зазначено, що у порушення п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 ПК України підприємством завищено податковий кредит на 11359,25 грн. за лютий 2013р. Позивач вважає зазначений висновок необґрунтованим та таким, що прийнятий з порушенням норм діючого законодавства України, виходячи з того, що відповідач безпідставно в порушення чинного законодавства та наданих повноважень, без будь-яких доказів стверджує у акті перевірки, що правочин укладений між ТОВ «КС Лоджестік» з ТОВ «Інтегрітас», у якого придбано товар та в подальшому експортовано по договорам купівлі-продажу, не спричинив реального настання юридичних наслідків, був не прибутковий, а спрямований на навмисне збільшення податкового кредиту, і , як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість; не відповідає меті підприємницької діяльності - одержання прибутку..

Ухвалою суду від 10.01.2014р. відкрито провадження в адміністративній справі № 804/267/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2014р., в подальшому розгляд справи відкладався на 07.02.2014.р та 10.02.2014р.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися.

10.02.2014р. позивач подав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

07.02.2014 року в судовому засіданні представник відповідача надав суду заперечення, в яких проти задоволення позову заперечує, зазначивши, що ТОВ "КС ЛОДЖИСТІКС" у лютому 2013 року здійснені операції з придбання товарів (побутового та гігієнічного призначення), які в подальшому реалізовані нерезиденту згідно з контрактом за ціною нижче ціни придбання. У ході перевірки встановлено, що ТОВ "КС ЛОДЖИСТІКС" реалізовано товар на експорт за контрактом та додатковими угодами на суму 59754,07 грн., в той час коли вартість його придбання складає 68155,50 грн., в тому числі ПДВ 11359,25 гривень. За висновками акту перевірки ТОВ "КС ЛОДЖИСТІКС" завищено суму податку на додану вартість, віднесеного до складу податкового кредиту на суму 11359,25грн. за операціями з придбання товару, який в подальшому реалізований нерезидентам за ціною нижче ціни придбання. Зі змісту угод платника податку, дані операції є операціями з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і, як наслідок, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач вважає, що це свідчить про те, що операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.09.2013р. № 0004102202 є правомірним.

Враховуючи клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без участі представника позивача та податкового органу, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

товариство з обмеженою відповідальністю "КС ЛОДЖИСТІКС" зареєстровано як юридична особа 20.12.2010р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Варварівська, буд.32 та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровска Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою з ЄДРПОУ.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається зі справи, ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, на підставі довідки від 10.11.2011 року № 49 виданої ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Кривошеєю І.О. згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 ст.75.1 ст.75, п.78.1.1 п.78.1 та п.79.1 ст.79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська № 178 від 22.08.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КС Лоджистік» (код ЄДРПОУ 37453816) з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійснені операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за період лютий 2013року.

За результатами перевірки складено акт №455/04-61-222/37453816 від 12.09.2013року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КС Лоджистік» (код ЄДРПОУ 37453816) з питань дотримання податкового та іншого законодавства при здійснені операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за період лютий 2013року, в якому встановлено порушення п.198.1, п.198.3,п.198.6 ст.198 та ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р.№ 2755-VI зі змінами та доповненнями, позивачем завищено податковий кредит за лютий 2013р. на суму 11359,25 грн.

23.09.2013 року позивач надав ДПІ в АНД районі заперечення на акт перевірки.

На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0004102202 від 25.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 3014010100 у розмір 17038,50грн. (11359,00 грн. за основним платежем, 5679,50 грн. - штрафні санкції.

З даним податковим повідомленням-рішенням позивач не згоден та просить визнати його протиправним та скасувати.

Надаючи правову оцінку предмету спору суд виходив з наступного:

загальний порядок та умови укладення договорів визначені, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За договором купівлі-продажу від 29.02.2012р. №11р12 ТОВ «КС Лоджистікс» придбано у ТОВ «Інтегрітас» товари побутового та гігієнічного призначення, всього 53 найменування у визначеній кількості, на загальну суму 68155,50 грн., у тому числі ПДВ 11359,25грн.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ «Інтегрітас» здійснено шляхом безготівкового розрахунку.

Придбаний товар реалізовано (експортовано) нерезиденту SC «Veseltis» srl, (г. Кишинеу, Молдова) згідно з контрактом від 21.02.2012р. за № MD-01 в обсязі 53-х найменувань у відповідній кількості на загальну суму 59754,07 гривень (без ПДВ), відповідно до умов якого "Постачальник" зобов'язується передати продукцію, а "Покупець" зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах контракту. Асортимент, кількість та ціна товару визначаються в Специфікаціях, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов контракту SC «Veseltis» srl виписано позивачу видаткові накладні та податкові накладні на поставку продукції, що долучені до матеріалів.

Факт виконання договорів за перевіряємий період підтверджуються, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортною накладною, специфікаціями, висновком експерта, оплатою товару.

Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо. Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

А відтак продаж позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Безпідставним є висновок ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська проте, що при порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт товару згідно з вантажними митними деклараціями із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію, фінансовий результат від проведених експортних операцій є збитковим, оскільки товар реалізовано на за договором купівлі-продажу на загальну суму 59754,07грн., в той час коли сума його придбання складає 68155,50грн., оскільки:

підприємство позивача зберегло відносини з покупцем та мало на меті отримання доходу від діяльності з цим контрагентом в подальшому, сплачувало ПДВ за придбання товарів (послуг), а суми ПДВ сплачені в зв'язку із таким придбанням правомірно були віднесені до складу податкового кредиту. Загальна вартість товару без ПДВ складає 56796,25 грн., а експортовано товар за ціною 59754,07 грн.

Крім того, представником головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не надано детального розрахунку, згідно якого визначено різницю між собівартістю придбаної продукції та подальшою реалізацією цієї ж продукції.

Нормами п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до положень п.п. 14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу 111 цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Так, згідно з п. 10 ПБУ-16 (Наказ Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р.) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (надалі за текстом - ПБО-9). У положеннях п. 9 ПБО-9 (наказ Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р.) передбачено перелік фактичних витрат, що формують первісну вартість товарів, придбаних за плату. До них відносяться:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оскільки ПДВ згідно з нормами діючого законодавства є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами ПК України, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, ПДВ не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.

Ставка ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту відповідно до пп. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України складає 0%.

Отже, розраховуючи загальну суму витрат, які понесені на придбання товарів, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість із цих витрат не враховується. Тому сума витрат за операцією по придбанню позивачем товарів побутового та гігієнічного призначення в ТОВ «Інтегрітас» по договору від 29.02.2012р. за №11р12, (які в подальшому було реалізовано SC «Veseltis» srl, г. Кишинеу, Молдова, контракт від 21.02.2012р. за № MD-01), без врахування ПДВ 11359,25грн., складає 56796,25 грн. Звідси операцію з експорту товарів побутового та гігієнічного призначення збитковою назвати не можна, тому що фінансовий результат (дохід) від експортної операції становить 59754,07 грн.(сума за яку продано товар) - 56796,25 грн.(сума придбання товару) = 2957,82 грн.

З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства ПДВ не можна вважати ні доходом, ні витратами. Про це свідчать прямі норми пп. 136.1.2 ст.136 (про не включення ПДВ до складу доходів) та пп. 139.1.6 ст.139 ПКУ (про не включення ПДВ до складу витрат), а також відповідні норми стандартів бухгалтерського обліку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання і поставки товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, усі первинні бухгалтерські документи відповідають чинному законодавству і підтверджуєть факт здійснення господарських операцій з купівлі у ТОВ «Інтегрітас» продукції та в подальшому її реалізація на експорт за контрактом з метою отримання прибутку, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум, позивач має право на податковий кредит.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004102202 від 25.09.2013р. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "КС ЛОДЖИСТІКС" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровска Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0004102202 від 25.09.2013р.- задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 25.09.2013 р. №0004102202.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.В. Ніколайчук