Ухвала

від 19.02.2014 по справі 522/18416/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/2150/14

Головуючий у першій інстанції Суворова О.В.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Кравця Ю.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Споживчого товариства «Центр» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду з позовом до СТ «Центр» посилаючись на те, що 18 квітня 2008 року між СТ «Центр» та ОСОБА_2 укладено попередній договір про намір укласти договір купівлі - продажу нежитлового приміщення загальною площею 537.1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_2 було передано СТ «Центр» завдаток в сумі 30 000 доларів США за придбання об'єкта нерухомості, що підтверджується розпискою.

В подальшому правочин з придбання нежитлового приміщення не відбувся та по теперішній час відповідачем не було повернуто позивачеві грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США.

ОСОБА_2 зазначає, що у серпні 2012 року з тексту постанови Одеського апеляційного господарського суду йому стало відомо, що на момент укладення попереднього договору, об'єкт нерухомості перебував у власності ПМП «Бей Вей», у зв'язку з чим має місце порушення зобов'язання з вини кредитора в поєднанні з припиненням зобов'язання до початку його виконання внаслідок неможливості його виконання.

ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому згідно уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 30 000 доларів США, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 3% річних, що за період з 18.04.2008 року складає 4 950 доларів США, а також судовий збір у розмірі 2800 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеса від 05 серпня 2013 року заяву представника ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, накладено арешт на: підвальне приміщення, площею 76,8 кв. м.,яке розташоване по АДРЕСА_2 та належить СТ «Центр», нежитлове приміщення НОМЕР_1, площею 44,9 кв. м., яке розташоване по АДРЕСА_3 та належить СТ «Центр».

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з споживчого товариства «Центр» на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 34950 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 279252,50 грн., яка складається з: суми боргу 30000 доларів США, 3% річних 4950 доларів США; стягнуто з споживчого товариства «Центр» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2914,70 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2013 року заяву представника СТ «Центр» задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2013 року скасовано, справу призначено до розгляду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2013 року та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 18 квітня 2008 року між СТ «Центр» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 537,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно розписки позивачем передано відповідачу завдаток у розмірі 30000,00 доларів США за придбання об'єкта нерухомості.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не установлена - у письмовій формі.

Статтею 657 ЦК України передбачено укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна у письмовій формі з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Істотними умовами є предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Попередній договір від 18 квітня 2008 року укладений між сторонами у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, і без зазначення істотної умови договору - строку дії договору. За зазначених підстав цей договір є недійсним (нікчемним) з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першої ст. 220 ЦК України визначено, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Досліджуючи зазначені обставини суд правильно дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності з приводу досліджуваного договору від 18 квітня 2008 року щодо стягнення грошових коштів починається з 18 квітня 2008 року, з моменту його укладення, та відповідно до ст. 257 ЦК України сплив 18 квітня 2011 року, що відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Судом дана правильна правова оцінка доводам позивача стосовно тих обставин, що на момент укладення попереднього договору, об'єкт нерухомості перебував у власності ПМП «Бей-Вей», а не у відповідача, у зв'язку з чим має місце порушення зобовязання з вини кредитора в поєднанні з припиненням зобовязання до початку його виконання внаслідок неможливості його виконання. Оскільки дослідженими доказами судом встановлено, що відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення СТО площею 537,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності від 02 червня 2000 року та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 446,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності від 22 серпня 1997 року, саме кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», а не СТО було предметом розгляду апеляційного господарського суду.

Посилання апелянта на помилкове застосування судом строку позовної давності, як на підставу для відмови у задоволенні позову відповідно до п. 4 ст. 258 ЦК України є необґрунтованим, оскільки із змісту розписки від 10 квітня 2008 року вбачається, що 30000,00 доларів США є сумою авансу. Договір від 18 квітня 2008 року від імені ГО «Центр» підписано невідомою особою, без відповідної печатки та належних повноважень особи.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Викладені обставини колегія вважає такими, що тягнуть за собою недійсність зазначеного договору з підстав недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1-3, 5та 6 ст. 203 ЦК України. Тому для зазначених правовідносин необхідно застосовувати загальну позовну давність відповідно до ст. 257 ЦК України, а не спеціальну, на яку посилається апелянт.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Ю.І. Кравець

І.А. Артеменко