Ухвала

від 12.02.2014 по справі 367/2780/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2780/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В. Провадження № 22-ц/780/49/14 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Категорія 4 12.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради Київської області на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 липня 2013 року за позовом Прокурора міста Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року прокурор м. Ірпеня звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому у відповідності до норм ст.57 Лісового Кодексу України та ст.ст.20,21 Земельного Кодексу України просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. № 1971/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 922144 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0119, виданий на ім'я ОСОБА_1; визнати право власності держави на вказану земельну ділянку площею 0,15 га; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. № 1971/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 922144 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:042:0119 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, тому вважає, що спірна земельна ділянка знаходиться за межою Коцюбинської селищної ради, її було передано у приватну власність за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», оскільки вказану земельну ділянку було надано у користування Святошинському лісопарковому господарству на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 № 673 без виключення її з Держлісфонду України та згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковуються як квартали Святошинського та Київського лісництв.

Зазначену земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення із користування КП «Святошинське лісопаркове господарство», тобто без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, яким є КП «Святошинське лісопаркове господарство».

Оскільки зміна цільового призначення спірної земельної ділянки з лісового фонду на для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не проводилась, будь-яких рішень Коцюбинською селищною радою щодо такої зміни не приймалось, генеральним планом смт Коцюбинське не передбачено.

Також передбачена обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не проводилась.

Так як уповноваженим державою органом рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не приймалось, тому право державної власності на цю ділянку не припинено, а право власності відповідача на неї на законних підставах не виникло.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02 липня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24.12.2008 р. № 1971/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922144 виданий на ім'я ОСОБА_1 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0119 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Коцюбинської селищної ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення міського суду як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено та судом не встановлено порушення речових прав особи, в інтересах якої було заявлено позов, так як судом відмовлено в частині визнання права власності держави на спірну земельну ділянку, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 р. № 1971/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 922144 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:042:0119 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію «Біличі», та будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися, з 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж с. Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.

Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р., що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень не чинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.

Частина 3 ст. 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність, у тому числі і відповідачу ОСОБА_1 керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське» від 25 вересня 2008 року № 689/22-5.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2009 р., що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року у справі за позовом прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації до Коцюбинської селищної ради, треті особи: відділ Держкомзему в м. Ірпінь, виконком Ірпінської міської ради, про визнання незаконними та скасування п. 3 рішення Коцюбинської селищної ради № 689/22-5 від 24.09.2008 року «Про перспективний план розвитку с. Коцюбинське» та рішення № 711/22-5 від 28.10.2008 року «Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах с. Коцюбинське», було встановлено, що вищезазначеним рішенням Коцюбинської селищної ради не встановлювались межі с. Коцюбинське, тобто фактично Коцюбинська селищна рада виконувала вимоги ст. 173 ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища; Генерального плану селища Коцюбинське на момент ухвалення вищевказаних рішень не було, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради від 11.02.1941 року; немає ніяких підстав вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь яких земель у певно визначених межах. При цьому, наявність у Пропозиціях перспективного розвитку, наданих на погодження селищної ради, схем розвитку селища, не звільняло органи, які виготовляють та погоджують Генеральний план селища діяти у межах закону.

Більш того, відповідно до інформації відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18.01.13 № 01-02/44-1, державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не обліковувалися.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України «Про планування і забудову територій» в сел. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.

Розглядаючи вказаний спір та частково задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 24.12.2008 року № 1971/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми закону та ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 24.12.2008 року № 1971/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про його незаконність, як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.

При вирішенні даного спору, на думку судової колегії, суд першої інстанції вірно та обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року № 75, від 15.09.2010 року № 153 та від 06.11.2009 року № 170, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення і обставини які ними підтверджуються не існували на момент прийняття спірного рішення.

Також судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині визнання недійсним державного акту на право власності серії ЯЖ № 922144 виданого на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0119 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та скасування державної реєстрації даного державного акту, виданого на підставі оспорюваного рішення, були обґрунтовано задоволені судом першої інстанції, враховуючи положення ст. 155 ЗК України.

Тож дані обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України окремому доказуванню не підлягають.

Враховуючи вищевказане, відсутні підстави для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки у КП «Святошинське лісопаркове господарство».

Таким чином, земельна ділянка, що була передана ОСОБА_1 не відноситься до земель лісового фонду, отже не потребує окремого рішення про зміну її цільового призначення, а проект її землевідведення не підлягає обов'язковій державній експертизі.

Тому викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до норм ст. 308 ЦПК України, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 12,116,122,152,155 Земельного Кодексу України, ст.21 Закону України «Про основи містобудування», ч.2 ст.12 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.ст. 61, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради Київської області відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М.Кулішенко

судді: В.Д.Лащенко

Л.П.Сушко