Рішення

від 12.02.2014 по справі 910/25206/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25206/13 12.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомп сервіс»

до Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами

про стягнення 28 623,05 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Нікішина О.М. - дов. № б/н від 17.12.13 р.

Кулагін Р.Є. - директор

від відповідача: Арделян Ю.В. - дов. № 103-5 д від 08.01.14 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомп сервіс» до Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами про стягнення 29 296,00 грн., з яких: 20 419,20 грн. основного боргу, 6 712,56 грн. 3 % річних та 2 164,24 грн. інфляційної складової боргу, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 143/01 від 13.08.13 р. на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів та купівлі-продажу запасних частин.

Ухвалою суду від 26.12.13 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 910/25206/13 та призначено її розгляд на 20.01.14 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 15.01.14 р. та 16.01.14 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.12.13 р., які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.01.14 р. представник позивача, надав суду на виконання вимог ухвали суду від 26.12.13 р. оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви для огляду; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.01.14 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 30.12.13 р., яке підтверджує отримання відповідачем 08.01.14 р. ухвали про порушення провадження у справі, вимог ухвали суду від 26.12.13 р. не виконав.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, що перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні, а також для витребування у позивача додаткових доказів у справі, суд ухвалою від 20.01.13 р. відклав розгляд даної справи на 10.02.2014 р.; зобов'язав позивача надати суду уточнений деталізований розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних з підтверджуючими доказами по кожному випадку виконаних робіт окремо; повторно зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

10.02.14 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.14 р. надав суду клопотання про уточнення позовних вимог, яке залучено до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.02.14 р. проти позову заперечив; заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитись з поданими позивачем документами. Проти даного клопотання представник позивача заперечив.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 10.02.14 р. до 12.02.14 р. о 15:40 год. для дослідження доказів у справі.

12.02.14 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/25206/13, у зв'язку з перебуванням представника відповідача Сердюк М.О. на лікарняному та відрядженням представника відповідача Арделян Ю.В.

Розглянувши подане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесу, тому зайнятість представників відповідача не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь в судовому засіданні його іншого уповноваженого представника. Проте відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.14 р. надав суду письмові заперечення на відзив на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи; надав суду повторно клопотання про уточнення позовних вимог та уточнений розрахунок, згідно з яким просить суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 28 623,05 грн., з яких: 20 419,20 грн. основного боргу, 1 987,34 грн. інфляційні нарахування та 6 216,51 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № 143/01 від 13.08.13 р. на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів та купівлі-продажу запасних частин; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, господарський суд прийняв її до розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, справа № 910/25206/13 розглядається з новою ціною позову - 28 623,05 грн.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.14 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 12.02.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс» (виконавець) та Державним підприємством «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (замовник) був укладений договір на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів та купівлі-продажу запасних частин № 143/01 від 13.08.12 р., відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконувати ремонт та технічне обслуговування (надалі - роботи) наданих замовником автомобілів, а також здійснювати поставку (продаж) запасних частин, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати виконані роботи (або) придбані запасні частини на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору № 143/01 від 13.08.12 р., роботи виконуються відповідно до замовлення-наряду та акту виконаних робіт, які підписуються представниками сторін. В акті виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та витратних матеріалів.

Відповідно до п. 2.6. вищезазначеного договору, після закінчення робіт автомобіль видається особі, уповноваженій замовником на отримання автомобіля. Підставою для видачі автомобіля є підписаний обома сторонами акт виконаних робіт та (або) довіреність.

Розділами 3 та 4 договору № 143/01 від 13.08.12 р. сторони узгодили обов'язки виконавця та замовника.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору № 143/01 від 13.08.12 р. передбачено, що виконавець гарантує надати замовнику передбачені цим договором послуги, гарантійний термін та якість яких відповідає «Правилам надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.02 р. № 792, з урахуванням вимог цього договору; гарантійний строк на запасні частини та матеріали виконавець надає замовнику згідно з Законом України «Про захист прав споживачів».

У відповідності до пунктів 6.1. та 6.2. договору № 143/01 від 13.08.12 р., договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.15 р.; у разі відсутності письмового повідомлення однієї з сторін про закінчення строку дії договору за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору, даний договір вважається пролонгованим на той самий термін.

Згідно з п. 7.3. договору № 143/01 від 13.08.12 р., при здачі результатів виконаних робіт сторони складають у 2-х примірниках акт виконаних робіт, по одному примірнику якого зберігається у кожної із сторін.

Пунктами 8.1. та 8.2. договору № 143/01 від 13.08.12 р. встановлено, що за виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля замовник сплачує виконавцю суму, зазначену у затвердженому рахунку-фактурі, не пізніше 10-ти робочих днів з дати отримання рахунку або не пізніше 10-ти робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт; рахунок виставляється після фактично виконаних робіт.

За порушення взятих на себе за договором № 143/01 від 13.08.12 р. зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України (п. 9.1. даного договору).

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 143/01 від 13.08.12 р., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін рахунками-фактурами № СФ-0001939 від 19.10.12 р. на суму 8 577,60 грн., № СФ-0002001 від 30.10.12 р. на суму 3 657,60 грн., № СФ-0002104 від 06.11.12 р. на суму 8 184,00 грн.; податковими накладними; актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0001805 від 19.10.12 р., № ОУ-0002078 від 21.11.12 р., видатковою накладною № РН-0001926 від 02.11.12 р., довіреністю серія 12 ААД № 055352 від 01.11.12 р.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за договором № 143/01 від 13.08.12 р. виконав частково, на суму 2 000,00 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 20 419,20 грн.

12.11.13 р. ТОВ «Автокомп Сервіс» направило на адресу відповідача претензію (вих. № 1 від 12.11.13 р.) з вимогою сплатити заборгованість за договором № 143/01 від 13.08.12 р. (копії належних доказів поштового відправлення додано до матеріалів справи).

Однак, Державне підприємство «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами залишило без відповіді та реагування дану претензію.

За таких обставин ТОВ «Автокомп Сервіс» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами про стягнення 29 296,00 грн., з яких: 20 419,20 грн. основного боргу, 6 712,56 грн. 3 % річних та 2 164,24 грн. інфляційної складової боргу, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 143/01 від 13.08.13 р. на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів та купівлі-продажу запасних частин.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.14 р. надав суду клопотання про уточнення позовних вимог та уточнений розрахунок, згідно з яким просить суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 28 623,05 грн., з яких: 20 419,20 грн. основного боргу, 1 987,34 грн. інфляційні нарахування та 6 216,51 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № 143/01 від 13.08.13 р. на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів та купівлі-продажу запасних частин.

Таким чином, оскільки судом прийнято клопотання про уточнення позовних вимог, то справа № 910/25206/13 розглядається з новою ціною позову - 28 623,05 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 143/01 від 13.08.13 р. строк оплату здійснив неповністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивач не надав суду належних доказів у підтвердження заявлених вимог та порушених прав.

На думку відповідача, сторони дійшли згоди у договорі № 143/01 від 13.08.13 р. щодо розрахунків за виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля. Отже, строк оплати по поставці запасних частин не встановлений.

Пунктом 8.1. договору № 143/01 від 13.08.13 р. визначено дві різні події настання моменту виконання відповідачем умов договору.

Проте, позивач в позовній заяві не обґрунтував згідно, якої саме події відповідач повинен вчинити певні дії, а також не надав суду підтвердження «дати» отримання відповідачем рахунку-фактури, для встановлення чіткої дати початку перебігу строку для розрахунку з позивачем за надані послуги.

Крім того, відповідач не погодився з підписами на документах, оскільки відсутній підпис директора підприємства відповідача та (або) його затвердження (погодження), а також відсутні відбитки печатки видавництва. Надані позивачем акти містять різні підписи, жоден з яких не відповідає підписам осіб відповідача, уповноважених правом підпису. Також у зазначених актах не вказано прізвище, ім'я та по батькові та/або особа підписанта.

Відповідач зазначив у відзиві, що оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу не підтверджена жодними доказами, то обов'язок відповідача щодо оплати не настав, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право нараховувати інфляційні витрати та три відсотки річних.

Господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на невстановлений строк виконання зобов'язань, оскільки суд встановив, що розрахунок позовних вимог здійснений позивачем з урахуванням положень п. 8.1. договору № 143/01 від 13.08.13 р., згідно з яким за виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля замовник сплачує виконавцю суму, зазначену у затвердженому рахунку-фактурі, не пізніше 10-ти робочих днів з дати отримання рахунку або не пізніше 10-ти робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Також, проаналізувавши правову суть правовідносин між сторонами, які виникли щодо ремонту автомобілів, та детально дослідивши умови договору № 143/01 від 13.08.13 р., зокрема п. 2.1., відповідно до якого роботи виконуються відповідно до замовлення-наряду та акту виконаних робіт, які підписуються представниками сторін; в акті виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та витратних матеріалів, господарський суд встановив, що виконання ремонтних робіт автомобіля нерозривно пов'язані з поставкою запасних частин і текст договору не містять окремих умов щодо оплати поставлених запасних деталей до автомобілів.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент настання виконання зобов'язань щодо оплати за договором № 143/01 від 13.08.13 р. визначено - не пізніше 10-ти робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Стосовно невідповідності підписів уповноважених осіб на документах (довіреності, видатковій накладній та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), то господарський суд також не приймає їх до уваги, оскільки відповідач не надав належних доказів у спростування даних обставин (зразків підписів уповноважених осіб та відповідних довіреностей, якими надано право підпису).

Крім того, господарський суд зазначає, що акти та довіреність містять печатку Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами. Також суд зазначає, що довіреність серія 12 ААД № 055352 від 01.11.12 р. є бланком суворої звітності.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 20 419,20 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс» щодо стягнення з Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами суми основного боргу за договором на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів та купівлі-продажу запасних частин № 143/01 від 13.08.13 р. у розмірі 20 419,20 грн., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс» просить суд також стягнути з відповідача 1 987,34 грн. інфляційної складової боргу за період з 02.11.12 р. до 23.12.13 р. та 6 216,51 грн. трьох відсотків річних за період з 02.11.12 р. до 23.12.13 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 143/01 від 13.08.13 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2012 р. до грудня 2013 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у листопаді 2012 р., лютому 2013 р., липні 2013 р. та серпні 2013 р. на рівні 99,9 %, 99,9 %, 99,9 % та 99,3 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ТОВ «Автокомп Сервіс».

У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи помилки в розрахунку позивача, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, наведений в таблиці нижче.

Розрахунок інфляційних нарахувань:

Сума заборгованості, грн. Індекс інфляції Період прострочення Кількість днів прострочення Сума інфляційних нарахувань, грн. 8 577,60 1,0009 02.11.12 р. - 12.12.13 р. 387 7,72 3 657,60 1,0009 02.11.12 р. - 12.12.13 р. 387 3,29 8 184,00 1,0009 02.11.12 р. - 12.12.13 р. 387 7,37 ВСЬОГО: 18,38 Таким чином, за розрахунком суду, підлягають стягненню 18,38 грн. інфляційної складової боргу за період з 02.11.12 р. до 23.12.13 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 143/01 від 13.08.13 р.

Також, дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних судом було виявлено допущені арифметичні помилки, не враховано кількість днів у високосному 2012 році (366 днів), невірно визначено кількість днів, у зв'язку з чим судом було виконано власний розрахунок даної вимоги за період з 02.11.2012 р. до 23.12.13 р.

Розрахунок трьох відсотків річних:

Сума заборгованості, грн. Річні % Період прострочення Кількість днів прострочення Сума річних %, грн. 8 577,60 3 % 02.11.12 р. - 31.12.12 р. 60 42,18 8 577,60 3 % 01.01.13 р. - 23.12.13 р. 327 230,54 3 657,60 3 % 16.11.12 р. - 31.12.12 р. 46 13,79 3 657,60 3 % 01.01.13 р. - 23.12.13 р. 327 98,30 8 184,00 3 % 05.12.12 р. - 31.12.12 р. 27 18,11 8 184,00 3 % 01.01.13 р. - 23.12.13 р. 327 219,96 ВСЬОГО: 622,88 Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 143/01 від 13.08.13 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду підлягають стягненню 622,88 грн. трьох відсотків річних за період з 02.11.2012 р. до 23.12.13 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокопм Сервіс» до Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 05905668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс» (01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, 24, кв. 44, код ЄДРПОУ 34694129) 20 419 (двадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 20 коп. основного боргу, 18 (вісімнадцять) грн. 38 коп. інфляційної складової боргу, 622 (шістсот двадцять дві) грн. 88 коп. трьох відсотків річних та 1 265 (одна тисяча двісті шістдесят п'ять) грн. 92 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.