Постанова

від 14.05.2014 по справі 910/25206/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа№ 910/25206/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Пустовіт А.С., дов. від 12.05.2014 №12/05-14,

Кулагін Р.Є. - директор,

від відповідача Арделян Ю.В., дов. від 08.01.2014 №103-5д,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014

(дата підписання - 17.02.2014)

у справі №910/25206/13 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс"

до Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України"

про стягнення 28623,05 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" (далі - позивач) до Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" (далі - відповідач) про стягнення 28623,05 грн, з яких 20419,20 грн основного боргу, 1987,34 грн інфляційних втрат, 6216,51 грн 3% річних (згідно заяви від 12.02.2014 про уточнення позовних вимог) задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 20419,20 грн основного боргу, 18,38 грн інфляційних втрат, 622,88 грн 3% річних та 1265,92 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження виконаних робіт та здійснення поставки запасних частин автомобіля; позивач не довів факт передачі відповідачу рахунків-фактур на оплату. На думку відповідача, оскільки на видатковій накладній та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) стоїть підпис не директора ДП ДВ "Преса України" та відсутній відтиск печатки видавництва, то відповідач не зобов'язаний здійснювати оплату за такими документами. Відповідачем в апеляційній скарзі також зазначено, що акти звірки взаємних розрахунків не мають відношення до даної справи; суд першої інстанції неправомірно розглянув справу за відсутності представника видавництва.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 апеляційну скаргу відповідача передано для розгляду головуючому судді Рябусі В.І.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.05.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 14.04.2014) позивачу та відповідачу - 16.04.2014, долучені до матеріалів справи.

13.05.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 14.05.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 837 ЦК України зазначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2012 між сторонами укладено договір №143/01 на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів та купівлі-продажу запасних частин (далі - договір), який за своєю правовою природою є договором підряду з елементами договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується виконувати ремонт та технічне обслуговування наданих замовником автомобілів, а також здійснювати поставку (продаж) запасних частин, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати виконані роботи та (або) придбані запасні частини на умовах, визначених договором.

Згідно п. 2.1 договору роботи виконуються відповідно до замовлення-наряду та акта виконаних робіт, які підписуються представниками сторін. В акті виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та витратних матеріалів.

Після закінчення робіт автомобіль видається особі, уповноваженій замовником на отримання автомобіля. Підставою для видачі автомобіля є підписаний обома сторонами акт виконаних робіт та (або) довіреність (п.2.6 договору).

Обов'язки виконавця та замовника визначені у п.п.3 та 4 договору.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачено, що виконавець гарантує надати замовнику передбачені договором послуги, гарантійний термін та якість яких відповідає "Правилам надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 №792, з урахуванням вимог договору; гарантійний строк на запасні частини та матеріали виконавець надає замовнику згідно з Законом України "Про захист прав споживачів".

У відповідності до пп. 6.1, 6.2 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015. У разі відсутності письмового повідомлення однієї з сторін про закінчення строку дії договору за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору, даний договір вважається пролонгованим на той самий термін.

Згідно п. 7.3 договору при здачі результатів виконаних робіт сторони складають у 2-х примірниках акт виконаних робіт, по одному примірнику якого зберігається у кожної із сторін.

Пунктами 8.1, 8.2 договору встановлено, що за виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля замовник сплачує виконавцю суму, зазначену у затвердженому рахунку-фактурі, не пізніше 10-ти робочих днів з дати отримання рахунку або не пізніше 10-ти робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт. Рахунок виставляється після фактично виконаних робіт.

За порушення взятих на себе за договором зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України (п. 9.1 договору).

Позивач належним чином виконав зобов'язання за договором на суму 20419,20 грн, що підтверджується рахунками-фактур:

від 19.10.2012 №СФ-0001939 на суму 8577,60 грн,

від 30.10.2012 № СФ-0002001 на суму 3657,60 грн,

від 06.11.2012 №СФ-0002104 на суму 8184,00 грн;

актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

від 19.10.2012 №ОУ-0001805,

від 21.11.2012 №ОУ-0002078,

видатковою накладною від 02.11.2012 №РН-0001926, що підписана уповноваженою особою відповідача згідно довіреності від 01.11.2012 серії 12 ААД №055352. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками.

Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, сплативши 2000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення від 08.10.2013 №4124 (призначення платежу "ч/оплата за техобслуговування автомобіля зг. дог. від 13.08.2012 №143/01 та рах. від 19.10.2012 №СФ-0001939"), у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 18419,20 грн.

12.11.2013 ТОВ "Автокомп Сервіс" направило на адресу відповідача претензію (вих. №1) з вимогою сплатити заборгованість за договором в сумі 18419,20 грн. Претензія отримана відповідачем 14.11.2013.

Проте, відповідач залишив вимогу без відповіді та без виконання, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 20419,20 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в повному обсязі, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на здійснення відповідачем 08.10.2013 часткової оплати рахунку-фактури від 19.10.2012 №СФ-0001939 в сумі 2000,00 грн, тому сума основного боргу, що підлягає стягненню становить 18419,20 грн.

Крім того, позивач в односторонньому акті звіряння взаємних розрахунків між сторонами вказує про існування заборгованості у відповідача в сумі 18419,20 грн (станом на 26.12.2013).

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивачем наведено розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 1987,34 грн інфляційних втрат з грудня 2012 року по листопад 2013 року та 6216,51 грн 3% річних за період з 02.11.2012 по 23.12.2013, нарахованих на суму боргу 20419,20 грн.

Суд першої інстанції, звернувши увагу на існування дефляційних процесів у деяких періодах та більшу кількість днів у високосному 2012 році, здійснив перерахунок та стягнув 18,38 грн інфляційних втрат та 622,88 грн 3% річних, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як було встановлено, у п. 8.1 договору зазначено, що за виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля замовник сплачує виконавцю суму, зазначену у затвердженому рахунку-фактурі, не пізніше 10-ти робочих днів з дати отримання рахунку або не пізніше 10-ти робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається коли позивачем було передано відповідачу рахунки-фактур (слід зауважити, що вони не є первинними документами), а пункт договору дає можливість застосувати дату підписання акта виконаних робіт, колегія суддів вважає, що 10-ти денний строк здійснення оплати починається з дати підписання акта виконаних робіт.

Підставою позову також є видаткова накладна від 02.11.2012 №РН-0001926, що свідчить про поставку запасних частин автомобіля.

Договір не регулює питання строку оплати поставлених деталей, тому слід застосувати ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід здійснювати за такі періоди:

1) по акту від 19.10.2012 №ОУ-0001805 на суму 8577,60 грн (строк оплати згідно п.8.1 договору 02.11.2012)

- інфляційні втрати: період нарахування з грудня 2012 року (як визначено позивачем у розрахунку) по вересень 2013 року на суму боргу 8577,60 грн - інфляційного збільшення не відбулось (дефляція); з жовтня 2013 року по листопад 2013 року на суму 6577,60 грн (оскільки була часткова оплата) - 72,60 грн;

- 3% річних: період нарахування з 02.11.2012 по 08.10.2013 на суму боргу 8577,60 грн - 240,41 грн; з 09.10.2013 по 23.12.2013 на суму 6577,60 грн - 41,09, всього 281,50 грн.

2) по акту від 21.11.2012 №ОУ-0002078 на суму 8184,00 грн (строк оплати згідно п.8.1 договору 05.12.2012)

- інфляційні втрати за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року на суму боргу 8184,00 грн - 57,06 грн;

- 3% річних: період нарахування з 05.12.2012 по 23.12.2013 на суму боргу 8184,00 грн - 258,30 грн.

3) по видатковій накладній від 02.11.2012 №РН-0001926 (строк оплати 03.11.2012)

- інфляційні втрати за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року на суму боргу 3657,60 грн - 21,82 грн;

- 3% річних за період з 03.11.2012 по 23.12.2013 на суму боргу 3657,60 грн - 125,06 грн.

Всього до стягнення підлягають 151,48 грн інфляційних втрат та 664,86 грн 3% річних.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення 2000,00 грн основного боргу та зміні в частині інфляційних втрат та 3% річних, з прийняттям нового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач, посилаючись на накази директора видавництва від 16.04.2013 №49-р "Про використання печатки видавництва та додаткових печаток" та №51-р "Про надання права підпису без довіреності", стверджує, що оскільки на видатковій накладній та актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) стоїть підпис не директора ДП ДВ "Преса України" та відсутній відтиск печатки видавництва, то у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату за такими документами.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що порядок використання печатки видавництва та додаткових печаток та порядок надання права підпису без довіреності діють на підприємстві з 01.04.2013 в той час, коли роботи були виконані позивачем у 2012 році.

Тому, у суду апеляційної інстанції немає підстав вважати, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані неуповноваженою особою, тим більш, що підпис такої особи скріплено печаткою підприємства "Для документів".

Доказів незаконного використання печатки підприємства сторонньою особою відповідачем не надано.

Видаткова накладна від 02.11.2012 №РН-0001926, як вже було вказано вище, підписана уповноваженою особою відповідача на отримання цінностей від позивача за рахунком-фактури від 30.10.2012 №СФ-0002001 згідно довіреності від 01.11.2012 серії 12 ААД №055352.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність обов'язку оплати послуг за договором спростовується наявністю здійснення часткової оплати без заперечень, що свідчить про визнання видавництвом наданих послуг.

Доводи, про відсутність початку перебігу строку оплати в розумінні ст.530 ЦК України спростовуються матеріалами справи, крім того, можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, що не виключає права на звернення до суду (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002) у справі за конституційним зверненням ТОВ ТД "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів). А у випадку поставки товару ст.530 ЦК України не застосовується з огляду на існування спеціальної норми, що встановлює початок виникнення обов'язку оплати товару у правовідносинах поставки (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012).

Твердження апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, оскільки ухвала місцевого господарського суду про порушення провадження у справі від 26.12.2013 отримана відповідачем 08.01.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали від 26.12.2013) №017652. 20.01.2014 розгляд справи відкладався, а 10.02.2014 у судовому засіданні оголошено перерву. Отже, відповідач був обізнаний про слухання справи №910/25206/13 у Господарському суді міста Києва та мав право скористатись своїми процесуальними правами на захист своїх інтересів шляхом направлення представника у судове засідання. Відмова у задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не є порушенням норм процесуального права, оскільки ст.77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи. Крім того, відповідач подавав до суду відзив на позовну заяву, доводи якого спростовуються у рішенні суду першої інстанції. Отже, колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду порушень норм процесуального права.

Відповідач на надав належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі №910/25206/13 підлягає скасуванню в частині стягнення 2000,00 грн основного боргу та відповідно сум інфляційних втрат та 3% річних, в зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі №910/25206/13 скасувати частково та прийняти нове.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" (03047, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 50, код 05905668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд.24, кв.44, код 34694129)

18419 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн 20 коп. основного боргу,

151 (сто п'ятдесят одну) грн 48 коп. інфляційних втрат,

664 (шістсот шістдесят чотири) грн 86 коп. 3% річних,

1156 (тисячу сто п'ятдесят шість) 23 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд.24, кв.44, код 34694129) на користь Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" (03047, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 50, код 05905668) 79 (сімдесят дев'ять) грн 16 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва, з врахуванням виданого.

6. Матеріали справи №910/25206/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій